Гемоколіт у дітей

Гемоколіт у дітей – це запалення стінки товстого кишечника, що супроводжується появою крові у калових масах. Патологія виникає при кишкових інфекціях з інвазивною діареєю, неінфекційних запальних захворюваннях, тяжких алергічних реакціях. Крім кров’янистих домішок у стільці, пацієнтів турбують біль у животі, діарея та інші диспепсичні розлади, інтоксикаційний синдром. Для діагностики призначають лабораторні аналізи калу та крові, методи інструментальної візуалізації (УЗД, рентгенографію, ендоскопію). Лікування має етіопатогенетичну спрямованість та визначається основним захворюванням.

Гемоколіт – синдром, який відображає локалізацію та тип патологічного процесу в кишечнику. Він не є самостійною нозологічною одиницею в медичній класифікації, оскільки діагноз встановлюють за основним захворюванням, що спричинило ураження товстої кишки. Гемоколіт становить близько 8% всіх випадків діарейного синдрому у дітей, є предиктором тяжкого перебігу захворювання і потребує невідкладного початку терапії, тому представляє актуальну проблему сучасної педіатрії.

Гемоколіти у дітей виникають під впливом інфекційних та неінфекційних факторів. Виділяють кілька груп причин гемоколіту:

• ГКІ. Найчастіше виникають і натомість гострих кишкових інфекцій, які протікають з інвазивним типом діареї. У цьому випадку збудники мають пряму шкідливу дію на стінку товстої кишки. До типових бактеріальних ГКІ відносять дизентерію, ієрсиніоз, кампілобактеріоз і сальмонельоз. Рідше патологія пов’язана з гельмінтозами та протозойними інвазіями, насамперед з амебіазом.
• Запальні хвороби кишечника. Причиною кров’янистого випорожнення можуть бути неспецифічний виразковий коліт (НЯК) та хвороба Крона. У цьому випадку явища гемоколіту турбують пацієнта тривалий час, протікають із періодами загострення та ремісії.
• Алергічні захворювання. У педіатричній практиці алергічні коліти найчастіше пов’язані з непереносимістю білків коров’ячого молока. Патологія може бути спровокована вживанням горіхів, шоколаду, риби та морепродуктів.
• Прийом антибіотиків. Гемоколіт – прояв антибіотико-асоційованої діареї, пов’язаної з активацією бактерії Cl. difficile. Симптоматика частіше розвивається після тривалого курсу антибіотикотерапії, комбінації кількох протимікробних препаратів, застосування потужних антибіотиків резерву.

До синдрому гемоколіту можуть належати захворювання, що не мають запального компонента. Найпоширенішими представниками цієї групи є хірургічні патології: інвагінація кишківника, поліпоз товстої кишки, дивертикул Меккеля. Рідше кривавий стілець спостерігається при анальній тріщині, травмування прямої кишки сторонніми тілами. У новонароджених геморагічний кишковий синдром буває при інтранатальному заковтуванні крові матері.

Необхідно детальніше зупинитися на механізмі розвитку інвазивного варіанта діареї, оскільки він є провідною причиною гемоколіту в педіатричній практиці. На першому етапі патогенезу відбувається прикріплення мікробних агентів до епітеліальних клітин кишечника, що призводить до розвитку запалення. Бактеріальна колонізація супроводжується проникненням патогенів у стінку кишки та її мікроушкодженнями.

На тлі бактеріальної інвазії порушуються всі функції кишечника, зокрема всмоктування води та електролітів із просвіту у стінку кишки. Це супроводжується посиленням перистальтики, підвищенням осмолярності хімусу, посиленою ексудацією води через пошкоджену поверхню товстого кишківника. Виділення крові обумовлено прямим пошкодженням кишки, розривом капілярів та утворенням ранової поверхні.

Патогномонічним проявом патології є видимі домішки крові у стільці. Симптом має різну інтенсивність: від поодиноких кров’янистих прожилок до великої кількості крові, що може трактуватися як кишкова кровотеча. При високому розташуванні патологічного вогнища щодо товстого кишечника кров перемішана з каловими масами, ураження сигмовидної та прямої кишки характеризується поверхневими кров’янистими прожилками.

Більшість випадків гемоколіту у дітей супроводжуються вираженим больовим синдромом. Пацієнти молодшого віку не можуть точно вказати, де у них болить, старші діти часто скаржаться на болі внизу живота, особливо в лівій здухвинній ділянці. Також пацієнтів турбують хворобливі позиви до дефекації, здуття живота та бурчання у кишечнику. На тлі таких симптомів відсутній апетит, можлива сильна спрага.

Хронічні запальні патології найчастіше супроводжуються болями у м’язах та суглобах, проявами афтозного стоматиту, вузлуватою еритеми. У деяких дітей визначається іридоцикліт, склерозуючий холангіт, телеангіектазії на шкірі та слизових оболонках. При дивертикульозі під час дефекації спостерігається безболісне виділення крові. Для інвагінацій характерні сильні болі перед маніфестацією гемоколіту.

За відсутності адекватної та своєчасної терапії синдром гемоколіту у дітей супроводжується тяжкими наслідками. До гострих ускладнень патології відносять гемолітико-уремічний синдром, перфорацію кишечника з розвитком перитоніту, токсичну дилатацію кишки. При бактеріальній етіології геморагічного коліту є ризик інфекційно-токсичного шоку, який супроводжується порушенням роботи серцево-судинної та дихальної систем.

Масивна крововтрата загрожує розвитком анемічного синдрому, зниженням перфузії та оксигенації головного мозку, порушеннями свідомості. Тривалі спостереження за реконвалесцентами після гемоколіту підтверджують підвищений ризик розвитку синдрому подразненого кишківника у таких пацієнтів. Перенесені ГКІ з геморагічною діареєю збільшують ймовірність аутоімунних запальних уражень ШКТ у майбутньому.

