Генералізований пародонтит

Генералізований пародонтит – Розповсюджений деструктивно-запальний процес, що вражає весь комплекс тканин пародонту. Генералізований пародонтит протікає з кровоточивістю та набряком ясен, больовими відчуттями, неприємним запахом з рота, наявністю зубних відкладень, утворенням зубоясенних кишень, рухливістю та дислокацією зубів. Діагностика генералізованого пародонтиту проводиться лікарем-пародонтологом за допомогою огляду ротової порожнини, визначення індексу гігієни та пародонтального індексу, ортопантомографії, біопсії тканин ясен. Лікування генералізованого пародонтиту включає місцеве консервативне та хірургічне лікування; загальну протизапальну та імуномодулюючу терапію.

Генералізований пародонтит – дифузне ушкодження пародонтального комплексу, що охоплює більшість зубів чи всі зуби. Генералізований пародонтит є однією з найскладніших і до кінця ще невирішених проблем клінічної стоматології. Пародонтит, особливо його генералізована форма, в 5-6 разів частіше, ніж карієс, призводить до часткової та повної вторинної адентії, а тривале персистування інфекції в пародонтальних кишенях є фактором ризику розвитку ревматоїдного артриту, інфекційного ендокардиту, атеросклерозу та інфаркту. .

Терміном «пародонт» позначається комплекс навколозубних тканин, що мають загальну іннервацію та кровопостачання та тісно пов’язані між собою у морфологічному та функціональному відношенні. Пародонтальний комплекс утворений яснами, періодонтом, кістковою тканиною альвеолярних відростків, цементом коренів зубів та виконує найважливіші функції – опорно-утримуючу, захисну, рефлекторну. До патології пародонту відносяться гінгівіт, пародонтит, пародонтоз, пухлиноподібні процеси (пародонтоми). При виникненні поширених дистрофічно-запальних змін у всьому комплексі тканин пародонту говорять про генералізований пародонтит.

Передумовами виникнення генералізованого пародонтиту виступають фактори екзогенного та ендогенного походження при домінуючому впливі останніх. Крім цього, всі етіологічні чинники поділяються на локальні та загальні. До перших відноситься наявність зубного нальоту і зубного каменю, неправильного прикусу, бруксизму, аномалій положення зубів, тяжів слизової оболонки, аномалій прикріплення вуздечок язика і губ і т. д. До другої групи входять загальні захворювання – цукровий діабет, дифузний токсичний зоб , остеопороз, гіповітамінози, патологія системи крові, ревматизм, холецистит, гепатит, гастрит, ентероколіт, гіпоімуноглобулінемія та ін, що відбиваються на стані пародонту.

За допомогою мікробіологічних досліджень доведено, що провідна етіологічна роль у розвитку генералізованого пародонтиту належить пародонтопатогенним мікроорганізмам – Prevotella intermedia, A. Actinomycetemcomitans, Porphyromonas gingivalis, Bacteroides forsythus, Peptostreptococcus та ін. у ясенний борозні, пародонтальних кишенях, на корені зуба і т. д. Продукти життєдіяльності патогенної мікрофлори активізують секрецію цитокінів, простагландинів, гідролітичних ензимів, що викликають деструкцію тканин пародонту. Факторами ризику генералізованого пародонтиту, що знижують місцевий та загальний неспецифічний захист, є тютюнопаління, променеві ушкодження, недотримання гігієни порожнини рота.

Розвитку генералізованого пародонтиту передує запальне ураження ясенного краю, що призводить до порушення зубодесневого з’єднання, руйнування зв’язкового апарату та резорбції альвеолярної кістки. Ці зміни супроводжуються патологічною рухливістю зубів, перевантаженням окремих груп зубів, виникненням травматичної оклюзії. Без адекватного та своєчасного лікування генералізований пародонтит призводить до випадання або видалення зубів, порушення функціонування зубощелепної системи та організму в цілому.

Залежно від тяжкості розвинених порушень (глибини патологічних кишень і виразності деструкції кісткової тканини) виділяють три ступені генералізованого пародонтиту.

• I (легкий) ступінь – Глибина зубодесневых кишень до 3,5 мм; резорбція кістки вбирається у 1/3 довжини кореня зуба;
• II (середній) ступінь – глибина зубоясенних кишень до 5 мм; резорбція кісткової тканини сягає 1/2 довжини кореня зуба;
• III (важкий) ступінь – Глибина зубодесневых кишень більше 5 мм; резорбція кісткової тканини перевищує половину довжини кореня зуба.

З урахуванням клінічного перебігу розрізняють генералізований пародонтит з частими загостреннями (1-2 рази на рік), рідкісними загостреннями (1 раз на 2-3 роки) та хронічної течії без загострень.

У початковій стадії генералізованого пародонтиту відзначається кровоточивість ясен, їх набряклість та пухкість; свербіж, пульсація і печіння в ділянці ясен, больові відчуття при жуванні їжі, неприємний запах з порожнини рота. Зубодесневі кишені неглибокі, розташовуються переважно у міжзубних просторах. Рухливість та зміщення зубів відсутня; загальний стан пацієнта не порушено.

