Герпетична ангіна у дітей

Герпетична ангіна у дітей – гостре, вірусно-індуковане ураження лімфоїдної тканини глотки, що викликається вірусами Коксакі та ECHO. Герпетична ангіна у дітей протікає з підйомом температури, болем у горлі, лімфаденопатією, гіперемією зіва, везикулярними висипаннями та ерозіями на мигдаликах та задній стінці глотки. Герпетична ангіна у дітей діагностується дитячим отоларингологом на підставі даних огляду зіва, вірусологічного та серологічного дослідження змивів із носоглотки. Лікування герпетичної ангіни у дітей включає прийом противірусних, жарознижувальних, десенсибілізуючих препаратів; місцеву обробку слизової оболонки ротової порожнини, УФО.

Герпетична ангіна у дітей (герпангіна, герпетичний тонзиліт, везикулярний або афтозний фарингіт) – серозне запалення піднебінних мигдаликів, обумовлене ентеровірусами Коксакі або ЕСНО. Герпетична ангіна у дітей може мати характер спорадичних захворювань чи епідемічних спалахів. У педіатрії та дитячій отоларингології герпетична ангіна переважно зустрічається у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку (3-10 років); Найважче герпангіна протікає в дітей віком до 3-х років. Діти перших місяців життя герпетична ангіна виникає рідше, що пов’язані з отриманням відповідних антитіл від матері разом із грудним молоком (пасивний імунітет).

Герпетична ангіна у дитини може виникати як в ізольованій формі, так і в поєднанні з ентеровірусним серозним менінгітом, енцефалітом, епідемічною міалгією, мієлітом, що також викликаються цими вірусами.

Герпетична ангіна у дітей відноситься до вірусних захворювань, що викликаються ентеровірусами з сімейства пікорнавірусів – Коксакі групи А (частіше віруси сероварів 2-6, 8 і 10), Коксакі групи В (серотипами1-5) або ECHO-вірусами (3, 6, 9 , 25).

Механізм передачі збудників — повітряно-краплинний (при чханні, кашлі або розмові), рідше фекально-оральний (через продукти харчування, соски, іграшки, брудні руки тощо) або контактний шлях (через носоглотки, що відокремлюється). Основним природним резервуаром є вірусоносій чи хвора людина, рідше інфікування походить від свійських тварин. Реконвалесценти також можуть бути джерелами зараження, оскільки продовжують виділяти вірус протягом 3-4 тижнів. Пік захворюваності на герпетичну ангіну у дітей припадає на червень-вересень. Захворювання відрізняється високою заразністю, тому в літньо-осінній період часто відзначаються спалахи герпетичної ангіни у дітей усередині сім’ї чи організованих колективів (таборів, дитячих садків, класів школи).

Проникаючи в організм через слизові оболонки носоглотки, збудники герпетичної ангіни у дітей потрапляють до лімфатичних вузлів кишечника, де активно розмножуються, а потім проникають у кров, зумовлюючи розвиток вірусемії. Подальше поширення вірусних збудників визначається їх властивостями та станом захисних механізмів дитячого організму. Разом із кровотоком віруси розносяться по організму, фіксуючись у тих чи інших тканинах, викликаючи в них запальні, дистрофічні та некротичні процеси. Ентеровіруси Коксакі та ECHO мають високий тропізм до слизових оболонок, м’язів (включаючи міокард), нервової тканини.

Нерідко герпетична ангіна в дітей віком розвивається і натомість грипу чи аденовірусної інфекції. Після перенесеної герпетичної ангіни у дітей формується стійкий імунітет до даного штаму вірусу, проте при зараженні іншим типом вірусу може виникнути герпангіну.

Латентний період інфекції становить від 7 до 14 діб. Герпетична ангіна у дітей починається з грипоподібного синдрому: нездужання, слабкість, зниження апетиту. Характерні висока лихоманка (до 39-40 ° C), біль у м’язах кінцівок, спини, живота; біль голови, блювання, діарея. Після загальними симптомами з’являються біль у горлі, слинотеча, болючість при ковтанні, гострий риніт, кашель.

При герпетичній ангіні у дітей швидко наростають місцеві зміни. Вже в перші дві доби на тлі гіперемованої слизової оболонки мигдаликів, піднебінних дужок, язичка, піднебіння в ротовій порожнині виявляються дрібні папули, які швидко перетворюються на везикули діаметром до 5 мм, заповнені серозним вмістом. Через 1-2 дні бульбашки розкриваються, і на їх місці утворюються білувато-сірі виразки, оточені віночком гіперемії. Іноді виразки поєднуються, перетворюючись на поверхневі зливні дефекти. Ерозії слизової, що утворюються, різко болісні, у зв’язку з чим діти відмовляються від їжі і пиття. При герпетичній ангіні у дітей виявляється двостороння підщелепна, шийна та привушна лімфаденопатія.

