Фарингіт у дітей

Фарингіт у дітей – це інфекційно-запальний процес у слизовій оболонці та лімфоїдній тканині ротоглотки. Фарингіт у дітей протікає з явищами сухості, печіння, садіння, першіння, болем у горлі, покашлюванням, осиплістю голосу. Діагностика фарингіту у дітей заснована на фарингоскопічній картині та результатах мікробіологічного дослідження мазка із задньої стінки глотки. При фарингіті у дітей, як правило, проводиться місцева терапія: полоскання горла, змащення слизової оболонки задньої стінки глотки антисептиками, інгаляції, зрошення горла аерозолями.

Фарингіт у дітей – прояв гострої респіраторної інфекції, що протікає із запаленням слизової оболонки та лімфоїдних структур задньої стінки глотки. У дітей, що часто хворіють, на частку фарингіту припадає близько 40% всіх випадків захворюваності. У дитячій отоларингології хронічний фарингіт становить 9% від загальної кількості захворювань верхніх дихальних шляхів. Зважаючи на схильність дітей до дифузного ураження респіраторного тракту, фарингіт у дитини нерідко поєднується з ринітом, ларингітом, трахеїтом, бронхітом.

Як самостійна нозологія фарингіт у дітей розвивається за безпосереднього впливу інфекційних збудників на слизову оболонку глотки. Крім цього, гострий фарингіт може бути одним із проявів запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, загальних інфекцій, кишкових інфекцій тощо.

Найбільша роль в етіології фарингіту у дітей належить вірусної інфекції (вірусам грипу та герпесу, аденовірусам, ентеровірусам) та бактеріальним мікроорганізмам (гемофільній паличці, моракселам, стрептококам груп А, С, G, диплококам, коринебактеріам, коринебактерікам хламідіям). Гострі фарингіти вірусної етіології в дітей віком становлять 70% випадків, бактеріальні та інші – 30%.

1. Гострий фарингіт у дітей може супроводжувати клінічну течію ГРВІ, інфекційного мононуклеозу, кору, скарлатини. В окремих випадках причиною фарингіту у дітей можуть бути опіки та сторонні тіла глотки.
2. Хронічний фарингіт у дітей зазвичай пов’язані з іншими запальними захворюваннями ЛОР-органів (ринітом, аденоїдитом, синуситом, стоматитом, ангіною, хронічним тонзилітом), карієсом, дисбактеріозом, гастроезофагеальним рефлюксом, алергічними реакціями. Тонзилектомія, проведена у віці 3-7 років, у період активного імуногенезу, може стимулювати компенсаторну гіпертрофію лімфоїдної тканини задньої стінки глотки та розвиток хронічного фарингіту у дітей.

Фактори ризику

До виникнення фарингіту у дитини привертає загальне та місцеве переохолодження, вплив на слизову оболонку глотки різних подразників (тютюнового диму, гострої їжі, холодного або запорошеного повітря та ін.), аномалії конституції, гіповітаміноз (дефіцит вітаміну А), ендокринні розлади (гіпоти ).

Оскільки вірусні та бактеріальні агенти мають тропізм до епітелію верхніх та нижніх дихальних шляхів, фарингіт у дітей зазвичай протікає не в ізольованій формі, а у вигляді назофарингіту, фаринголарингіту, фаринготрахеїту, фарингобронхіту. З урахуванням етіологічних факторів, що впливають, фарингіт у дітей може мати вірусну, бактеріальну, грибкову, алергічну, травматичну природу.

За характером запалення тканин глотки розрізняють такі форми фарингіту у дітей:

• гострий (тривалістю до 1 місяця);
• затяжний (тривалістю понад 1 місяць);
• хронічний (тривалістю понад 6 місяців із частими загостреннями). Хронічний фарингіт у дітей може протікати у катаральній, гіперпластичній (гранульозній) та атрофічній формі.

Гострий фарингіт

Ознаками гострого фарингіту в дітей віком служать різке печіння, сухість, першіння, садіння і біль у горлі при ковтанні. Характерний неглибокий кашель, осиплість голосу. Температура тіла може бути нормальною чи субфебрильною. Якщо фарингіт у дитини розвивається на тлі вірусної інфекції, температура зазвичай висока за рахунок основного захворювання, виражені біль голови, інтоксикаційний синдром, регіонарний лімфаденіт. У немовлят фарингіт протікає значно важче; при цьому переважає загальна симптоматика: виражена лихоманка, порушення сну, зниження апетиту, салівація, дисфагія, диспепсія, нежить, кон’юнктивіт, висипання на тілі.

Хронічний фарингіт

При хронічному катаральному фарингіті дітей турбують дискомфорт та відчуття стороннього тіла в глотці, нав’язливий кашель. При огляді слизова оболонка розпушена, дифузно інфільтрована та гіперемована.

