Гемералопія

Гемералопія (куряча сліпота) – офтальмопатологія, що характеризується порушенням зорової адаптації до умов зниженої освітленості (присмерку, темряві, штучного затемнення). При гемералопії погіршується бачення предметів у темний час доби, порушується просторова орієнтація в сутінках та процес світлової адаптації, звужуються поля зору, виникають проблеми з сприйняттям кольору. Обстеження пацієнтів з гемералопією включає візометрію, ахроматичну та колірну периметрію, офтальмоскопію, біомікроскопію з лінзою Гольдмана, адаптометрію, електроретинографію, оптичну когерентну томографію та ін. Вроджена гемералопія невиліковна; при симптоматичній формі проводиться вітамінотерапія, лікування первинної патології сітківки та зорового нерва.

Гемералопія (куряча або нічна сліпота) характеризується різким погіршенням зору у темряві, сутінках, зміні освітлення. Народна назва гемералопії – «куряча сліпота» походить від схожості симптомів захворювання з особливістю зору курок, які також погано орієнтуються у сутінках та темряві.

Сітківка ока містить паличкоподібні («палички») та колбочкоподібні («колбочки») світлочутливі клітини, які утворюють рецепторний апарат ока. Завдяки «паличкам» забезпечується чорно-біле нічне та сутінкове бачення, за допомогою «колбочок» – сприйняття колірної палітри вдень. У середньому у сітківці міститься близько 110–125 млн. паличкоподібних та 6–7 млн. колбочкоподібних клітин (їх нормальне співвідношення становить 18:1).

У паличкоподібних клітинах сітківки є зоровий пігмент родопсин, що забезпечує темнову адаптацію зору. На світлі родопсин розпадається, а в темряві за участю вітаміну А відновлюється. Синтез родопсину супроводжується виділенням енергії, яка, перетворюючись на електричні імпульси, надходить по зоровому нерву в головний мозок. За допомогою даного механізму забезпечується нормальна діяльність паличкоподібних клітин та нічний зір. При порушенні співвідношення «паличок» і «колб» і нестачі родопсину розвивається гемералопія – при слабкому освітленні гострота зору знижується, а при денному яскравому світлі залишається нормальною.

В офтальмології виділяють три види гемералопії: вроджену, симптоматичну та есенціальну.

Вроджена гемералопія обумовлена ​​генетичними чинниками і має спадково-сімейний характер. Вроджена куряча сліпота зустрічається при синдромі Ушера, спадковому пігментному ретиніті та іншій успадкованій патології.

Симптоматична форма гемералопії розвивається на тлі інших захворювань очей: глаукоми, короткозорості високих ступенів, ретинопатії, відшарування сітківки, катаракти, хоріоретинітів, атрофії зорового нерва, сидерозу, променевих опіків очей (фотоофтальмії) та ін.

Есенційна чи функціональна гемералопія розвивається при різкому дефіциті чи відсутності в організмі вітамінів А, В2, РР. Стан гіпо- та авітамінозу може зустрічатися при захворюваннях печінки, недокрів’ї, сильному виснаженні, цукровому діабеті, лікуванні антагоністами ретинолу (хініном), алкоголізмі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту з порушенням всмоктування поживних речовин (хронічний гастрит, ентерит, коліт та ін.).

Пусковими чинниками гемералопії можуть бути перенесені інфекції (герпес, краснуха, кір, вітряна віспа), менопауза в жінок, дієти (зокрема. вегетаріанство). Від появи гіповітамінозу до розвитку гемералопії може пройти близько 2-х років, оскільки в організмі запасів вітаміну А вистачає на рік. Незалежно від форми гемералопії, погіршення зору в темряві пов’язане з тим самим механізмом – порушенням синтезу пігменту родопсину в паличкоподібних клітинах сітківки.

Ознаки вродженої гемералопії розвиваються у ранньому дитинстві: у своїй стійке зниження зору піддається лікуванню. Гемералопія супроводжується зниженням гостроти зору у сутінковий та нічний час доби, почуттям зорового дискомфорту в напівтемряві. Людина з гемералопією зауважує, що не розрізняє навколишні предмети і втрачає орієнтацію в просторі при слабкому освітленні, переході з добре освітленого приміщення в темне. При цьому вдень та при достатньому освітленні зір, як правило, не порушено.

