Гематосальпінкс

Гематосальпінкс – Це патологічний стан, при якому в просвіті маткової труби накопичується кров. Основний прояв захворювання – болі, що тягнуть, в нижній частині живота і поперекової області. Больові відчуття мають різну інтенсивність, найбільше присутні на боці поразки, можуть періодично стихати і з’являтися знову. Для діагностики застосовуються лабораторні аналізи, клінічне обстеження, абдомінальне та трансвагінальне УЗД. Найбільш інформативним методом дослідження є діагностична лапароскопія. Гематосальпінкс лікується хірургічно з подальшим застосуванням лікарської та фізіотерапії.

Гематосальпінкс (haemato – кров, salpinx – маткова труба) розглядається як ускладнення основного захворювання. Найчастіше він буває набутим (при позаматковій вагітності), але трапляються і вроджені форми, пов’язані з вадами розвитку статевої системи (4-7%). В останньому випадку патологія діагностується у дівчаток-підлітків із приходом менструацій (11-13 років). У практичній гінекології приділяється велика увага діагностиці, лікуванню та профілактиці розвитку гематосальпінксу, оскільки від цього залежить репродуктивна функція жінки.

При накопиченні вмісту у фалопієвій трубі її черевний кінець склеюється, і кров починає розтягувати трубні стінки. Поступово утворюється пухлина: спочатку еластична і рухлива (рідина), потім – горбиста і звивиста рахунок організації тромбів і згустків. Виділяють такі причини гематосальпінксу:

• Трубна вагітність, що перервалася. При мимовільному аборті тубарний просвіт закривається кров’яними згустками, які утворюють гематосальпінкс. Зазвичай кровотеча не зупиняється чи зупиняється тимчасово. Тому стінки м’язів поступово розтягуються, що може призвести до розриву труби.
• Вроджені аномалії розвитку. Це відсутність природних каналів (атрезія) маткового кінця труби, піхви або цноти. З початком місячних кров поступово накопичується у внутрішніх статевих органах і переповнює піхву, матку, а потім починає заповнювати та розтягувати маткові труби.
• Перекрут придатків. Найчастіше відбувається при запальній патології труб, але може траплятися у здоровому стані. В основному перекрут придатків виникає у молодих жінок під час різких рухів тіла, виконання вправ, що викликають підвищення внутрішньочеревного тиску. Труби перетискаються, судини оболонок травмуються, порожнина починає заповнюватися кров’ю.
• Ендометріоз. Поразка труб при ендометріозі зустрічається менш ніж у 10% випадків і зазвичай поєднується з ендометріозом тіла матки. Вогнища ендометріоїдної тканини прикріплюються та розростаються у трубній стінці, продукуючи геморагічний вміст та утворюючи гематосальпінкс.

В основі гематосальпінкса лежить накопичення геморагічного вмісту (крові) у матковій трубі. Процес може бути одно-або двостороннім. Кров надходить із матки чи з патологічно змінених судин слизової. Ворсинки, розташовані на черевному кінці труби, просочуються кров’ю, потім склеюються нитками фібрину. Запаяна труба є замкненою порожниною, в якій накопичується кров. Поступово рідина організується в згустки, а потім у бугристу пухлину.

Клінічна картина складається із симптомів кровотечі та клініки «гострого живота». Коли ворсини хоріона при трубній вагітності проростають у стінку, вона розривається, і на перший план виходять ознаки гострої хірургічної патології: різкий біль унизу живота (гостре або нападоподібне), рефлекторне блювання, порушення функції кишечника та сечового міхура. Пацієнтки приймають вимушене сидяче становище, вираз обличчя страждальне, із загостреними рисами. Така сама клініка притаманна перекруту придатків.

Надалі приєднуються симптоми наростаючої внутрішньочеревної кровотечі: блідість шкірних покривів, тахікардія, холодний піт. Зіниці хворої розширені від переляку, дихання поверхневе та уривчасте. З’являється біль у плечі та лопатці з боку ураження, обумовлений роздратуванням кров’ю грудобрюшного нерва.

Температура тіла залишається нормальною чи навіть зниженою. Через кілька годин може з’явитися пропасниця, обумовлена ​​всмоктуванням продуктів руйнування еритроцитів у черевній порожнині. Зі статевих шляхів спостерігаються мізерні темні або шоколадні кров’янисті виділення.