Поруч із типовими формами герпетичної ангіни в дітей віком можу зустрічатися стерті прояви, характеризуються лише катаральними змінами ротоглотки, без дефектів слизової. У дітей з ослабленим імунітетом висипання можуть хвилеподібно повторюватися кожні 2-3 дні, що супроводжується відновленням лихоманки та симптомів інтоксикації. У деяких випадках при герпетичній ангіні у дитини відзначається поява папульозного та везикулярного висипу на дистальних відділах кінцівок та тулуб.

У типових випадках лихоманка при герпетичній ангіні у дітей спадає через 3-5 днів, а дефекти на слизовій оболонці ротової порожнини та глотки епітелізуються через 6-7 днів. При низькій реактивності організму або високому ступені вірусемії можлива генералізація енетровірусної інфекції з розвитком менінгіту, енцефаліту, міокардиту, пієлонефриту, геморагічного кон’юнктивіту.

При типовій клініці герпетичної ангіни в дітей віком педіатр чи дитячий отоларинголог може поставити правильний діагноз навіть без додаткового лабораторного обстеження. При огляді зіва та фарингоскопії виявляється типова для герпетичної ангіни локалізація (задня стінка глотки, мигдалики, м’яке небо) та вид висипів (папули везикули, виразки). У загальному аналізі крові виявляється невеликий лейкоцитоз.

Для ідентифікації збудників герпетичної ангіни у дітей використовуються вірусологічні та серологічні методи дослідження. Змив і мазки з носоглотки досліджуються методом ПЛР; за допомогою ІФА виявляється наростання титру антитіл до ентеровірусів у 4 та більше разів.

Для виключення серозного менінгіту потрібний огляд дитини дитячим неврологом; при скаргах із боку серця показано консультацію дитячого кардіолога; у разі виявлення змін із боку загального аналізу сечі – дитячого нефролога.

Герпетичну ангіну в дітей віком слід відрізняти від інших афтозних захворювань ротової порожнини (герпетичного стоматиту, хімічного подразнення ротоглотки, молочниці), вітряної віспи.

Комплексна терапія герпетичної ангіни включає ізоляцію хворих дітей, проведення загального та місцевого лікування. Дитині необхідно рясне питво, прийом рідкої або напіврідкої їжі, що виключає подразнення слизової оболонки ротової порожнини.

При герпетичній ангіні дітям призначаються гіпосенсибілізуючі (лоратадин, мебгідролін, хіфенадин), жарознижувальні препарати (ібупрофен, німесулід), імуномодулятори. З метою попередження нашарування вторинної бактеріальної інфекції рекомендуються оральні антисептики, щогодинне полоскання горла антисептиками (фурациліном, мирамістином) та відварами трав (календули, шавлії, евкаліпту, кори дуба) з подальшою обробкою задньої стінки. При герпетичній ангіні у дітей місцево використовуються аерозолі, що мають знеболювальну, антисептичну, обволікаючу дію.

Хороший лікувальний ефект досягається при ендоназальній/ендофарингеальній інстиляції лейкоцитарного інтерферону, обробці слизової оболонки рота противірусними мазями (ацикловір та ін.). З метою стимуляції епітелізації ерозивних дефектів слизової оболонки рекомендується УФО носоглотки.

Категорично неприпустимо при герпетичній ангіні у дітей проведення інгаляцій та постановка компресів, оскільки тепло посилює кровообіг та сприяє поширенню вірусів по організму.

Для дітей, хворих на герпетичну ангіну, та контактних осіб встановлюється карантин на 14 днів. В епідочазі проводиться поточна та заключна дезінфекція. Найчастіше герпетична ангіна в дітей віком закінчується одужанням. При генералізації вірусної інфекції можливе поліорганне ураження. Летальні результати зазвичай спостерігаються серед дітей перших років життя у розвитку менінгіту.

Специфічної вакцинопрофілактики не передбачено; дітям, які контактували з хворим на герпетичну ангіну, вводиться специфічний гамма-глобулін. Неспецифічні заходи спрямовані на своєчасне виявлення та ізоляцію хворих дітей, підвищення реактивності дитячого організму.