Спостерігається відчуття «піску» та сухості в очах. Діти з гемералопією бояться темряви, у зв’язку з чим плачуть і поводяться неспокійно у сутінках. Гемералопія супроводжується звуженням полів зору та зниженням сприйняття жовтого та синього кольорів.

При есенціальній гемералопії на кон’юнктиві з’являються ксеротичні бляшки Іскерського-Біто – плоскі сухі плями, розташовані в межах щілини очей. Крім очних симптомів, відзначається сухість слизових та шкірних покривів, поява ділянок гіперкератозу на тілі, лущення та розчісування шкіри, кровоточивість ясен. При значному дефіциті вітаміну А може відзначатися розм’якшення та виразка рогівки (кератомаляція).

При погіршенні сутінкового зору необхідно проконсультуватися з офтальмологом, який допоможе виявити можливі причини гемералопії. Обстеження починається з візометрії – визначення гостроти зору, яка при есенціальній гемералопії часто буває не змінена. Проведення ахроматичної та колірної периметрії дозволяє виявити концентричне звуження полів зору, порушення феномену Пуркіньє.

Офтальмоскопічна картина за різних видів гемералопії має свої особливості. Так, при есенціальній формі гемералопії очне дно в нормі, за інших – має специфічні зміни, характерні для захворювання, що спричинило курячу сліпоту. При вродженій гемералопії за допомогою офтальмоскопії на сітківці визначаються дрібні округлі осередки дегенерації.

Для вивчення темнової адаптації проводиться адаптометрия. Функціональний стан сітківки оцінюється за допомогою електроретинографії та інших додаткових електрофізіологічних досліджень. Для з’ясування причин симптоматичної гемералопії показано виконання тонографії, рефрактометрії, біомікроскопії із лінзою Гольдмана, оптичної когерентної томографії тощо.

У комплексне обстеження пацієнтів з гемералопією можуть включатись консультації гастроентеролога, ендокринолога.

Вроджена форма гемералопії, асоційована зі спадковою патологією, невиліковна – спостерігається стійке зниження сутінкового зору. При набутих гемералопіях необхідно з’ясувати та усунути причини, що призводять до порушення темнової адаптації.

При гемералопії, викликаної міопією, проводиться підбір окулярів або контактних лінз, проводиться лазерна корекція короткозорості, рефракційні операції (склеропластика, заміна кришталика та ін.). Гемералопія, обумовлена ​​глаукомою або катарактою, також потребує хірургічного лікування даних захворювань (проведення антиглаукоматозних операцій, екстракції або факоемульсифікації катаракти). При відшаруванні сітківки показано лазерну коагуляцію.

Есенційні гемералопії, в першу чергу, вимагають нормалізації харчування: його збагачення продуктами, багатими на ретинолом і каротином (вершковим маслом, печінкою тріски, сиром, молоком, яєчним жовтком, морквою, шпинатом, томатами). Призначаються інстиляції вітамінних очних крапель, прийом вітаміну А, рибофлавіну, нікотинової кислоти внутрішньо у вікових дозах. Одночасно необхідне лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, цукрового діабету (контроль рівня глюкози крові, інсулінотерапія).

Перебіг симптоматичної гемералопії може призвести як до відновлення темнової зорової адаптації, так і до стійкої втрати зорової функції – прогноз визначається тяжкістю основного захворювання. Функціональна гемералопія, як правило, добре піддається терапії та має сприятливий результат – повне відновлення сутінкового зору. У пацієнтів з гемералопією нерідко розвивається патологічний страх темряви, який може набувати характеру фобії, неврозу нав’язливих станів і психічного розладу.

Профілактика гемералопії вимагає забезпечення достатнього надходження до організму необхідних вітамінів та захисту сітківки ока. З цією метою рекомендується повноцінне харчування, використання захисних окулярів на сонці та при роботі в умовах шкідливого випромінювання, лікування супутньої патології. Особам із гемералопією забороняється користуватися лампами флюоресцентного світіння. Дітям з легким ступенем міопії рекомендується носити окуляри у вечірній час.