Фасетковий синдром (Фасет-синдром)

Фасетковий синдром – це дегенеративне ураження міжхребцевих суглобів, яке проявляється хронічним больовим синдромом без ознак компресії нервових корінців. Захворювання виникає внаслідок вікових змін хребетного стовпа, уродженого суглобового тропізму, хлистових та ротаційних травм спини. Фасет-синдром проявляється тупими болями в уражених відділах хребта та паравертебральних зонах, що посилюються при стоянні, поворотах та розгинальних рухах. Для діагностики застосовують КТ хребта, функціональні проби із місцевим анестетиком. Лікування включає медикаментозну знеболювальну терапію, методи фізіотерапії та ЛФК.

Фасетковий синдром (фасет-синдром) визнаний однією з найчастіших причин болю в спині, особливо серед пацієнтів похилого віку, у яких поширеність патології досягає 85-90%. Ураження фасеткових суглобів зустрічається в 30-60% випадків тривалого больового синдрому на поперековому рівні, 42-48% – на грудному рівні, 49-60% – на шийному рівні. На відміну від спондилоартрозу, який проявляється поєднаним ураженням суглобів та параартикулярних тканин, хвороба зачіпає лише міжхребцеві зчленування. Другою відмінністю є відсутність неврологічного дефіциту та ознак компресії корінців.

Формування фасеткового синдрому пов’язують із функціональним перевантаженням задніх відділів хребта, які забезпечують стабілізацію при рухах у переднезадньому напрямку та під час скручування. Під дією патологічних процесів осьове навантаження на міжхребцеві суглоби збільшується з 30% до 47-70%, що сприяє розвитку синовіту, дегенерації гіалінового хряща, деформації суглобової капсули. Основні фактори ризику фасет-синдрому:

• Суглобовий тропізм. У 20-40% людей спостерігаються вроджені аномалії зміни міжхребцевих суглобів, їх асиметрія не більше одного хребетно-рухового сегмента (ПДС). В результаті цього хребет піддається додатковому ротаційному навантаженню.
• Вікові зміни. Дегенеративні процеси в міжхребцевих дисках (МПД), які характерні для більшості людей похилого віку, сприяють хронічній травматизації фасеткових суглобів та різко підвищують навантаження на них. Ситуація посилюється дистрофічними процесами до інших складових ПДС.
• Сидяча робота. Сидіння зі злегка нахиленою вперед головою, згорбленою спиною і без належної підтримки попереку типове для офісних працівників, швачок, водіїв. Таке положення нефізіологічне для хребта, сприяє дисбалансу м’язового тонусу та більш ранній появі дегенеративних змін.
• Травми хребта. Фасетковий синдром може формуватися гостро при «хлистовій травмі» шийного відділу хребетного стовпа, пошкодження типу тракції або ротації. Подібні ситуації частіше зустрічаються у молодих пацієнтів, особливо за наявності у них спадкової схильності та нестабільності ПДС.

Фасеткові суглоби є сполуками суглобових відростків хребців. Їх капсула додатково укріплена волокнами багатороздільного м’яза. У шийному відділі зчленування розташовані у горизонтальній площині, у грудному – наближаються до фронтальної площини, у поперековому – до сагітальної площини. Ці анатомічні структури забезпечують рухливість між окремими хребцями та стабільність хребетного стовпа загалом.

Болючі відчуття обумовлені подразненням ноцицепторів суглобової капсули та надмірним синтезом прозапальних медіаторів при синовіті. Негативний вклад робить нестабільність ПДС і м’язово-тонічний синдром, що виникає в зоні ураження. Поступово до патологічного процесу залучаються структури ЦНС, які сприяють формуванню хронічних болів.

Основним проявом фасеткового синдрому виступає помірний біль у ділянці ураженого хребетного сегмента. Вона проявляється у вигляді загострень кілька разів на рік тривалістю 1-3 місяці. Неприємні відчуття провокуються різкими поворотами та розгинанням у хребті, наростають при тривалому стоянні, зміні положення тіла з горизонтального на вертикальне. Після невеликої розминки для спини дискомфорт значно зменшується.

Болі при фасетковому синдромі схильні до локального розповсюдження. При поразці шийного відділу хребта вони відбиваються у зону плечового пояса, верхню частину руки (до ліктьової ямки). Для патології верхньопоперекових сегментів типова іррадіація больових відчуттів у бічні поверхні живота та нижню частину грудної клітки. Фасет-синдром нижньопоперекових хребців загрожує болями в куприку, тазостегновому суглобі та пахвинній зоні.

