Гангренозний пульпіт

Гангренозний пульпіт – Форма хронічного запалення коронкової та кореневої пульпи, що супроводжується некрозом її тканин. Гангренозний пульпіт характеризується зміною кольору коронкової частини зуба, гнильним запахом з рота, ниючим болем, реакцією хворого зуба гарячу та холодну їжу. Діагностика гангренозного пульпіту проводиться за допомогою стоматологічного огляду, перкусії, пальпації, зондування порожнини зуба, термопроби, електроодонтодіагностики, рентгенографії. Лікування гангренозного пульпіту вимагає проведення вітальної екстирпації пульпи з подальшим пломбуванням зубних каналів та відновленням коронкової частини зуба.

Гангренозний пульпіт – пізня стадія хронічного пульпіту, що характеризується запаленням та гнильним розпадом пульпи. У стоматології гангренозний пульпіт є другою за частотою формою первинно хронічного пульпіту (після фіброзного) і зазвичай розвивається за ним. Рідше гангренозний пульпіт служить продовженням перенесеного гострого дифузного пульпіту. Гангренозний пульпіт може виникнути як у закритій порожнині зуба, так і у відкритій. Найчастіше гангренозним пульпітом уражаються моляри нижньої щелепи, що пов’язано з найбільшою поширеністю ураження цих зубів карієсом. У 16-20% випадків при гангренозному пульпіті виникають зміни з боку апікального періодонту.

Етіологія гангренозного пульпіту обумовлена ​​проникненням у пульпову камеру гнильної, переважно анаеробної мікрофлори. Інфікування пульпи може відбуватися при розтині порожнини зуба у процесі лікування карієсу чи ретроградно за наявності глибоких пародонтальних кишень, періодонтиту сусіднього зуба, гаймориту, остеомієліту. Можливим способом проникнення інфекції може бути травма зуба (відлам коронки, перелом кореня, пошкодження нервово-судинного пучка, випадкове розтин рогу пульпи під час препарування зуба під коронку, патологічна стирання зубів та ін.). Гангренозний пульпіт спочатку може розвиватися як первинне хронічне запалення або бути результатом гострого пульпіту, у якому відбулася часткова загибель пульпи.

У патогенезі гангренозного пульпіту провідна роль належить таким чинникам, як вірулентність мікрофлори, тривалість подразнення пульпи та її опірність, загальний стан організму людини, інтенсивність карієсу, стан пародонту. Хронічний гангренозний пульпіт характеризується некрозом як коронкової, і кореневої частини пульпи. При цьому в кореневій пульпі на певному рівні виникає демаркаційний вал, утворений грануляційною тканиною, нижче якого відзначається запалення фіброзне пульпи з тромбозом дрібних вен, некрозом дрібних артерій, склерозом. Вище демаркаційного валу пульпа некротизована та виразка.

При розвитку гангренозного пульпіту у відкритій порожнині больовий синдром, як правило, відсутній. Замість зубного болю пацієнт зазвичай відчуває почуття дискомфорту та тяжкості у ураженому зубі, незначну болючість при надкушуванні. Разом про те, для гангренозного пульпіту типова реакція на температурні подразники, переважно, на гарячу їжу. Навіть після припинення дії подразника ниючий біль тривалий час зберігається. Якщо ж порожнина зуба не розкрита, і повноцінний відтік ексудату утруднений, гангренозний пульпіт протікає з болючими нападами. Розпад пульпи супроводжується появою специфічного, неприємного гнильного запаху з рота.

При огляді зуб, уражений гангренозним пульпітом, має «неживий» вигляд, сірий колір; у деяких випадках виявляється сильно зруйнована коронкова частина. Іноді на яснах в зоні проекції верхівки кореня визначається гіперемія, набряклість або свищ. Регіонарні лімфовузли при гангренозному пульпіті збільшені в розмірах і слабко болючі при пальпації.

При опитуванні хворого на стоматолога з’ясовується, що в минулому уражений зуб сильно хворів, проте через кілька тижнів болі значно зменшилися або мимоволі припинилися. При загальному стоматологічному огляді пацієнта з гангренозним пульпітом виявляється дисколорит чи руйнування коронки зуба, наявність глибокої каріозної порожнини з розм’якшеним дентином. Глибоке зондування пульпи може бути болючим; пальпація та перкусія зуба зазвичай супроводжуються незначною чутливістю.

Проведення термодіагностики при гангренозному пульпіті виявляє виникнення больової реакції на температурний подразник та повільне згасання болю після припинення дії. Метод електроодонтодіагностики при гангренозному пульпіті виявляє зниження електрозбудливості пульпи до 60-90 мкА.

Рентгенографія зуба дозволяє виявити зміни періапікальних тканин: розширення періодонтальної щілини, іноді – невелике вогнище деструкції в області верхівки кореня. Хронічний гангренозний пульпіт слід диференціювати від середнього та глибокого карієсу, хронічного фіброзного пульпіту та верхівкового періодонтиту.

При правильно проведеному ендодонтичному лікуванні гангренозного пульпіту зуб як функціональну одиницю вдається зберегти. Зникає неприємний запах з рота, вщухають болючі відчуття і температурна реакція, відновлюється колір зуба, регресують тимчасові зміни в періодонті. У разі відсутності лікування гангренозного пульпіту відзначається повний некроз кореневої пульпи та розвиток періодонтиту, що може вимагати тривалого консервативного лікування чи видалення зуба.

Профілактика хронічного гангренозного пульпіту полягає у проходженні регулярних стоматологічних оглядів, проведенні профілактики карієсу, своєчасному лікуванні каріозного ураження зубів, гострого пульпіту.