Хронічний гіперпластичний фарингіт характеризується гіперплазією епітелію, підслизового шару та лімфоїдних елементів. Діти скаржаться на першіння та сухість у горлі, скупчення в’язкого слизового секрету з позивами на блювання, біль при ковтанні, що віддає у вухо. Гіперемія слизової оболонки виражена помірно, проте на цьому фоні помітно потовщення слизової оболонки і бічних валиків, наявність лімфоїдних гранул або тяжів лімфоїдної тканини, що іноді перекривають гирла слухових труб і призводять до розвитку кондуктивної приглухуватості у дітей.

Атрофічний фарингіт у дитячому віці зустрічається рідко та практично ніколи не протікає ізольовано. Зазвичай йому супроводжує атрофічний риніт, ларингіт, трахеїт, а клінічний перебіг супроводжується нав’язливим сухим кашлем та порушенням голосу на кшталт дисфонії. При ендоскопії глотки у дітей виявляється бліда, суха (з «лаковим блиском»), витончена слизова оболонка з просвічуючими судинами, насохлими шкірками, що важко знімаються.

Суб’єктивна симптоматика при грибковому фарингіті у дітей (фарингомікозі) не відрізняється від катаральної та гіперпластичної форми. Об’єктивно часто виявляються тріщини та ерозії в куточках рота (кандидозні заїди), збільшення задній лімфовузлів, сирний наліт в області задньої стінки глотки, під яким видно яскраво-червону, нерідко ерозовану слизову оболонку.

Розпізнавання фарингіту у дітей не є труднощами, проте слід відрізняти його від катаральної ангіни, дифтерії та інших інфекційних захворювань. Тому дитина з фарингітом має бути проконсультована педіатром, дитячим отоларингологом, дитячим інфекціоністом, дитячим алергологом-імунологом.

При постановці діагнозу фарингіту в дітей віком враховуються дані анамнезу і фарингоскопической картини. Гостра форма характеризується яскравою гіперемією та вираженою судинною ін’єкцією задньої стінки глотки, піднебінно-глоточних дужок, м’якого піднебіння; наявністю виступаючих запалених фолікулів у вигляді червоних зерен. При бічному фарингіті у дітей гіперемія та набряк захоплюють бічні валики глотки та язичка.

Для виявлення супутніх фарингіту у дітей запальних процесів виконується аускультація, риноскопія, отоскопія. Дослідження мазка із глотки на мікрофлору дозволяє уточнити збудника інфекції для вибору етіопатогенетичної терапії.

Консервативна терапія

Зазвичай, при фарингіті в дітей віком обмежуються призначенням місцевої терапії. На час гострого запалення слід виключити з раціону дратівливу їжу (гостру, кислу, холодну, гарячу), вплив нікотину, забезпечити комфортні температурно-вологісні показники у приміщенні, обмежити голосове навантаження.

Місцеве лікування фарингіту у дітей включає дезінфікуючі полоскання горла (відварами трав, антисептиками), обробку задньої стінки глотки препаратами (розчинами Люголю, йодинолу та ін.), лікарські та лужні інгаляції, розпилення аерозолів протизапальної дії, розсмоктування пасти, . Маленьким дітям, які не можуть полоскати рота або розсмоктувати таблетки, призначається рясне питво, проводиться ендофарингеальна інстиляція антисептиків. При загрозі розвитку бактеріальних ускладнень (низхідної інфекції, ревматизму) показано призначення системної протимікробної терапії.

До лікування атрофічного фарингіту в дітей віком додають масляні інгаляції, кліматотерапію, інстиляції масляних крапель у ніс. При фарингомікозі призначаються антимікотичні препарати (амфотерицин, кетоконазол, флуконазол, ітраконазол), змащування та зрошення глотки протигрибковими розчинами, ОКУФ-терапія. Лікування хронічного тонзиліту в дітей віком може здійснюватися під наглядом дитячого гомеопату.

Хірургічне лікування

При вираженій гіперплазії лімфоїдної тканини проводиться лазерна дія на гранули глотки, припікання нітратом срібла, гасіння задньої стінки глотки радіохвильовим методом, кріодеструкція гранул і бічних валиків. Для попередження загострень хронічного фарингіту у дітей проводяться заходи щодо відновлення носового дихання, санації вогнищ хронічної інфекції (лікування гіпертрофічного риніту та синуситу, аденотомія, підслизова резекція носової перегородки), лікування карієсу, супутніх захворювань ШКТ (кишкового дисбактеріозу, ГЕ.

При гострому фарингіті одужання дітей зазвичай настає через 7-14 днів. У межах лікування хронічного фарингіту в дітей віком доводиться вдаватися до регулярного проведення симптоматичної терапії чи хірургічної тактики.

Як заходи профілактики фарингіту у дітей рекомендуються процедури, що гартують, зміцнення імунітету, проведення специфічної вакцинопрофілактики інфекцій, підтримання сприятливого мікроклімату в приміщенні, повноцінне вітамінізоване харчування. Не слід допускати розвитку у дитини хронічної ЛОР-патології; необхідно вчасно лікувати захворювання зубів та ясен, шлунково-кишкового тракту.