Фебрильні судоми у дітей (Температурні судоми)

Фебрильні судоми (ФС) – це конвульсивні напади на тлі гіпертермії, характерні для дітей віком до 6 років, у яких раніше жодного разу не спостерігалися судоми без підвищеної температури тіла. Клінічними ознаками є втрата свідомості, різка напруга скелетної мускулатури, характерна поза, посмикування кінцівок та блідість чи ціаноз шкіри. Діагноз фебрильних судом у дітей ґрунтується на анамнестичних даних, рівні глюкози в крові, аналізі ліквору, показниках водно-електролітного балансу та інструментальних методах досліджень центральної нервової системи – ЕЕГ, КТ, МРТ. Лікування передбачає купірування нападів за допомогою транквілізаторів або протиепілептичних засобів та зняття гіпертермії за допомогою НПЗЗ.

Фебрильні (температурні) судоми в дітей віком – це неврологічне порушення у педіатрії, яке характеризується тонічними чи тонико-клоническими нападами типового чи атипового характеру при температурі тіла понад 37,8°C. Вперше це поняття ввів у 1954 році педіатр Лівінгстон. Поширеність фебрильних судом у дітей віком від 6 місяців до 6 років становить близько 2-5%. Хлопчики хворіють частіше ніж дівчатка у співвідношенні 1,5-2:1. Пік захворюваності спостерігається у віці 18 місяців.

У 80% хворих у сімейному анамнезі присутні епізоди судомних нападів різної етіології. У 25% дітей батьки також страждали від аналогічних проявів у дитячому віці. Найчастіше результат захворювання сприятливий – після 6 років фебрильні судоми в дітей віком, зазвичай, не зустрічаються.

Фебрильні судоми в дітей віком – гетерогенний патологічний стан. Точна етіологія та патогенез не встановлені. Одним з можливих факторів розвитку патології є незрілість ЦНС у дітей віком до 6 років, яка проявляється у схильності до генералізації процесів та слабкості гальмівної діяльності. На тлі даних особливостей та гіпертермії можуть виникати патологічні імпульси, які, ймовірно, є причинами розвитку ФС.

Провокуючі фактори

Потенційно спровокувати розвиток фебрильних судом у дітей можуть усі фактори, що підвищують температуру тіла дитини до 38°C та вище. До таких чинників относятся:

• вірусні інфекції (найчастіше – викликані вірусом герпесу VI типу);
• бактеріальні захворювання дихальної системи та ШКТ;
• реакції організму дитини на прорізування молочних зубів,
• ендокринні, психогенні та інші захворювання, що протікають на фоні гіпертермії;
• порушення водно-електролітного балансу (насамперед – Ca²⁺).

Також простежується спадкова схильність до фебрильних судом у дітей. Провокувати їх можуть мутації в 19р13.3, 19q, 8q13-q21, 2q23-34. Тип успадкування – аутосомно-домінантний. У поодиноких випадках ФС розвиваються як реакції на вакцини АКДС і КПК.

У більшості випадків температурні судоми у дітей виникають протягом перших 24 годин із моменту підвищення температури тіла дитини вище 37,8°C. Напад, як правило, протікає на кшталт генералізованого епілептичного нападу типового або атипового характеру. Типовий варіант ФС зустрічається набагато частіше – приблизно 90% випадків. Він характеризується тривалістю до 15 хвилин, відсутністю осередкових симптомів та відхилень на ЕЕГ. Серія нападів триває трохи більше 30 хв.

Поодинокі атипові напади фебрильних судом у дітей продовжуються більше 15 хвилин, серії – від 30 хв. У структурі вони можуть містити фокальні компоненти, які проявляються як клінічно, і на ЭЭГ. Такий варіант характерний для дітей із внутрішньоутробними ураженнями або родовими травмами ЦНС.

Вперше фебрильні судоми дітей виявляються віком від 6 місяців до 1,5 року. При розвитку нападу спочатку дитина втрачає свідомість, далі спостерігається різкий спазм скелетної мускулатури верхніх та нижніх кінцівок, потім – всього тіла. На тлі гіпертонусу потиличних м’язів виникає характерна поза з вигином спини і закинутою назад головою. На цьому етапі може відзначатися блідість шкірних покривів, іноді невеликий ціаноз. Далі розвиваються м’язові пароксизми рук та ніг. При закінченні нападу симптоми зникають у зворотній послідовності. Певний час після нападу фебрильних судом у дітей зберігається слабкість, сонливість.

