Герпетична інфекція

Герпетична інфекція – Хронічна рецидивна інфекція, що викликається вірусом простого герпесу і характеризується переважним ураженням покривних тканин і нервових клітин. Основний шлях передачі герпетичної інфекції контактний, але можлива повітряно-краплинна та трансплацентарна передача вірусу. Відмінною особливістю герпетичної інфекції є здатність вірусів довгостроково персистувати в нервових гангліях. Це призводить до виникнення рецидивів герпесу у періоди зниження захисних сил організму. До проявів герпетичної інфекції відносяться герпес лабіаліс, генітальний герпес, вісцеральний герпес, генералізований герпес, герпетичний стоматит та кон’юнктивіт.

Герпетична інфекція – Хронічна рецидивна інфекція, що викликається вірусом простого герпесу і характеризується переважним ураженням покривних тканин і нервових клітин. Нині розрізняють два типи вірусу простого герпесу. I тип вірусу переважно вражає слизові оболонки та шкірні покриви рота, носа, очей, передається переважно контактно-побутовим шляхом, II тип викликає генітальний герпес, передається переважно статевим шляхом. Резервуаром та джерелом герпетичної інфекції є людина: носій або хвора. Виділення збудника може тривати досить тривалий час.

Механізм передачі – контактний, вірус виділяється на поверхню уражених слизових оболонок та шкірних покривів. Крім основних шляхів передачі для I типу вірусу може також реалізуватися повітряно-краплинний, повітряно-пиловий, а тип II може передаватися вертикально від матері до дитини (трансплацентарно та інтранатально). Віруси, що проникли в організм, схильні до тривалого збереження (переважно в клітинах гангліїв), викликаючи рецидиви інфекції в періоди ослаблення захисних сил організму (застуди, авітамінози). Найчастіше первинна інфекція протікає латентно, захворювання проявляється пізніше, гостра інфекція відзначається лише у 10-20% тих, хто заразився.

Герпетична інфекція класифікується за переважною поразкою тих чи інших тканин: герпес шкіри, слизової оболонки рота, очей, ГРВІ, генітальний герпес, вісцеральний герпес, герпетичне ураження нервової системи, герпес новонароджених, генералізована форма.

Інкубаційний період герпетичної інфекції зазвичай становить 2-12 днів, початок може бути як гострим, так і поступовим, часто первинна інфекція зовсім залишається непоміченою хворим, перебіг захворювання стає рецидивним. Рецидиви можуть виникати як 2-3 рази на рік, так і вкрай рідко – 1-2 рази на 10 років і рідше. Рецидиви схильні розвиватися і натомість послаблення імунітету, тому нерідко клінічні прояви герпесу супроводжують ГРВІ, пневмонії, інші гострі інфекції.

Герпетичні ураження шкіри локалізуються переважно на губах та крилах носа. Спочатку суб’єктивно відчувається свербіж і печіння в локалізованій ділянці шкіри, потім ця область ущільнюється, на ній формуються везикули, наповнені прозорим вмістом, що поступово мутніє. Пухирці розкриваються, залишаючи після себе неглибокі ерозії, скоринки, що гояться через кілька днів без наслідків. Іноді через пошкоджені покриви проникає бактеріальна флора, викликаючи вторинне нагноєння та утруднюючи загоєння. Може відзначатися регіонарний лімфаденіт (вузли збільшені, трохи болючі). Загальної симптоматики немає, або захворювання протікає і натомість інших інфекцій, викликають додаткову клініку.

Герпетичні ураження слизової оболонки рота характеризується виникненням гострого чи рецидивуючого стоматиту. Захворювання може супроводжуватися явищами загальної інтоксикації, лихоманкою. Слизова оболонка ротової порожнини покривається групами дрібних везикул, наповнених прозорим вмістом, що швидко розкриваються і залишають болючі ерозії. Ерозії в ротовій порожнині можуть гоїтися до 2 тижнів. Захворювання може протікати у вигляді афтозного стоматиту (відбувається формування афт – поодиноких ерозій, що повільно гояться, слизової оболонки порожнини рота). У цьому загальні клінічні прояви (інтоксикація, гіпертермія), зазвичай, відсутні. Герпетичний стоматит схильний до рецидиву.

