Геміанопсія

Геміанопсія – це поліетиологічне захворювання, яке проявляється гомонімним чи гетеронімним випаданням полів зору. Характерні симптоми: нездатність бачити певними половинами очей, можливі візуальні галюцинації, явища агнозії, прозопагнозії та «психічного паралічу зору». Для встановлення діагнозу необхідно провести периметрію і комп’ютерну компіметрію. Встановити етіологію геміанопсії можна за допомогою УЗДГ, комп’ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії та комп’ютерної ангіографії томографічної (КТ-ангіографії). Етіотропна терапія ґрунтується на усуненні органічної патології, що спричинила клініку геміанопсії.

Геміанопсія є вродженою або набутою патологією зору, яка розвивається внаслідок ураження структур головного мозку. Вроджена форма найчастіше виникає на тлі інших захворювань центральної нервової системи, ізольована трапляється вкрай рідко. Проаналізувавши 100 випадків геміанопсії, Дж. Сміт у 39 випадках виявив відхилення від норми в потиличній частині головного мозку, у 33 – у тім’яній, у 24 – у скроневій, у 4 – у зоровому тракті та латеральному колінчастому тілі. Набутою геміанопсією частіше страждають жінки. Розвиток цієї патології можливий у будь-якому віці, але частіше симптоми виникають у людей віком 30–50 років. Симптоматичне лікування не розроблено, тому що більшість досліджень у даному напрямку доступна лише ретроспективно.

Ключову роль розвитку геміанопсії грає ушкодження зорових трактів, центральних відділів зорових шляхів чи кори потиличної частки. Поразка даних структур мозку може бути викликано низкою причин, найбільше значення серед яких мають набуті патології. При менінгіті з переважною локалізацією в базальних відділах мозку відбувається механічне здавлювання анатомічних ділянок, відповідальних за передачу нервового імпульсу кору. Компресійний механізм розвитку геміанопсії має місце при внутрішньочерепних локалізаціях злоякісних та доброякісних новоутворень, абсцесах головного мозку.

Порушення кровообігу мозку внаслідок тромбоемболії або аневризм церебральних судин призводить не лише до ішемії, а й підвищує ризик наростання внутрішньочерепної гіпертензії та розвитку кровотечі, що супроводжується посиленням клінічної картини інсульту. Великий обсяг крові, а також підвищений тиск негативно впливають на працездатність зорових шляхів, аж до повної атрофії. Геміанопсія може бути викликана серйозними травмами черепа або мати ятрогенне походження, зумовлене неправильною тактикою нейрохірургів при оперативних втручаннях на головному мозку.

Розвиток ішемічного інфаркту в ділянці задньої мозкової артерії (ЗМА) вражає стріаторну кору, зорову променистість та латеральне колінчасте тіло, що провокує виникнення гомонімної геміанопсії з протилежного боку. Якщо ішемічний некроз розвивається в зоні стріаторної кори нижче шпорної борозни або в нижніх відділах зорової променистості на межі скроневої та потиличної областей, верифікують верхньо-квадрантну геміанопсію, якщо мозок уражається вище вказаних структур на кордоні з тім’яною зоною нижній. Індивідуальні особливості кровопостачання мозку не виключають ймовірність того, що середня мозкова артерія (СМА) може забезпечувати регіонарний кровотік зорової променистості. Тому інфаркт у сфері СМА є одним із етіологічних факторів розвитку геміанопсії. У той самий час ушкодження шпорної борозни може бути клінічної картиною випадання однієї боку поля зору зі свого боку.

Вроджена геміанопсія є одним із проявів тяжких вад розвитку (гідроцефалія, енцефалоцеле, мікроцефалія, кістозна церебральна дисплазія).

З клінічної точки зору розрізняють гомонімну (симетричну) та гетеронімну (біназальну, бітемпоральну) геміанопсію. При гомонімній формі пацієнти скаржаться на втрату здатності бачити правими або лівими половинами очей. При поразці лівого зорового тракту розвивається клінічна картина правобічної геміанопсії. Ліві половини випадають із поля зору при патології правого зорового тракту. Для гетеронімної форми захворювання властиве випадання або медіальних або латеральних половин. Бітемпоральна геміанопсія розвивається при локалізації патологічного процесу в галузі гіпофіза або скроневих часток, біназальна – при хіазмальному арахноїдиті та синдромі «порожнього турецького сідла».

Клінічне протягом геміанопсії може супроводжуватися розвитком зорових галюцинацій та агнозії (порушення процесів впізнавання знайомих предметів при частково збереженому зорі). Часто у пацієнтів діагностують прозопагнозію, що проявляється нездатністю впізнавати знайомі особи. Хворі на геміанопсію схильні заперечувати своє захворювання при збереженні орієнтування, що свідчить про позитивний симптом Антона-Бабінського. Зазначається здатність фіксувати погляд лише з конкретному предметі, у своїй не бачити оточуючі, що у основі «психічного паралічу погляду». Оформлені (знайомі образи) або неоформлені (вогонь, геометричні зображення) візуальні галюцинації виникають несподівано після перенесеного інсульту.

