Границя утоми при заняттях спортом залежить не від витривалості м’язів, а від особливостей мозку. Обгрунтування цієї гіпотези представивши професор Самуель Маркор, Університет Кента.

Він пояснив, що професійні спортсмени ніколи не переходять між своїх фізичних можливостей, оскільки мозок подає сигнал про втому до того, як серце, м’язи і легені почнуть відмовляти. Крім того, мозок привчає тіло до фізичних навантажень. За словами доктора Маркор, максимальні фізичні можливості людини залежать від балансу сприйняття зусиль та мотивації. Це підтверджує результат експерименту, коли добровольцям запропонували сісти у неудобну позу, сильно навантажувальну ноги. Їм пообіцяли винагороду за кожний 20-секундний інтервал, проведений у цій позі. Виявилося, що чим вищий був розмір винагороди, тим довше трималися учасники.

За тим же принципом працює психічна втома та впевненість у собі, каже доктор Маркор. Наприклад, завдяки мотиваційним розмовам добровольці займалися на велотренажерах на 18 % довше. Таким чином, мозок грає важливу роль з точки зору втоми.