Гепатит Е

Вірусний гепатит Е – Поразка печінки інфекційної природи. Інфекція має фекально-оральний механізм передачі, протікає гостро, циклічно та досить небезпечно для вагітних жінок. Інкубаційний період вірусного гепатиту Е може тривати до 2 місяців. Клінічна картина захворювання має дуже багато подібного до симптомів вірусного гепатиту А. Диференціальна діагностика проводиться шляхом виявлення специфічних вірусних антигенів методом ПЛР. Паралельно проводиться дослідження стану печінки (УЗД, печінкові біохімічні проби, МРТ печінки). Лікування вірусного гепатиту Е включає дієтотерапію, симптоматичне та дезінтоксикаційне лікування.

Вірусний гепатит Е – Поразка печінки інфекційної природи. Інфекція має фекально-оральний механізм передачі, протікає гостро, циклічно та досить небезпечно для вагітних жінок. Гепатит E переважно поширений у тропічних країнах і регіонах, де постачання населення чистою водою мало (країни Середню Азію).

Вірус гепатиту Е відноситься до роду Calicivirus, є РНК-містить, має меншу стійкість до впливу зовнішнього середовища, ніж вірус гепатиту А. Збудник зберігає життєздатність при 20 °С і менше, при заморожуванні та подальшому відтаванні – гине, добре інактивується хлор- та йодовмісними дезінфектантами. Резервуаром та джерелом вірусу гепатиту Е є хворі люди та носії інфекції. Період заразності людини недостатньо досліджений, але, ймовірно, контагіозність має місце в ті ж терміни, що і при гепатиті А.

Вірус гепатиту Е передається за допомогою фекально-орального механізму переважно водним шляхом. У поодиноких випадках (при забрудненні посуду, об’єктів побуту вірусом) реалізується контактно-побутовий шлях передачі. Харчове зараження можливе при поїданні сирих молюсків. Переважність водного шляху поширення інфекції підтверджує її низька осередковість, виникнення епідемій у зв’язку із сезонними опадами, зміною рівня ґрунтових вод. Найбільш висока природна сприйнятливість – у вагітних жінок після 30 тижнів вагітності. Перенесена інфекція, ймовірно, залишає стійкий довічний імунітет.

Клінічний перебіг вірусного гепатиту Е подібний до такого при зараженні вірусним гепатитом А. Інкубаційний період коливається в межах від 10 до 60 днів, в середньому становлячи 30-40 днів. Початок захворювання, як правило, поступовий. У переджовтяничний період захворювання хворі відзначають слабкість, загальне нездужання, знижений апетит, у третині випадків виникає нудота, блювання. Більшість хворих скаржиться на біль у правому підребер’ї та верхній частині живота, нерідко – досить сильні. У деяких випадках біль у животі є першою ознакою інфекції. Температура тіла зазвичай залишається не більше норми чи підвищується до субфебрильных значень. Артралгій, висипань зазвичай не відзначається.

Тривалість переджовтяничного періоду може становити від одного до дев’яти днів, після чого з’являються ознаки функціональних порушень роботи печінки: сеча стає темною, кал знебарвлюється, склери спочатку, а потім і шкірні покриви набувають жовтого відтінку (у деяких випадках дуже інтенсивний). Біохімічний аналіз крові в цей період відзначає підвищення рівня білірубіну та активності печінкових трансаміназ. На відміну від вірусного гепатиту А, при даній інфекції у разі розвитку жовтяничного синдрому регрес симптомів інтоксикації не відзначається. Слабкість, відсутність апетиту та болі в животі зберігаються, може приєднуватися свербіж шкіри (пов’язаний з високою концентрацією жовчних кислот у крові). Відзначається збільшення печінки (край печінки може виступати з-під реберної дуги на понад 3 см).

