Гальваноз

Гальваноз – захворювання, яке виникає за наявності в порожнині рота металевих протезів, що змінюють електрохімічні процеси і призводять до розвитку таких симптомів, як металевий присмак у роті, спотворення смаку, печіння язика, зниження слиновиділення, порушення загального стану організму (головний біль, дратівливість, слабкість, стомлюваність, тривожність). Діагностика включає вивчення клінічних симптомів та даних стоматологічного огляду, вимірювання потенціометричних показників. Лікування гальванозу комплексне: видалення причинного фактора (протеза, вкладки), імунокорекція, лікування місцевих запальних та загальносоматичних захворювань.

Гальваноз – це патологічний процес, що виникає в ротовій порожнині внаслідок непереносимості зубних протезів, виконаних з різних металів. При цьому з’являються надмірні гальванічні струми, підвищується електрична провідність слини, і виникають клінічні ознаки подразнення слизової оболонки ротової порожнини, а потім і загальні симптоми неблагополуччя організму.

За даними статистики, непереносимість металевих включень (коронок, мостоподібних протезів, вкладок, імплантатів) зустрічається у 15-35% пацієнтів, які звертаються до стоматолога. У зв’язку з цим зростає важливість правильного вибору матеріалів для протезування та імплантації, а також своєчасного усунення дефектів та заміни старих зубних протезів.

У порожнині рота та в нормальних умовах протікають певні електрохімічні процеси, проте їх інтенсивність значно зростає за наявності різних металевих включень – пломб із амальгамою та металевих вкладок, мостоподібних протезів та окремих коронок, ортодонтичних апаратів та імплантатів. Картина погіршується при одночасному наявності у роті сплавів різних металів, а також у результаті пошкодження та появи ознак корозії встановлених раніше зубних протезів.

Поява в ротовій рідині оксидів металів призводить до посилення гальванічних струмів (сили струму та різниці електричних потенціалів). Виникає гальванізм – стан, при якому у здорової людини виявляється перевищення потенціометричних показників вище за норму в порівнянні з людьми, у яких в роті відсутні будь-які металеві включення. Будь-яких скарг на здоров’я людина при цьому не пред’являє, і при стоматологічному огляді ознак патології ротової порожнини не виявляється.

Можна сказати, що гальванізм – це не хвороба, а сприятливий фактор, що збільшує ризик розвитку захворювань. А ось за наявності гальванізму та появі симптомів подразнення слизової порожнини рота та загальних симптомів нездужання встановлюється діагноз «гальваноз».

Сприятливими факторами ризику розвитку захворювання є початкові дефекти металевих включень, що встановлюються в ротовій порожнині, механічні пошкодження протезів у процесі їх експлуатації та зміна рН слини в кислу сторону при пародонтитах, стоматитах, захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Виділяють атипову та типову форму гальванозу. Атипова форма гальванозу характеризується перевищенням потенціометричних показників (різниця потенціалів, сила гальванічного струму, електрична провідність слини) у порожнині рота в три і більше рази в порівнянні з фізіологічною нормою та наявністю поодиноких клінічних ознак захворювання – періодичних скарг на «печіння язика», сухість у рт. , Втома (турбує зазвичай лише один із перерахованих симптомів).

Типова форма гальванозу проявляється поряд із підвищенням потенціометричних показників більш ніж у 3 рази постійними клінічними проявами захворювання – як місцевими (металевий присмак у роті, печіння, сухість, виявлення при стоматологічному огляді ознак гіперемії слизової оболонки, явищ стоматиту, гінгівіту, лейкоп. ), і загальними (слабкість, дратівливість, біль голови, зниження працездатності).

Перші ознаки захворювання з’являються, як правило, через 1-2 місяці після встановлення металевого зубного протеза, імплантату або ортодонтичного апарату (у деяких випадках цей термін скорочується до 1-3 тижнів). При цьому виникає неприємне відчуття присмаку металу в роті («кислий смак», «кислота в роті», як кажуть самі хворі), що посилюється при вживанні гострої та кислої їжі. Смак найчастіше перекручується («солодке здається гірким»), з’являється відчуття печіння язика, сухість у роті.

За збереження гальванізму в роті протягом тривалого часу починає порушуватися загальне самопочуття хворого на гальваноз. З’являються періодичні головний біль, порушується якість і тривалість сну, турбує загальна слабкість, швидка стомлюваність, зниження працездатності, підвищена дратівливість, тривожність, перепади настрою. Такі неспецифічні симптоми свідчать про порушення нервово-рефлекторних зв’язків між органами та системами, зниження резистентності організму до впливу несприятливих факторів.

Якщо металеві включення, що спричинили появу гальванізму, своєчасно не видаляються, у порожнині рота починають розвиватися запальні зміни у вигляді гінгівітів, папілітів, стоматитів, а також алергічні реакції, пов’язані з виділенням у слину продуктів корозії металів. Гальваноз, що зберігається протягом декількох років, нерідко призводить до появи лейкоплакії та інших передракових захворювань слизової оболонки ротової порожнини, що значно підвищує ризик розвитку злоякісних новоутворень у цій галузі.

Діагноз встановлюється на підставі скарг, даних стоматологічного огляду пацієнтів, які мають металеві пломби, коронки, мостоподібні протези та інші включення та результати вимірювань потенціометричних показників (за наявності відповідного обладнання).

У нормі різниця потенціалів у порожнині рота у здорової людини вбирається у 60 мВ, сила гальванічного струму – трохи більше 5-6 мкА, провідність слини – менше 5-6 мкСм. Вимірювання виконуються за допомогою спеціального обладнання – потенціометрів, мікроамперметрів, мілівольтметрів.

Для диференціальної діагностики з іншими патологічними процесами порожнини рота та загальносоматичними захворюваннями при необхідності призначаються консультації гастроентеролога, алерголога, онколога, психотерапевта, проводяться додаткові лабораторні та інструментальні дослідження – аналіз слини, біохімічний аналіз крові, імунограму, шкірно-алерну ін.

При виявленні ознак гальванозу в першу чергу необхідно усунути причинний фактор, який спричинив розвиток захворювання. Для цього проводиться ретельне обстеження з виявленням усіх металевих включень у ротовій порожнині та видалення проблемних виробів (різнорідні метали, наявність ознак корозії). Якщо усунення окремих проблемних коронок не призводить до покращення стану пацієнта, необхідно видалити всі наявні металеві включення, після чого виконується повноцінне протезування з однорідних матеріалів, що не викликають появу ознак гальванізму.

Наступним етапом проводиться санація порожнини рота, медикаментозне та оперативне лікування виявлених запальних та передракових захворювань. Виконується підвищення неспецифічної резистентності організму (проводиться місцева та загальна імунокорекція). Лікування виявлених вегетативно-судинних, невротичних розладів здійснюється із залученням спеціалістів відповідного профілю (терапевт, невролог, психотерапевт).

Профілактика гальваноза включає ретельну санацію порожнини рота при регулярному зверненні до стоматолога (2 рази на рік), встановлення металевих коронок, протезів з однорідних металів, використання сучасних технологій виготовлення зуботехнічних виробів (ціліснолиті конструкції, повне покриття металевих коронок керамікою, відмова від паяних протезів д.).