Гастроентерит у дітей

Гастроентерит у дітей — це запалення шлунка та тонкого кишечника, що виникає при інфікуванні вірусами, бактеріями чи найпростішими, під дією ліків, хімічних токсинів чи алергенів. Клінічна картина представлена ​​блювотою, багаторазовою діареєю з домішками слизу та неперетравленої їжі, переймоподібними болями та різями у порожнині живота. Діагностика гастроентериту включає переважно лабораторні аналізи: копрограму, бакпосів калу та блювотних мас, серологічні реакції. Рідше проводять інструментальну діагностику (УЗД, ЕФГДЗ). Лікування передбачає дієтотерапію, регідратацію, етіопатогенетичні та симптоматичні медикаменти.

Гастроентерит поряд з іншими порушеннями роботи ШКТ посідає 2 місце у структурі захворюваності після ГРВІ. Щорічно у світі фіксують понад 3 млрд. випадків, частіше серед дитячого населення країн, що розвиваються. Гастроентерит називають “хворобою брудних рук”, що вказує на головний механізм зараження. Основну небезпеку він становить для хворих до 5 років, у яких швидко наростає зневоднення, а за відсутності належної медичної допомоги – летальний кінець. У світі щороку понад 10 тис. дітей помирають від наслідків гастроентериту.

Гастроентерити часто мають інфекційну природу. Вони викликаються мікроорганізмами, які потрапляють до рота з їжею та водою, при облизуванні пальців, іграшок та сторонніх предметів. Найпоширенішим етіологічним чинником вважаються вірусні інфекції (ротавірус, норовірус, аденовірус). Вони, як правило, вражають дітей раннього віку та дошкільнят. Виділяють та інші причини патології:

• Бактерії та паразити. Для немовлят та молодших дітей до трьох років характерно інфікування патогенними штамами кишкової палички, золотистим стафілококом, сальмонелою. Незалежно від приналежності дитини до вікової групи, можливе зараження шигелою, ієрсинією, кампілобактером. Серед протозойних інвазій трапляється лямбліоз, криптоспоридіоз.
• Алергені. При попаданні в ШКТ забороненого продукту в шлунковій та тонкокишковій стінці починається запальний процес, що проявляється типовими симптомами гастроентериту. Найвідоміші алергени для дітей – коров’яче молоко, яйця, горіхи. Рідше симптоми провокуються прийомом риби, фруктів та овочів.
• Неправильне харчування. Діти молодших вікових груп травна система характеризується функціональної неповноцінністю, тому розлади ШКТ вони можливі навіть за вживанні якісних продуктів. Їжа всухом’ятку, надто рясна їда або перша проба нової страви — все це є причиною гастроентериту.
• Хімічні токсини. Маленькі діти можуть випадково проковтнути товари побутової хімії та косметики, отрути для рослин та комах. Токсичний гастроентерит також розвивається при отруєнні отруйними грибами, деякими видами екзотичних морепродуктів, що містять важкі метали.
• Ліки. У дошкільному віці трапляються випадки, коли дитина з’їдає залишені без нагляду таблетки. Ще одна причина запалення шлунка та кишечника – тривале вживання антибіотиків або гормонів за призначенням лікаря, через що у дітей порушується мікрофлора ШКТ, створюються умови для розмноження хвороботворних мікроорганізмів.

Неприємні прояви гастроентериту пов’язані із запальним процесом, що стосується шлункової та кишкової стінки. Внаслідок подразнення периферичних нервових рецепторів виникають сигнали, які прямують до центрів довгастого мозку та провокують блювання. Больові відчуття обумовлені підвищеною перистальтикою, накопиченням прозапальних речовин, їх впливом на нервові закінчення.

Діарея при гастроентеритах у дітей розвивається за осмотичним або секреторним механізмом. У першому випадку порушується перетравлення харчових компонентів у тонкій кишці, внаслідок чого її вміст стає гіперосмолярним. У відповідь на це з судин у просвіт кишечника надходить підвищена кількість рідини. Для секреторної діареї характерна зміна транспортних систем клітин, накопичення в шлунково-кишковому тракті іонів натрію і хлору, які тягнуть за собою воду.