Через 1-3 тижні клінічні прояви починають регресувати, настає період одужання, який може тривати 1-2 місяці до повної нормалізації стану організму (за даними лабораторних тестів). Іноді відзначається більш затяжний перебіг інфекції. Для гепатиту Е, що важко протікає, характерний розвиток гемолітичного синдрому, що супроводжується гемоглобінурією, геморагією, гострою нирковою недостатністю. Гемоглобінурія виникає у 80% хворих на вірусний гепатит Е з тяжким перебігом і в усіх випадках печінкової енцефалопатії, що розвинулася.

Геморагічна симптоматика може бути дуже виражена, характерні масовані внутрішні (шлункові, кишкові, маткові) кровотечі. Стан хворих та тяжкість перебігу гепатиту безпосередньо залежить від концентрації плазмових факторів згортання. Зниження їх кількості, а також зменшення активності плазмових протеаз сприяє помітному обтяженню стану хворого та посиленню клінічної симптоматики аж до загрози розвитку печінкової енцефалопатії.

Вагітні жінки, що заразилися вірусним гепатитом Е, зазвичай дуже важко переносять інфекцію, що розвивається в основному після 24 тижні вагітності. Характерно різке погіршення стану безпосередньо перед пологами чи мимовільним перериванням вагітності. Виражений геморагічний синдром, під час пологів відзначається інтенсивна кровотеча, швидко розвивається печінкова енцефалопатія аж до печінкової коми (прогресування симптоматики нерідко відбувається за 1-2 дні). Нерідко внутрішньоутробна смерть плода, нирково-печінковий синдром.

Ускладнення вірусного гепатиту Е – це гостра печінкова недостатність, печінкова енцефалопатія та кома, внутрішні кровотечі. У 5% хворих на вірусний гепатит Е сприяє розвитку цирозу печінки.

Специфічна діагностика вірусного гепатиту Е ґрунтується на виявленні специфічних антитіл (імуноглобулінів М та G) за допомогою серологічних методик та виявлення антигенів вірусу за допомогою ПЛР.

Інші лабораторно-діагностичні заходи спрямовані на з’ясування функціонального стану печінки та виявлення загрози розвитку ускладнень. До них відносяться: коагулограма, печінкові проби, УЗД печінки, МРТ та ін.

Лікування легкої та середньотяжкої форми хворих з вірусним гепатитом Е виробляють в інфекційних відділеннях стаціонару, призначається дієта (показаний стіл №5 за Певзнером – щадна дієта зі зниженим вмістом жирних кислот і багата на клітковину), рясне пиття. Симптоматична терапія (спазмолітичні, антигістамінні засоби) за показаннями. При необхідності оральна дезінтоксикація проводиться розчином 5% глюкози.

При тяжкому перебігу хворі лікуються у відділенні інтенсивної терапії, виробляється інфузійна дезінтоксикаційна терапія (сольові розчини, глюкоза, електролітні суміші), інгібітори протеаз, за ​​показаннями вводять преднізолон. При загрозі розвитку геморагічного синдрому призначається пентоксифілін, етамзілат. При масивних внутрішніх кровотечах переливають плазму, тромбоцитарну масу.

Особлива увага приділяється лікуванню вагітних жінок. Питання про передчасне розродження вирішується індивідуально, нерідко вживаються заходи до екстреного переривання вагітності.

Найчастіше вірусний гепатит Е закінчується одужанням, проте важка форма захворювання загрожує розвитком небезпечних для життя ускладнень: ниркової та печінкової недостатності, печінкової коми. Смертність серед хворих на вірусний гепатит Е становить 1-5%, цей показник серед вагітних жінок досягає 10-20%. У разі зараження вірусним гепатитом Е осіб, які страждають на гепатит В, прогноз помітно погіршується, смерть при такому поєднанні настає в 75-80% випадків.

Загальна профілактика вірусного гепатиту Е полягає у покращенні умов життя населення та контролі над станом водних джерел. Індивідуальна профілактика передбачає дотримання санітарно-гігієнічних норм, вживання якісної води з надійних джерел. Особливу увагу профілактиці вірусного гепатиту Е бажано приділяти вагітним жінкам, які вирушають до епідеміологічно неблагополучних регіонів (Узбекистан, Таджикистан, Північна Африка, Індія та Китай, Алжир та Пакистан).