Більшість пацієнтів скаржаться на ранкову скутість у спині, труднощі при згинанні-розгинанні та поворотах тулуба. Симптоматика продовжується не більше 1 години після встання з ліжка. Також спостерігається посилення болю до кінця дня, особливо у людей із сидячою роботою чи необхідністю довго стояти на одному місці. Така ознака вказує на прогресуючу нестабільність хребетного стовпа.

На відміну від радикулопатії, при фасетковому синдромі болі мають ниючий або давить, не досягають високої інтенсивності. Скарги на парестезії, відчуття оніміння пальців рук чи ніг, відчуття «електричного струму» у хребті – симптоми здавлення нервових корінців та розвитку класичного варіанта спондилоартрозу. Для фасет-синдрому також нехарактерна м’язова слабкість та рухові порушення.

Болі різко знижують рухову активність, погіршують працездатність, створюють обмеження у повсякденному житті. Прогресуюча гіподинамія на тлі дегенеративних процесів загрожує міофасціальним синдромом, посиленням наявних уражень МПД, приєднанням неврологічного дефіциту. Хронічні болі погіршують психоемоційний стан пацієнтів, можуть стати причиною депресії, тривожно-фобічних розладів.

Обстеження пацієнтів зі скаргами на різні болі у спині перебуває у компетенції лікаря-невролога. При фізикальному огляді визначають сплощення фізіологічних лордозів хребта, напругу м’язів спини на стороні ураження, локальну болючість над зміненим фасетковим суглобом. Для встановлення діагнозу будуть потрібні результати наступних методів дослідження:

• КТ хребта. За допомогою комп’ютерної томографії визначають дегенеративні зміни у фасеткових суглобах. Дані променевої візуалізації не завжди корелюють з клінічними проявами та інтенсивністю болю у спині, тому такий метод в основному призначають для диференціальної діагностики.
• Функціональні проби. Єдиний спосіб підтвердити зв’язок болів у спині з наявністю фасеткового синдрому – медикаментозна блокада задньої первинної гілки спинномозкового нерва. Зникнення болю невдовзі після процедури вказує на патологію міжхребцевих суглобів, які отримують іннервацію вищезгаданої гілки.

Диференційна діагностика

Зважаючи на відсутність патогномонічних симптомів, своєчасна постановка діагнозу при фасет-синдромі – невирішена проблема в практичній неврології. При обстеженні необхідно виключити велику групу хвороб: спондилоартроз та інші види спондильозу, остеохондроз із радикулопатією, ревматичні та запальні захворювання хребта. Диференціальна діагностика також проводиться з невертебральних болів у спині: психогенними, судинними, вісцеральними.

Консервативна терапія

Основне завдання при загостренні захворювання – максимально швидко усунути больовий синдром. Як препарати першої лінії використовують селективні нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), які переважно впливають на ЦОГ-2 і мають меншу кількість побічних ефектів. При фасетковому синдромі пацієнтам потрібні тривалі курси нестероїдних протизапальних засобів, які за показаннями поєднуються з прийомом гастропротекторів.

На додаток до знеболювальної терапії застосовують міорелаксанти, які усувають напругу мускулатури спини та розривають порочне коло «біль – м’язовий спазм – біль». Фармакотерапію посилюють хондропротекторами, щоб уповільнити прогрес суглобових змін. При інтенсивному больовому синдромі показані блокади з місцевими анестетиками та глюкокортикостероїдами, які швидко знімають симптоми та повертають людині можливість нормально рухатися.

Важливу роль у знеболюванні та реабілітації пацієнтів грають методи фізіотерапії. Хорошу аналгетичну дію мають фонофорез, іоногальванізація, магнітотерапія. Після зменшення болю призначають заняття ЛФ, лікувальний масаж, мануальну терапію. Для навчання способам боротьби з неприємними проявами фасет-синдрому можна використовувати когнітивно-поведінкова терапія.

Хірургічне лікування

Допомога нейрохірургів потрібна при неефективності консервативної тактики, розвитку ускладнень фасеткового синдрому. Найчастіше використовують малоінвазивний метод – радіочастотну деструкцію гілок спинномозкових корінців, які іннервують фасеткові суглоби. Метод не вимагає наркозу, розрізів на шкірі та реабілітаційного періоду. Радіочастотна денервація показує 80% результативність усунення болю, її ефект зберігається понад 12 місяців.

Фасетковий синдром характеризується рецидивуючим перебігом, причому кожен наступний епізод протікає важче за попередній. Патологія не становить прямої загрози здоров’ю, але є основою для розвитку більш небезпечних захворювань хребта і знижує якість життя пацієнтів, тому прогноз сумнівний. Для профілактики рекомендовано підтримання правильної постави сидячи та стоячи, гімнастика для спини та шиї, регулярні заняття плаванням.