При інфекційних гастроентеритах інкубаційний період становить від 2-3 годин до кількох днів. Захворювання починається раптово і включає 3 основні симптоми: сильний біль та спазми в животі, багаторазове блювання, діарею. Старші діти скаржаться на болючість у верхніх відділах живота та навколо пупка, а пацієнти дошкільного віку зазвичай не можуть вказати на локалізацію дискомфорту.

Блювота повторюється від 1-2 до 10 і більше разів на добу. Спочатку блювотні маси у дітей рясні, вони містять частково перетравлену їжу. У міру спорожнення шлунка дитина відригує мізерну кількість слизу з домішкою жовчі. Частота випорожнень варіює від 5 до 20 разів на день. Випорожнення рідкі та смердючі, містять багато слизу, харчові частинки. Залежно від інфекції калові маси набувають яскраво-жовтого, помаранчевого, болотно-зеленого кольору і т.д.

Для захворювання типові метеоризм, бурчання та бурління в черевній порожнині, що посилюються перед позивом на дефекацію. Клінічну картину гастроентериту у дітей доповнюють підвищення температури тіла до субфебрильних чи фебрильних цифр, млявість та слабкість, повна відсутність апетиту. При важких варіантах хвороби спостерігається сухість шкіри та слизових оболонок, відмова від води.

При хімічних та лікарських гастроентеритах стан дитини важчий від початку. У блювотних масах та випорожненнях можуть бути домішки крові. Характерною є поява неврологічних або серцево-судинних симптомів, що свідчить про тотальне ураження організму токсичними речовинами. У немовлят западають джерельця, шкіра стає сухою та ціанотичною. Можливе придушення свідомості аж до сопору та коми.

Найнебезпечніший наслідок гастроентериту у дітей – ексікоз (зневоднення). При легкому ступені, коли втрата рідини вбирається у 5% від маси тіла, турбує спрага, трохи зменшується діурез, але загальний стан хворого задовільний. При середній тяжкості зневоднення різко знижується сечовиділення, частішає серцебиття, знижується артеріальний тиск. Тяжка дегідратація характеризується колапсом, сплутаністю свідомості.

При зараженні деякими штамами шигел та ешерихій є ризик розвитку гемолітико-уремічного синдрому (ГУС). Він проявляється класичною тріадою: гемолітичною анемією з наявністю фрагментованих еритроцитів, гострою нирковою недостатністю, тромбоцитопенією. Зустрічається в основному до 3-річного віку із частотою 2-3 випадки на 10000 дітей з інфекційними гастроентеритами.

При збиранні скарг та анамнезу захворювання, проведенні фізикального обстеження педіатр ставить топічний діагноз «гострий гастроентерит». Подальший діагностичний пошук спрямовано виявлення етіологічних чинників хвороби, що необхідне підбору диференційованого лікування. До плану діагностики включаються:

• Копрограма. Основний аналіз, який демонструє ознаки запального процесу (лейкоцити, слиз) та порушення перетравлення компонентів їжі (смугасті м’язові волокна, зерна крохмалю). Додатково ставлять реакцію Грегерсена на приховану кров, щоб унеможливити коліт, інвазивний тип діареї.
• Бакпосів. Для мікробіологічної діагностики використовують випорожнення, блювоту, промивні води шлунка. Щоб встановити джерело гастроентериту під час масового зараження, досліджують залишки продуктів, воду для пиття. Матеріал сіють на живильні середовища, а також проводять ІФА та ПЛР калу на гострі кишкові інфекції.
• Аналіз крові. Гемограма призначається, щоб оцінити ступінь зневоднення (за рівнем гематокриту) та виявити ознаки інфекційного запалення. Додатково рекомендують біохімічне дослідження та коагулограму. Для швидкої діагностики гастроентериту, викликаного найпростішими та паразитами, виконують ІФА крові.
• Інструментальні методи. Дослідження застосовується тільки при ускладненому перебігу гастроентериту або за підозри на хронічне захворювання ШКТ на стадії загострення. У дитячій гастроентерології користуються неінвазивним методом УЗД черевної порожнини, для уточнення діагнозу показані ЕФГДС, рентгенографія.