Герпес на кшталт ГРВІ нерідко протікає без характерних пухирцевих висипань на слизових та шкірі, нагадуючи по клініці інші респіраторні вірусні захворювання. У поодиноких випадках герпетична везикулярна висипка формується на мигдаликах і задній стінці глотки (герпетична ангіна).

Генітальний герпес зазвичай проявляється як місцевими висипаннями (везикули переважно утворюються на головці статевого члена та внутрішньої поверхні крайньої плоті у чоловіків та на великих та малих статевих губах у жінок), так і загальними ознаками (лихоманка, інтоксикація, регіонарний лімфаденіт). Хворі можуть відзначати біль унизу живота та в ділянці попереку, у місцях локалізації висипу – печіння та свербіж.

Висипання при генітальному герпесі можуть прогресувати, поширюючись на слизову оболонку піхви та шийку матки, уретри. Хронічний генітальний герпес може спричинити рак шийки матки. У багатьох випадках генітальним висипанням супроводжує герпес слизових оболонок рота та очей.

Офтальмогерпес проявляється висипанням на рогівці, надалі викликає утворення виразкових дефектів, зниження чутливості рогівки, що сприяє погіршенню зору. Герпес задніх відділів очного яблука трапляється рідко. Хронічний рецидивуючий герпес ока може призвести до стійкого помутніння рогівки, сліпоті.

Герпетична інфекція нервової системи протікає за типом серозного менінгіту (виражається у вигляді загальної та менінгеальної симптоматики, протікає доброякісно), або енцефаліту (виражена інтоксикація, лихоманка досягає вкрай високих цифр, відзначається судомний симптом, різноманітні парези, паралічі та розлади). Герпетичний енцефаліт у 30% випадків призводить до смерті, після лікування залишає важкі наслідки у вигляді стійких паралічів і парезів, деменції.

Вісцеральні форми герпесу протікають відповідно до клініки запальних захворювань уражених органів. Це можуть бути герпетичні пневмонії, гепатити, панкреатити, нефрити, езофагіти, герпес надниркових залоз. При герпетичному ураженні порожнистих органів, доступних для ендоскопії, на слизовій оболонці можуть спостерігатися везикулярні висипання та ерозії.

У новонароджених та хворих з вираженою імунною недостатністю може розвинутись генералізована форма герпетичної інфекції, що характеризується високою поширеністю шкірних проявів, уражень слизових оболонок та внутрішніх органів на тлі загальної інтоксикації та лихоманки. Генералізована форма у хворих на СНІД нерідко протікає у вигляді герпетиформної екземи Капоші.

Однією з форм герпетичної інфекції є оперізуючий лишай. Початку захворювання нерідко передують продромальні явища – загальне нездужання, головний біль, підвищення температури до субфебрильних цифр, диспепсичні симптоми. Можуть відзначатися печіння та свербіж у галузі проекції периферичних нервових стовбурів. Продромальний період протікає від дня до 3-4 діб, може відрізнятися різною інтенсивністю ознак залежно стану організму хворого. У багатьох випадках відзначається гострий початок: температура різко піднімається до фебрильних цифр, відзначається загальна інтоксикація, з’являються герпетиформні висипання на шкірі під час іннервації спінальних гангліїв.

Процес може поширюватися в межах одного або кількох нервових стволів. Найчастіше висипання локалізуються вздовж проекції міжреберних нервів або гілок трійчастого нерва на обличчі, рідше відзначається ураження кінцівок, геніталій. Висипання являють собою групи везикул із серозним вмістом, що розташовуються на ділянках гіперемованої ущільненої шкіри. У зоні висипань відзначається печіння, інтенсивний біль вегетативного характеру. Болі виникають нападоподібно, частіше ночами. Можуть відзначатися розлади тактильної чутливості в зоні іннервації уражених нервів, корінцеві парези лицевого та окорухового нервів, сфінктера сечового міхура, м’язів черевної стінки та кінцівок. Лихоманка відзначається протягом кількох днів, після чого стихає, разом із нею зникає симптоматика інтоксикації.

