Геморагічна пневмонія

Геморагічна пневмонія – це запалення легеневої тканини, що протікає з наявністю великої кількості еритроцитів в альвеолярному ексудаті та бронхіальному секреті. Геморагічна пневмонія часто має блискавичну течію, супроводжується дихальною недостатністю, кровохарканням, набряком легені, ДВС-синдромом, поліорганною недостатністю. Діагноз встановлюється на підставі рентгенологічних та бронхологічних даних, а також зв’язку геморагічної пневмонії з основним захворюванням. При геморагічній пневмонії проводиться інтенсивна терапія, призначаються противірусні/антибактеріальні препарати, людський імуноглобулін, киснетерапія та ін.

Геморагічна пневмонія – гостра вірусна або бактеріальна пневмонія з наявністю серозно-геморагічного або геморагічного ексудату в альвеолах та інтерстиціальній тканині легень. Належить до важких форм пневмонії з високим відсотком летальності. Епідеміологічні дані відсутні. Найчастіше розвивається в осіб із супутніми бронхолегеневими та серцево-судинними захворюваннями. Більшість випадків геморагічної пневмонії реєструються в періоди спалахів респіраторних вірусних захворювань, а також особливо небезпечних інфекцій.

Геморагічна пневмонія зазвичай ускладнює перебіг важких бактеріальних (чуми, легеневого варіанта септичної форми сибірки) або вірусних інфекцій (натуральної віспи, грипу, особливо викликаного вірусом А/Н1N1). Не виключена ймовірність розвитку геморагічного запалення при стафілококовій інфекції. Найбільш важкий перебіг геморагічної пневмонії спостерігається у пацієнтів, що палять, вагітних жінок; осіб, які страждають на хронічний бронхіт, емфізему легень, ІХС, ожирінням, імунодефіцитами.

Токсичні продукти життєдіяльності збудників ушкоджують судинну мембрану, відзначається порушення кровотоку, повнокровність та тромбоз судин. Внаслідок різкого підвищення проникності кровоносних судин в альвеоли пропотіває значна кількість еритроцитів, що зумовлює геморагічний характер ексудату. Макроскопічно запалена ділянка легені має щільну консистенцію, темно-червоний колір, що нагадує по виду крововилив; з розрізу виділяється кров’яна рідина. При гістологічному вивченні препарату визначається дифузне просочування легеневої паренхіми геморагічним ексудатом, крововилив у просвіт альвеол, іноді – деструкція (некроз, гангрена) легеневої тканини.

Клініка геморагічної пневмонії розвивається і натомість симптоматики первинного захворювання (ГРВІ, особливо небезпечних інфекцій). За кілька днів до інфекційного захворювання раптово приєднуються ціаноз, задишка, кровохаркання, артеріальна гіпотонія, тахікардія, носові кровотечі. Зважаючи на високу температуру тіла та виражену загальну інтоксикацію, стан хворого оцінюється як вкрай важкий. Розвивається виражена ступінь дихальної недостатності, набряк легені. До пневмонії може приєднуватися геморагічний плеврит, геморагічний енцефаліт, абсцес легені.

Геморагічна пневмонія має блискавичну течію та може призвести до загибелі пацієнта протягом 3-4 діб від ДВС-синдрому, поліорганної недостатності. При сприятливому результаті період дозволу на пневмонію затягується; довго зберігаються залишкові явища у вигляді слабкості, субфебрилітету, пітливості, задишки, завзятого кашлю.

Усі діагностичні заходи при підозрі на геморагічну пневмонію мають бути організовані у найкоротші терміни. З метою підтвердження передбачуваного діагнозу проводиться рентгенографія легень, бронхоскопія з дослідженням промивних вод бронхів, консультації хворого на пульмонолог та інфекціоніст. Виявити етіологію геморагічної пневмонії дозволяє її зв’язок із основним захворюванням.

Рентгенологічно в легенях визначається широке затемнення легеневих полів, посилення та деформація судинного малюнка, обумовлена ​​повнокровністю кровоносного русла. При дослідженні бронхоальвеолярного ексудату виявляються еритроцити, альвеолярний епітелій, поодинокі нейтрофіли та макрофаги. У пульмонології диференціальна діагностика проводиться з атиповою пневмонією, бронхіолітом, туберкульозом легень, інфарктом легені та ін.

Лікування геморагічної пневмонії має починатися негайно після встановлення діагнозу та проводитися у відділенні інтенсивної терапії. Комплекс заходів включає призначення етіотропних (противірусних, антибактеріальних) препаратів у підвищених дозах, людського імуноглобуліну, інтерферонів, глюкокортикоїдів; інфузійну терапію; переливання свіжозамороженої плазми. Здійснюється киснева підтримка; при необхідності проводиться переведення хворого на апаратне дихання.

Прогноз залежить від причини геморагічної пневмонії, вихідного статусу пацієнта та швидкості початку спеціалізованого лікування. При своєчасно розпочатій інтенсивній терапії поліпшення очікується через 1-2 тижні, проте рентгенологічні зміни дозволяються протягом кількох місяців. За несприятливих умов летальний кінець може настати вже протягом перших 3-х діб від початку розвитку геморагічної пневмонії. Профілактичний напрямок включає вакцинацію від грипу та інших інфекцій, своєчасне звернення до лікаря при перших ознаках неблагополуччя, виключення самолікування.