Дієтотерапія та регідратація

Лікування легкого гастроентериту проводиться в амбулаторних умовах, при середньотяжкому та тяжкому перебігу, особливо у дітей до трирічного віку, показана екстрена госпіталізація. Лікарська тактика залежить від віку пацієнта, ступеня зневоднення. Терапію починають із дієти: зменшення добового обсягу харчування на 30-50% у гострий період, використання слизових супів та каш, овочевих пюре. Після зникнення блювоти та діареї меню доповнюють звичними продуктами.

Найважливіший етап лікування – адекватна регідратація. Хворим, які можуть пити воду і не страждають від невгамовного блювання, поповнення втрат рідини проводиться перорально. Для цього застосовують спеціальні розчини із збалансованим вмістом електролітів, щоб не допустити порушень гомеостазу. Протягом перших 6 годин дітям забезпечується посилена регідратація, а потім переходять на підтримуючий етап.

При тяжкому стані дитини методом вибору при гастроентеритах є парентеральна регідратація. Об’єм інфузійних розчинів розраховують з урахуванням ваги пацієнта та ступеня ексикозу. У перші 4-8 годин у стаціонарі проводиться масивне водне навантаження для корекції патологічних втрат та нормалізації стану дитини. Після поліпшення самопочуття та появи спраги можна переходити на пероральну регідратацію.

Консервативна терапія

Антибактеріальні засоби для лікування гострого гастроентериту в педіатрії призначаються за суворими показаннями – за наявності тяжких форм хвороби у дітей грудного віку до півроку, імунодефіцитних станів та гемолітичних анемій у всіх вікових групах, розвитку вторинних бактеріальних ускладнень. З антибіотиків застосовують цефалоспорини, макроліди, похідні нітрофурану. Патогенетична терапія включає низку препаратів:

• Пробіотики. Ліки нормалізують мікрофлору кишечника та підвищують природний імунітет до дії бактерій та вірусів. Їх приймають на додаток до антибіотиків або як самостійні ліки. У практичній гастроентерології застосовують препарати з лакто- та біфідобактеріями, цукроміцетами.
• Ентеросорбенти. Засоби фіксують на своїй поверхні збудників кишкових інфекцій та їх токсини, зменшують шкідливу дію на кишкову стінку, запобігають генералізації процесу. Найкращими для прийому дітьми визнані «білі» сорбенти, що відрізняються безпекою, не вимагають прийому великої кількості таблеток (як у разі активованого вугілля).
• Імуномодулятори. Рекомендовані при тяжких вірусних гастроентеритах для прискорення одужання, якщо власні захисні сили дитячого організму знижені. Використовуються рекомбінантні інтерферони, індуктори інтерферонів, імуноглобулінові препарати.
• Ферменти. Медикаменти немає високого рівня доказовості, але зрідка призначаються при затяжних гастроентеритах, які супроводжуються порушеннями перетравлення їжі. Кошти з панкреатичними ензимами покращують розщеплення нутрієнтів та запобігають розвитку у дітей білково-енергетичної недостатності.

При легких і середньоважких формах хвороби одужання настає через 1-2 тижні без наслідків. У випадках важкого гастроентериту прогноз у дітей визначається своєчасністю звернення за медичною допомогою та обсягом лікувальних заходів. Ранній початок регідратації у поєднанні з медикаментозною терапією значно знижує ризик ускладнень.

Сучасний захід профілактики ротавірусної інфекції у дітей – вакцинація, яку проводять у віці від 6 місяців до 3 років. Для попередження інших форм гастроентериту необхідно дотримуватись стандартних правил: привчати дитину до особистої гігієни, ретельно мити продукти та проводити їх термічну обробку, не використовувати питну воду з невідомих джерел.