Для клініки генералізованого пародонтиту, що розвинувся, крім перерахованих симптомів, характерні розхитування і зміщення зубів, підвищена сприйнятливість (гіперестезія) зубів до температурних подразників, труднощі з пережовуванням їжі. У важких випадках генералізований пародонтит призводить до порушення загального самопочуття – слабкості та нездужання, підвищення температури тіла, гострої хворобливості в ділянці ясен. Регіонарні лімфовузли збільшуються та стають болючими. При стоматологічному огляді виявляються ознаки дифузного гіпертрофічного гінгівіту, рясні скупчення м’якого зубного нальоту, над-і піддесневі зубні відкладення, виражена травматична оклюзія, множинні пародонтальні кишені різної форми і глибини, нерідко з серозно-гнійним або гнійним вмістом. У запущених стадіях генералізованого пародонтиту може відзначатися випадання зубів, утворення пародонтальних абсцесів та нориці.

При хронічному генералізованому пародонтиті у стадії ремісії ясна має блідо-рожевий колір; зубні відкладення та гноетечение із зубодесневых кишень відсутні; коріння зубів може бути оголені. За даними рентгенографії ознак резорбції кісткової тканини немає.

У діагностиці генералізованого пародонтиту велике значення мають клінічні дані та давність захворювання. За наявності супутньої патології пародонтолог може направити пацієнта на консультацію до інших фахівців – терапевта, ендокринолога, гастроентеролога, гематолога, імунолога, ревматолога.

При оцінці стоматологічного статусу пацієнта з генералізованим пародонтитом звертається увага на кількість та характер зубних відкладень, стан ясен, глибину присінка рота, прикус, стан вуздечок язика та губ, рухливість зубів, наявність та глибину пародонтальних кишень. У процесі первинного обстеження проводиться проба Шиллера-Писарєва, визначення індексу гігієни, пародонтальних індексів складається пародонтограма.

При генералізованому пародонтиті показано дослідження зіскрібка з ясенної кишені методом ПЛР, хемілюмінесценції слини, бакпосіву зубодесневых кишень, що відокремлюється. З додаткових обстежень може бути рекомендовано дослідження біохімічного аналізу крові вміст глюкози, СРБ; визначення сироваткових IgA, IgM та IgG.

З метою визначення стадії генералізованого пародонтиту проводиться ортопантомографія, прицільна внутрішньоротова рентгенографія, біопсії тканин ясен. При генералізованому пародонтиті потрібне проведення диференціальної діагностики з гінгівітом, пародонтозом, періоститом та остеомієлітом щелепи.

З огляду на багатофакторність патології лікування хронічного генералізованого пародонтиту має бути комплексним і диференційованим, що здійснюється за участю пародонтологів, стоматологів-терапевтів, хірургів, ортопедів. Важливу роль грає навчання пацієнта правилам гігієни, професійна допомога у доборі засобів догляду за ротовою порожниною.

При легкому ступені генералізованого пародонтиту показано видалення зубного нальоту та зняття зубних відкладень, медикаментозна обробка зубоясенних кишень антисептиками (розчинами фурациліну, хлоргексидину, мирамістину), нанесення пародонтологічних аплікацій на уражену ділянку.

До лікування генералізованого пародонтиту середньої тяжкості додається вибіркове пришліфування оклюзійних поверхонь зубів, кюретаж пародонтальних кишень для видалення піддесневих відкладень, епітелію та грануляцій, накладення лікувальних пов’язок. Одночасно вирішуються питання щодо необхідності видалення коріння або окремих зубів, проведення лікувального шинування та ортопедичного лікування. Місцеві протизапальні процедури доповнюються загальною терапією.

У процесі лікування генералізованого пародонтиту тяжкого ступеня, крім перелічених вище заходів, можуть знадобитися хірургічні заходи: видалення зубів III-IV ступеня рухливості, проведення гінгівотомії або гінгівектомії, клаптевої операції, розтин пародонтальних абсцесів і т. д. За показаннями виконується пластика напередодні остеогінгівопластика, пластика вуздечок язика та губ. При тяжкому перебігу генералізованого пародонтиту обов’язковим є проведення системної протизапальної (НПЗЗ, антибіотики), імуномодулюючої терапії, вітамінотерапії.

У комплексній терапії генералізованого пародонтиту знаходить своє застосування фізіотерапія (лікарський електрофорез, дарсонвалізація, ультрафонофорез, лазеротерапія, магнітофорез), гірудотерапія, озонотерапія, апітерапія, фітотерапія.

Раннє та адекватне початок лікування генералізованого пародонтиту дозволяє досягти стійкої клінічної ремісії та продовжити її терміни. У відновленні тканин пародонту та збереженні функції зубощелепної системи важливу роль відіграє подальше дотримання рекомендацій щодо виконання профілактичних заходів. При занедбаних стадіях генералізованого пародонтиту несприятливий прогноз може бути пов’язаний не тільки з втратою зубів, а й з розвитком важких системних ускладнень з боку середньо-судинної системи.

Профілактика генералізованого пародонтиту вимагає правильного гігієнічного догляду за порожниною рота, періодичного проведення професійної гігієни, своєчасного лікування гінгівіту, видалення зубних відкладень та терапії супутніх захворювань.