Hallux valgus

Hallux valgus – це захворювання, у якому перший палець стопи деформується лише на рівні плюснефалангового суглоба і відхиляється назовні. Патологія супроводжується прогресуючим артрозоартритом першого плюснефалангового суглоба. Хвороба розвивається поступово і зазвичай збільшується з віком. Виявляється болями при ходьбі, можливі нічний біль. При вираженій деформації виникає обмеження рухів у I плюснефаланговому суглобі. Діагноз виставляється на підставі клінічних ознак та даних рентгенографії. Лікування на ранніх стадіях консервативне, симптоматичне. При значній деформації виконується хірургічна корекція.

Hallux valgus – вальгусна деформація першого пальця стопи у плюснефаланговому суглобі. Внаслідок деформації палець відхиляється назовні під кутом до інших. Захворювання широко поширене в травматології та ортопедії, виявляється у жінок у 10 разів частіше, ніж у чоловіків. Передбачається, що причиною такої різниці є слабкість зв’язкового апарату у представниць слабкої статі, а також носіння незручного вузького взуття на високих підборах. Патологія широко поширена, діагностується в осіб різного віку.

Основною причиною розвитку Hallux valgus зазвичай є недостатність сполучної тканини, яка може виявлятися поперечною плоскостопістю, надмірною рухливістю суглобів, варикозною хворобою, підвищеною розтяжністю зв’язок, фасцій та шкіри. Виявляється спадкова схильність – як правило, у найближчих родичів хворих (мам або бабусь) також є ця деформація.

Інші фактори: високі підбори, ходіння в незручному вузькому, тісному або короткому взутті – вторинні і лише сприяють формуванню Hallux valgus. Друга група причин розвитку патології – уроджені деформації стоп, травми та деякі інші патології. Зокрема, до цієї групи входить ряд захворювань, при яких спостерігається порушення нервової регуляції м’язів гомілки та стопи (наприклад, поліомієліт).

Поряд із слабкістю зв’язок певну роль у розвитку Hallux valgus грає нерівномірне натяг м’язів, що приводять і відводять I палець, а також генетична схильність до утворення екзостозу по внутрішній поверхні головки I плюсневої кістки. При формуванні деформації нерівновагу в натягу м’язів ще більше посилюється, плюснефаланговий суглоб стає нестабільним.

Внутрішня поверхня суглоба постійно дратується при контакті з взуттям, у результаті зміщення головки I плюсневой кістки доповнюється утворенням кісткового наросту, що ще більше посилює деформацію. Через зміну форми стопи відбувається перерозподіл навантаження – область головок III та II плюсневих кісток постійно перенавантажується під час ходьби. Це призводить до виникнення болю та формування артрозу не тільки в області I, але і в області II та III плюснефалангових суглобів.

Ступінь вираженості патології визначають з урахуванням двох величин: кута між II та I плюсневими кістками (Intermetatarsal angle) та кута, під яким I палець відхилений по відношенню до I плюсневої кістки (Hallux valgus angle). Ступені Hallux valgus:

• 1 ступінь – Кут між плюсневими кістками менше 12 градусів, кут відхилення I пальця менше 25 градусів.
• 2 ступінь – Величина кута коливається від 12 до 18 градусів, I палець відхиляється більш ніж на 25 градусів.
• 3 ступінь – Кут між кістками плюсни становить більше 18 градусів, кут відхилення першого пальця досягає більше 35 градусів.

Пацієнти скаржаться на біль у ділянці I плюснефалангового суглоба. Біль посилюється після тривалої ходьби або тривалого перебування на ногах та зменшується у спокої. Можливі нічний біль, особливо після значного навантаження на стопу. Больовий синдром може значно відрізнятися як за характером, так і за силою – від відчуття дискомфорту (зазвичай на ранніх стадіях) до різкого пекучого або постійного болю, що ниє.

Виразність болю не завжди чітко корелює з тяжкістю артрозу та величиною деформації, хоча при значному зміщенні головки I плюсневої кістки симптоматика зазвичай яскравіша. З розвитком деформації стопа дедалі більше втрачає нормальну форму, розширюється і сплощується, I палець «лягає» на II, нерідко виникають супутні деформації II пальця (молоткообразный палець).

Все перераховане у поєднанні з «шишкою» у проекції I плюснефалангового суглоба суттєво впливає на зовнішній вигляд стопи. Тому поряд з болем причиною звернення пацієнтів з Hallux valgus до ортопедів часто стає косметичний дефект і проблеми при підборі взуття. Особливо подібні скарги пред’являють молоді жінки.