Абортивна форма оперізуючої герпетичної інфекції протікає у вигляді короткочасного висипу папулеза без формування везикул. При бульозній формі герпетичні везикули зливаються, утворюючи великі бульбашки – булли. Буллезная форма нерідко може прогресувати в бульозно-геморагічну, коли вміст булл набуває геморагічного характеру. У деяких випадках були зливаються по ходу нервового волокна, формуючи єдиний протяжний у вигляді стрічки міхур, що залишає після розтину темний некротичний струп.

Тяжкість течії оперізувального лишаю залежить від локалізації ураження та стану захисних сил організму. Особливо важко протікає лишай в області іннервації нервів обличчя та голови, при цьому часто уражаються повіки, рогівка ока. Тривалість перебігу може становити від кількох днів (абортивна форма), до 2-3 тижнів, у деяких випадках затягуючись терміном до місяця і більше. Після перенесення оперізувального лишаю рецидиви герпетичної інфекції у такій формі відзначаються досить рідко.

Діагностику герпетичної інфекції проводять за допомогою вірусологічного аналізу вмісту везикул та зіскрібку ерозій. Крім того, збудник може бути виділений із крові, сечі, слини, сперми, змивів із носоглотки, ліквору. У разі посмертної діагностики збудника виділяють із біоптатів тканин. Виділення вірусу простого герпесу не дає достатніх діагностичних даних про активність процесу.

До додаткових методик діагностування можна віднести РНІФ мазків-відбитків (виявляються гігантські багатоядерні клітини з включеннями Коудр типу А), РСК, РН, ІФА в парних сироватках. Дослідження імуноглобулінів: наростання титру імуноглобулінів М говорить про первинне ураження, а імуноглобуліну G – про рецидив. Останнім часом найпоширенішим методом діагностики герпетичної інфекції є ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція).

Різноманітність клінічних форм герпетичної інфекції зумовлює широке коло фахівців, які займаються її лікуванням. Лікування генітального герпесу проводять венерологи, у жінок – гінекологи. Лікуванням герпетичної інфекції нервової системи займаються неврологи. Тактика лікування герпетичної інфекції вибирається залежно від клінічної форми та перебігу захворювання. До етіотропної терапії можна віднести ацикловір, інші противірусні препарати. У легенях застосовують місцеве лікування (мазі з ацикловіром, рідина Бурова). Глюкокортикостероїдні мазі протипоказані.

Загальне лікування противірусними препаратами призначають курсами, при первинному герпесі – до 10 днів, хронічний рецидивуючий герпес є показанням до тривалого лікування (до року). Генералізовані, вісцеральні форми, герпес нервової системи лікують за допомогою внутрішньовенного введення противірусних препаратів, бажано розпочинати курс лікування у максимально ранні терміни, тривалість його зазвичай становить 10 днів.

При часторецидивному герпесі рекомендована імуностимулююча терапія на період ремісії. Призначаються імуномодулятори, адаптогени, імуноглобуліни, вакцинація, внутрішньовенне лазерне опромінення крові (ВЛОК). Широко використовується фізіотерапія: УФО, інфрачервоне опромінення, магнітотерапія, КВЧ та ін.

Несприятливий прогноз має герпетична інфекція з ураженням центральної нервової системи (герпетичний енцефаліт має високий ризик смерті, після нього залишаються важкі стійкі розлади іннервації та роботи ЦНС), а також герпес у осіб, які страждають на СНІД. Герпес рогівки ока може сприяти розвитку сліпоти, герпес шийки матки – раку. Оперезуючий герпес нерідко залишає після себе на деякий час різні розлади чутливості, невралгії.

Профілактика герпесу типу I відповідає загальним заходам запобігання респіраторним захворюванням, герпесу типу II – профілактиці захворювань, що передаються статевим шляхом. Вторинна профілактика рецидивів герпесу полягає в імуностимулюючій терапії та специфічному вакцинуванні інактивованою герпетичною вакциною.