Діагностика фебрильних судом у дітей ґрунтується на зборі анамнестичних даних, фізикальному обстеженні, лабораторних та інструментальних тестах. При збиранні анамнезу встановлюється вік, у якому вперше виникли напади, динаміка розвитку захворювання, епізоди подібних станів у родичів. При огляді дитячим неврологом чи педіатром визначається неврологічний статус та соматичний стан дитини, ступінь психофізичного розвитку, під час нападу оцінюється його тривалість, наявність фокальних симптомів.

• Лабораторні дослідження. Показники загальних лабораторних тестів крові та сечі в межах норми за винятком гострої гіпоглікемії та гіперкальціємії. Більшою мірою аналізи застосовуються щодо диференціальної діагностики коїться з іншими патологіями. Для визначення хромосомних мутацій, які можуть провокувати розвиток фебрильних судом у дітей, використовується генетичний аналіз за допомогою каріотипування.
• Люмбальна пункція. При підозрі на менінгіт або енцефаліт показано спинномозкову пункцію з мікроскопічним та бактеріологічним аналізом отриманого ліквору.
• Інструментальна діагностика З інструментальних методів дослідження застосовують електроенцефалографію, рідше – магнітно-резонансну та комп’ютерну томографію. За результатами ЕЕГ специфічні зміни визначаються менш як у 22% дітей. КТ та МРТ використовуються з метою виключення органічної патології ЦНС, внутрішньочерепної гіпертензії.

Диференціальна діагностика фебрильних судом у дітей проводиться з іншими захворюваннями в педіатрії, які можуть супроводжуватися судомними нападами. До таких захворювань входять нейроінфекційні патології (менінгіт, енцефаліт) епілепсії різних форм, гострі порушення метаболізму та водно-електролітного балансу (гіпоглікемія, гіперкальціємія).

Під час нападу фебрильних судом у дітей застосовується медикаментозна терапія, що купує. Вона включає транквілізатори з групи бензодіазепінів з метою зняття судомного синдрому, нестероїдні протизапальні препарати для зниження температури тіла. Також здійснюється охолодження дитини фізичними методами – обтирання теплою або прохолодною водою, часте провітрювання приміщення, роздягання та ін.

При атипових формах ФС можуть використовуватись протиепілептичні засоби – барбітурати або похідні карбоксаміду. У деяких випадках при наявності фебрильних судом у дітей в анамнезі може призначатися превентивне лікування з використанням бензодіазепінів, вальпроатів, барбітуратів та деяких діуретиків, які мають протисудомні властивості – інгібітори карбоангідрази.

Прогноз для життя при фебрильних судомах у дітей зазвичай сприятливий. Результатом може бути як повне одужання дитини, так і трансформація в епілепсію. Прогноз оцінюється з урахуванням ймовірності повторних нападів, переходу в епілепсію, утворення стійкого дефіциту інтелекту або порушення неврологічного статусу. Практично завжди у дітей віком від 5-6 років напади повністю припиняються. Можливі розлади інтелекту залежать від частоти та характеру нападів – за наявності частих та атипових фебрильних судом у дітей існує більш висока ймовірність порушень психічного розвитку (ЗПР, олігофренії). Трансформація в епілепсію спостерігається у 5-15% пацієнтів, частіше за наявності атипових форм ФС.

Неспецифічна профілактика фебрильних судом у дітей в антенатальному періоді включає медико-генетичне консультування сімейних пар, амніо- або кордоцентез з подальшим генетичним аналізом при обтяженому сімейному анамнезі. Постнатальні превентивні заходи передбачають ранню діагностику та повноцінне лікування інфекційних захворювань, метаболічних порушень та інших провокуючих станів у пацієнтів, які входять до групи ризику. З метою профілактики фебрильних судом у дітей під час вакцинації у віці 1-2 років замість вакцини АДКС використовується АДС.