Діагноз Hallux valgus виставляється травматологом-ортопедом. При встановленні діагнозу та визначенні ступеня вираженості патології фахівець орієнтується на дані зовнішнього огляду та результати візуалізаційних методик. Застосовуються такі методи дослідження:

• Зовнішній огляд. Стопа розпластана. Виявляється видима деформація та незначна або помірна гіперемія у проекції I плюснефалангового суглоба. Перший палець відхилений назовні під кутом до інших. Пальпація безболісна або нерезко болюча, по внутрішній поверхні I плюснефалангового суглоба визначається кістковий екзостоз та ущільнення шкіри. Рухи зазвичай обмежені, при максимальному розгинанні першого пальця може виникати біль.
• Рентгенографія стопи. Є основним методом діагностики при Hallux valgus. Рентгенолог проводить спеціальні виміри, виходячи з яких визначає ступінь патології. Поряд зі ступенем деформації щодо рентгенівських знімків оцінюють вираженість артрозних змін. Про наявність артрозу свідчить звуження суглобової щілини, деформація суглобового майданчика, крайові розростання та остеосклероз субхондральної зони.
• Томографія. Застосовується в окремих випадках. При необхідності деталізувати перелічені зміни пацієнта направляють на КТ стопи. За показаннями призначають МРТ стопи на дослідження м’яких тканин.

Консервативна терапія

Захворювання неможливо усунути без операції. Тим не менш, на ранніх стадіях хвороби у молодих пацієнтів, а також за будь-яких ступенів деформації в старечому або похилому віці рекомендується консервативне лікування. Основними цілями є усунення больового синдрому та запобігання прогресу хвороби. Лікування здійснюється за умов амбулаторного прийому. При болях використовують протизапальні та зігрівальні мазі. У період ремісії застосовують:

За наявності ознак запалення хворого спрямовують на УВЧ чи магнітотерапію. Пацієнтам радять знизити вагу (при надмірній масі тіла). Слід оптимізувати навантаження: виконувати комплекс вправ для зміцнення зв’язок та м’язів стопи, по можливості виключити тривале стояння та ходьбу. Необхідно використовувати спеціальне ортопедичне взуття застосовувати вкладиші, щоб усунути надмірний тиск на область I плюснефалангового суглоба та запобігти подальшому вальгусному відхиленню I пальця.

Хірургічне лікування Hallux valgus

При неефективності консервативної терапії показано оперативне лікування, що проводиться в умовах стаціонару. Існує близько 300 варіантів операцій у Hallux valgus. Усі методики можна розділити на 3 групи:

• На м’яких тканинах. Ефективні лише за I ступеня деформації. Можливе використання методики Сільвера, при якій відсікається сухожилля м’яза I пальця, що приводить, або операції Мак-Брайда, при якій це сухожилля переміщається. Мета лікування – відновити рівномірність тяги м’язів, що приводить і відводить.
• На кісткових та м’якотканих структурах. Нерідко перелічені хірургічні операції виконуються у поєднанні з висіченням кісткового наросту та підшкірної слизової сумки в області I плюснефалангового суглоба (операція Шеде).
• На кістках. При лікуванні II та III ступеня Hallux valgus вибір робиться між двома методами: шевронною та Scarf остеотомією. При шевронній остеотомії видаляють невеликий V-подібний фрагмент дистальної частини I плюсневої кістки. При Scarf остеотомії виконують Z-подібний розріз (розпил) практично на всьому протязі I плюсневої кістки, а потім зрушують фрагменти з тим, щоб усунути кут між I та іншими плюсневими кістками. Уламки фіксують гвинтами.

Реабілітація

У післяопераційному періоді хворому відразу дозволяють дозовано навантажувати ногу у спеціальному ортезі, який є обов’язковим для носіння протягом 6 тижнів. У цей період рекомендують частіше тримати ногу у підвищеному положенні та уникати перевантажень. Надалі слід носити широке взуття, виконувати спеціальний комплекс ЛФК та ​​проводити самомасаж склепіння стопи з використанням тенісного м’яча.

Прогноз визначається стадією захворювання. При незначній деформації та відсутності виражених артрозних змін консервативна терапія та дотримання лікарських рекомендацій дозволяють усунути больовий синдром, суттєво уповільнити розвиток хвороби. На пізніх стадіях ці заходи неефективні, проте операція забезпечує хороший функціональний і косметичний результат. При недотриманні рекомендацій лікаря у віддаленому періоді після втручання можливі рецидиви.

Профілактичні заходи включають підбір зручного взуття, скорочення періодів стояння та тривалої ходьби. Людям, які мають схильність до цього захворювання (виявлена ​​поперечна плоскостопість, наявність Hallux valgus у найближчих родичів) слід використовувати ортопедичні устілки, відмовитися від взуття на високих підборах, виконувати спеціальні комплекси вправ.