Пацієнти з набутою геміанопсією висувають скарги на низьку здатність виконувати повсякденну роботу, тому що окремі предмети випадають із поля зору. В першу чергу вони стикаються з проблемами на побутовому рівні: не помічають всієї порції їжі, довго не можуть знайти речі, що знаходяться на звичних місцях, дезорієнтовані в просторі, набагато повільніше читають і навіть не завжди помічають транспорт, що наближається. Вроджена форма захворювання часто супроводжується органічними патологіями таламуса, тім’яних часток або стовбура мозку, тому зорові симптоми доповнюються парестезіями, розладами больової та температурної чутливості.

Діагноз “геміанопсія” встановлюють на основі даних топічної діагностики. Для цього необхідно провести периметрію та комп’ютерну компіметрію. Для з’ясування етіології та обсягу ураження застосовують УЗДГ, комп’ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію (МРТ) та комп’ютерну томографічну ангіографію (КТ-ангіографія). Пацієнтам рекомендовано консультації офтальмолога та невролога.

Метод периметрії дозволяє виявити патологічні зміни поля зору. При гомонімному ураженні симетрично випадає одному оці скронева, але в протилежному – назальна половина поля зору. При бітемпоральній формі захворювання порушено сприйняття скроневих половин як на лівому, так і на правому оці. Для біназальної сліпоти характерно випадання медіальних відділів. При тотальному порушенні зору йдеться про повну геміанопсію. Часткова (квадрантна) форма встановлюється під час візуалізації дефекту, починаючи з точки фіксації погляду. Дослідити патологію поля зору можна також у автоматизованому режимі за допомогою комп’ютерної компіметрії. Метод дозволяє з точністю визначити порушення відчуття кольору і світлосприйняття на різних ділянках сітківки і вказує, на якому рівні сталося поразка.

КТ та МРТ головного мозку проводять для встановлення етіології захворювання та вибору подальшої тактики лікування. За допомогою цих методик вдається візуалізувати об’ємні утворення (абсцеси, кісти, пухлини), зони ішемічного чи геморагічного інсульту, а також обсяг травматичних ушкоджень. Методом КТ-ангіографії можна отримати зображення кровоносних судин мозку та оцінити характер кровотоку. Найчастіше спостерігається ушкодження у сфері ЗМА, рідше СМА. Ультразвукова доплерографія є неінвазивним методом, який дозволяє виявити швидкість кровотоку в церебральних та очних артеріях, а також місце оклюзії.

Проведення візометрії та офтальмоскопії доцільне лише як скринінг. Геміанопсія не впливає на гостроту зору. Методом офтальмоскопії вдається верифікувати поразку диска зорового нерва лише з пізніх стадіях захворювання.

Етіологічне лікування геміанопсії ґрунтується на усуненні тих захворювань, які спровокували розвиток клінічної картини цієї патології. Отримані черепно-мозкові травми часто вимагають невідкладного нейрохірургічного втручання. Ефективним способом усунення клініки ішемічного інсульту є проведення тромболізису у перші 6 годин з подальшою консервативною терапією, спрямованою на зменшення в’язкості крові, прийомом ноотропів. Тактика лікування онкологічних захворювань головного мозку залежить від стадії пухлинного процесу і найчастіше вимагає оперативного втручання, променевої чи хіміотерапії. Піддається терапії лише частина набутих захворювань, що спричинили геміанопсію. Специфічних заходів щодо усунення вроджених факторів розвитку цього захворювання не розроблено.

У разі, якщо неможливо усунути клінічну симптоматику, пацієнту рекомендована реабілітація, мета якої полегшити його взаємодію Космосу з довкіллям. Насамперед реабілітолог повинен навчити пацієнта робити серію дрібних рухів очей у бік поля зору. Переміщення у просторі вимагає постійного повороту очей у уражену сторону, а також багаторазової фіксації зору на різній відстані – цього досягають лише за допомогою тренувань. Процес читання можна полегшити, якщо тримати книгу під кутом 90 градусів та читати рядки вертикально.

Частково компенсувати геміанопсію вдається за допомогою спеціальних призм та дзеркал в окулярах. При зміщенні напрямку погляду в уражену сторону спеціальні пристрої дозволяють бачити ділянки, що випадають. Ця методика потребує активного руху очей, але без постійних поворотів голови. Зорові функції можна покращити за допомогою комп’ютерних методик. Спеціальні курси спрямовані на полегшення орієнтації у просторі та виконання побутової роботи.

Прогноз для життя та працездатності при геміанопсії залежить від етіології та форми захворювання, а також тактики лікування. При своєчасній та ефективній терапії можливе повне відновлення втрачених функцій зору. Прогресування основної патології, клінічним симптомом якої є геміанопсія, може спровокувати повну втрату зору з подальшою інвалідизацією пацієнта. Сучасні методи реабілітації не здатні забезпечити повну компенсацію проявів захворювання, але суттєво полегшують життя пацієнта.

В офтальмології не розроблено специфічних заходів щодо профілактики. Пацієнтам рекомендовано проходити щорічно плановий огляд у офтальмолога. Поява неспецифічних скарг (схуднення, нездужання, головний біль) вимагає консультації невролога або онколога для виключення патологічних новоутворень головного мозку.