Огляд дитини з гемоколітом проводиться лікарем-педіатром, за показаннями до обстеження залучають дитячого інфекціоніста та хірурга. Діагностика починається зі збору анамнезу: раціон харчування за останні кілька днів, недавні поїздки до екзотичних країн, застосування нових ліків чи вітамінів. Далі проводиться фізикальне дослідження з пальпацією живота та перевіркою перитонеальних симптомів. План розширеної діагностики складають такі методи:

• УЗД органів черевної порожнини. Ехосонографія – базовий метод, який призначається всім дітям зі скаргами на біль у животі, діарею та кров’яні домішки в калових масах. За результатами діагностики вдається виявити ознаки вроджених чи набутих органічних захворювань, виключити чи підтвердити гостру хірургічну патологію.
• Рентгенографія ШКТ. Оглядова рентгенограма виконується на час вступу дитини до стаціонару. Після ліквідації явищ гемоколіту та діареї за показаннями проводять дослідження з контрастуванням. Такий вид рентгенографії необхідний, щоб оцінити будову кишківника, стан його внутрішньої поверхні, наявність виразкових дефектів та інших причин кровотечі.
• Колоноскопія. Діагностика призначається при підозрі на запальні патології кишечника, щоб оглянути внутрішню стінку кишки, виявити характерні ознаки хвороби Крона або НЯК, взяти ділянки слизової оболонки для біопсії, якщо це необхідно. Для уточнення діагнозу можуть використовувати відеокапсульну ендоскопію.
• Аналізи калу. При копрологічному дослідженні визначають включення слизу, велику кількість еритроцитів, лейкоцитів та клітин кишкового епітелію. Про порушення травної функції свідчать включення крохмалю, неперетравленої клітковини, м’язових волокон. Бактеріологічний метод діагностики використовується для верифікації кишкової інфекції та точного визначення збудника.
• Аналізи крові. При гемоколіті обов’язково проводиться клінічне та біохімічне дослідження крові, оцінка її здатності згортати. Для підтвердження кишкових інфекцій виконуються серологічні реакції, спрямовані на виявлення специфічних антитіл у крові та наростання їх титрів.

Консервативна терапія

Поява крові в калі – показання до госпіталізації пацієнта до дитячого інфекційного чи хірургічного відділення. Лікування починається в найкоротші терміни і включає кілька напрямків: усунення першопричини гемоколіту, боротьбу з інфекційно-токсичним синдромом, нормалізацію водно-електролітної рівноваги та показників периферичної крові. При гемоколіті у дітей застосовують такі групи ліків:

• Антибіотики. Основним методом лікування інфекційного гемоколіту є антибіотикотерапія. Протимікробні препарати призначаються всім пацієнтам з кров’ю в стільці, незалежно від тяжкості захворювання та віку. На першому етапі ліки підбираються емпірично з урахуванням можливих збудників, після отримання результатів мікробіологічної діагностики терапевтичну схему коригують.
• Розчини для регідратації. При задовільному стані дитини та відсутності багаторазового блювання показана оральна регідратація, для якої застосовують розчини з оптимальним вмістом мікроелементів та глюкози. Тяжкі форми гемоколіту вимагають швидкої парентеральної регідратації.
• Гемостатики. Медикаменти використовуються за суворими показаннями при лабораторно підтверджених порушеннях гемостазу. У педіатрії з цією метою призначають свіжозаморожену плазму, кріопреципітат, вітамін К та інші фактори згортання.
• Протизапальні засоби. Ліки застосовуються при хронічних запальних ураженнях кишківника. Препарати призначаються тривалими курсами за індивідуальною схемою, щоб зменшити інтенсивність патологічного процесу, усунути симптоматику, попередити прогресування патології.
• Пробіотики. Препарати з лактобактеріями, біфідобактеріями та цукроміцетами найчастіше призначаються при діареї з кров’ю на фоні лікування антибіотиками. Вони також використовуються при інших формах гемоколіту, щоб відновити нормальну мікрофлору кишечника, покращити функцію травлення, позбавити дитину від метеоризму та інших диспепсичних симптомів.
• Ентеросорбенти. Препарати фіксують бактеріальні агенти на своїй поверхні, прискорюючи одужання хворих на кишкові інфекції з гемоколітом. Сорбенти мають в’яжучу дію і сприяють лікуванню діареї. Препаратами вибору для дітей є «білі» алюмосилікатні засоби, які мають високий профіль безпеки та ефективності.

Хірургічне лікування

Планові або екстрені операції проводяться при поліпозі, що кровоточить, інвагінації та інших хірургічних причинах гемоколіту. Необхідність, терміни та обсяг оперативного втручання визначаються після консультації дитячого хірурга та всебічного обстеження пацієнта. У післяопераційному періоді триває підтримуюча терапія ферментами, пробіотиками, знеболюючими та дезінтоксикаційними засобами.

Неускладнений перебіг гемоколіту характерний для дітей шкільного віку, які не мають супутніх соматичних патологій та імунодефіцитів. Сумнівні прогнози при діагностиці патології у дітей віком до 3 років, наявності колапсу, тяжкого інтоксикаційного синдрому. Своєчасна медична допомога дозволяє зберегти життя та здоров’я таким пацієнтам, але існує ймовірність гострих та віддалених ускладнень.

Індивідуальні превентивні заходи включають навчання дитини правилам особистої гігієни, ретельне миття та термічну обробку продуктів, обмеження контакту з бродячими тваринами. При інфекційному гемоколіті для профілактики зараження оточуючих після закінчення терапії проводять контрольне дослідження калу, за результатами якого дитина отримує допуск до відвідин організованих колективів.