Клініка гематосальпінкса внаслідок вад розвитку відрізняється. Прояви наростають поступово, процес затягується роками. Скарги вперше виникають із початком менструацій, коли кров, не маючи виходу назовні, починає накопичуватися всередині статевого тракту.

Чим нижчий рівень атрезії, тим довше відбувається накопичення крові. Внаслідок цього може утворитися кров’яна пухлина величезного розміру. Інтенсивність больових відчуттів збільшується з кожними наступними місячними, не усувається знеболюючими. Надалі болі зберігаються у міжменструальному періоді.

Гематосальпінкс внаслідок трубної вагітності, що перервалася, зазвичай розвивається на 4-6-му тижні гестації. Через перерозтягнення стінок кров’ю та проростання ворсинами хоріону гематосальпінкс ускладнюється трубним розривом та масивною внутрішньочеревною кровотечею.

За наявності запальних змін у тубарній стінці гематосальпінкс може інфікуватися і нагноюватися, при розриві в такому випадку розвивається гнійний перитоніт. При вадах розвитку кров накопичується поступово, яєчник і труба спаюються в нероздільний пухлинний конгломерат – тубооваріальну пухлину – з повною втратою своїх функцій.

За підозри на гематосальпінкс пацієнтку оглядає акушер-гінеколог, хірург. В умовах стаціонару проводять лабораторне, фізикальне та інструментальне обстеження:

• лабораторні аналізи. В аналізах крові (загальний аналіз, біохімія, коагулограма) звертають увагу на ознаки крововтрати та показники згортання. У разі передбачуваної вагітності здається аналіз на бета-ХГЛ.
• Гінекологічне дослідження. Огляд на кріслі слід проводити дуже обережно, щоб не спричинити розрив переростеної кров’ю маткової труби. Під час дворучного дослідження пальпується бугристе, болісне утворення, яєчник окремо не визначається. При атрезії цноти або нижньої третини піхви візуально визначається синюшність слизових, випинання гімена зі статевої щілини, а при ректальному дослідженні – розтягнута піхва тугоеластичної консистенції.
• Комбіноване УЗД матки та придатків. При сонографії візуалізуються розширені маткові труби, заповнені неоднорідним вмістом (кров, гній), множинні спайки і перегородки, може виникати сладж-феномен – конгломерати, що зміщуються датчиком, що складаються з формених елементів. У прямокишково-матковому заглибленні часто визначається рідина.
• Діагностична лапароскопія. “Золотим стандартом” діагностики гематосальпінксу є лапароскопія. За наявності симптомів гострого живота точну диференціальну діагностику можна здійснити лише під час операції.

Хірургічне лікування

Гематосальпінкс найчастіше виявляється як невідкладний хірургічний стан, тому лікування починається з видалення ураженої маткової труби (сальпінгектомії) або тубооваріальної освіти при неможливості виділити яєчник, санації черевної порожнини при розриві освіти. Переважний доступ – лапароскопічний.

Трубна пункція з видаленням вмісту не рекомендується. По-перше, кров’яна пухлина не завжди складається з рідкого вмісту. По-друге, тубарні стінки стоншуються, атрофуються, при евакуації крові може статися розрив. При атрезії нижніх відділів статевого тракту після видалення труби проводиться обережна аспірація вмісту з піхви з реканалізацією.

Реабілітація

У післяопераційному періоді призначається протизапальна (НПЗЗ, дексаметазон) та ферментна розсмоктує (гіалуронідаза) терапія. Ефективні фізіотерапевтичні методи:

• електротерапія постійними та імпульсними струмами – надає знеболюючий ефект, стимулює кровообіг;
• ультразвукова терапія – активує роботу яєчників, має розсмоктуючий ефект;
• аплікації озокериту та парафіну – прискорюють регенеративні процеси;
• грязелікування – стимулює метаболізм, підвищує місцевий імунітет.

При вчасному хірургічному лікуванні прогноз для життя сприятливий. Сальпінгектомія збільшує ефективність допоміжних репродуктивних технологій, що сприяє настанню бажаної вагітності.

Щоб запобігти розвитку гематосальпінксу необхідно ретельно лікувати запальні захворювання органів малого тазу; дотримуватися особистої та інтимної гігієни; регулярно проходити профілактичні огляди. Не пізніше 3-х років дівчинка має бути оглянута дитячим гінекологом для обстеження щодо вад розвитку.