Гідроксіапатитна артропатія

Гідроксіапатитна артропатія запальне ураження одного або кількох суглобів, пов’язане з відкладенням у його періартикулярних тканинах гідроксіапатиту кальцію. Клінічно проявляється обмеженням рухів у суглобі, локальною хворобливістю та набряклістю тканин у місцях прикріплення до суглоба сухожиль. Найчастіше відзначається ураження плечового суглоба. Діагностика гідроксіапатитної артропатії заснована на клінічній картині, даних рентгенографічного дослідження суглобів, визначенні рівня кальцію в крові та сечі, дослідженні синовіальної рідини. Лікування проводиться нестероїдними протизапальними препаратами та фізіопроцедурами.

Гідроксіапатитна артропатія зустрічається переважно у пацієнтів після 40 років. За деякими статистичними даними, середній вік хворих становить 44 роки. Серед жінок випадки захворювання на гідроксиапатитну артропатію відзначаються частіше, ніж серед чоловіків. У 75% випадків гідроксіапатитної артропатії спостерігається ураження плечового суглоба. Далі по частоті народження слідує ураження суглобів кисті, променево-зап’ясткового суглоба, хребта і колінних суглобів. В окремих випадках можливе запалення кульшового або гомілковостопного суглоба, ще рідше — дрібних суглобів стопи.

Причини розвитку первинної гідроксіапатитної артропатії поки що невідомі. Припускають, що відкладення кальцію в періартикулярних тканинах може бути обумовлено порушенням обміну речовин, впливом професійних шкідливостей або факторів, що травмують. Гіперпаратиреоз, гемохроматоз, гемодіаліз, тривалий прийом препаратів вітаміну D можуть спричинити вторинну гідроксіапатитну артропатію. Сімейні випадки гідроксіапатитної артропатії, часте виявлення у хворих на HLA A2 та HLA B35 вказують на наявність генетичної схильності.

При гідроксіапатитній артропатії відбувається відкладення кристалів гідроксіапатиту кальцію в оточуючих суглобах сухожиллях та синовіальній оболонці суглоба, що призводить до виникнення реактивного запального процесу. З синовіальної оболонки кристали гідроксиапатиту можуть проникати в синовіальну рідину, що знаходиться в суглобі, але там вони швидко розсмоктуються. Тому при проведенні досліджень синовіальної рідини в ній виявляється підвищений вміст кальцію, а кристали виявляються досить рідко.

Сучасна ревматологія виділяє 4 клінічні варіанти гідроксіапатитної артропатії. Моноартрит – цей варіант гідроксіапатитної артропатії становить 65% від усіх випадків захворювання. Характеризується поразкою одного, максимум двох суглобів з вираженими симптомами артриту. Поразка хребта – другий за частотою варіант гідроксиапатитної артропатії. На її частку припадає близько 35% випадків захворювання. Проявляється гострими нападами радикуліту у різних відділах хребта, що супроводжуються підвищенням температури тіла.

Гострий псевдополіартрит – це гостре множинне ураження суглобів, що супроводжується підйомом температури тіла і значним прискоренням ШОЕ. Його клініка нагадує перебіг ревматоїдного артриту чи поліартриту інфекційної етіології. Однак ретельний огляд уражених суглобів дозволяє виявити періартікулярні характер запальних змін.

Хронічний псевдополіартрит – відрізняється тривалим перебігом з постійними артралгіями на тлі незначно виражених запальних змін в області багатьох суглобів. У цьому варіанті гидроксиапатитной артропатії нерідко виникають гострі напади з недостатнім розвитком синовиита, які призводять до деформації суглоба.

Клінічні прояви гідроксіапатитної артропатії характеризуються періодичними нападами гострого або підгострого артриту одного або кількох суглобів та залежать від локалізації ураження. Найчастіше поза загостренням гідроксіапатитної артропатії всі клінічні симптоми захворювання проходять до наступної атаки. В окремих випадках спостерігається хронічний перебіг із постійною присутністю малоінтенсивного суглобового болю в період між атаками.

Поразка сухожилля лопатки і плеча проявляється картиною плече-лопаткового періартрозу. Характерна болючість і набряклість в області кріплення сухожилля до суглоба, обмеження рухів у суглобі, найбільшою мірою порушення відведення. Подібна картина спостерігається в тазостегновому суглобі при ураженні м’язів, що кріпляться до нього.

Гідроксіапатитна артропатія в ділянці ліктьового суглоба зазвичай характеризується картиною епікондиліту з обмеженням рухів та болями в ділянці прикріплення до суглоба трицепса, загального розгинача та згинача кисті. Гідроксіапатитна артропатія кисті та пальців проявляється тупими постійними болями, що посилюються ночами, ранковою скутістю, незначною припухлістю уражених суглобів. Клінічна картина може розвиватися на кшталт теносиновита згиначів, реактивного артриту, синдрому карпального каналу. Відмінною особливістю є відсутність деформацій у суглобах кисті.

Гідроксіапатитна артропатія колінного суглоба, як правило, виявляється у його болючості при русі або в положенні стоячи. Болючість виявляється локально в точках прикріплення сухожиль, можлива невелика локальна набряклість. Гідроксіапатитна артропатія суглобів стопи може протікати з ураженням плюснефалангового суглоба великого пальця, імітуючи при цьому подагри.

У гострому періоді гідроксіапатитної артропатії у клінічному аналізі крові спостерігається прискорення ШОЕ, лейкоцитоз. Для виявлення причин виникнення гідроксиапатитної артропатії ревматолог призначає визначення рівня кальцію в крові та сечі, проте цей показник може бути не збільшений.

Типовим для гідроксиапатитної артропатії є виявлення множинних кальцифікатів у періартикулярних тканинах при проведенні рентгенографії хребта та суглобів. При цьому немає кореляції між кількістю кальцифікатів і вираженістю клінічної картини. Виражена клініка захворювання може супроводжуватися відсутністю вогнищ кальцифікації та, навпаки, виявлена ​​рентгенологічно кальцифікація може не супроводжуватись жодними проявами захворювання. Типовим є зникнення кальцифікатів після перенесеного нападу гідроксіапатитної артропатії.

Забір синовіальної рідини виробляють шляхом пункції суглоба. При гідроксіапатитної артропатії кристали гідроксіапатиту рідко виявляються в синовіальній рідині, зазвичай відзначається лише підвищений вміст кальцію. Диференціальний діагноз гідроксіапатитної артропатії проводять з ревматоїдним артритом, подагрою, остеохондрозом хребта, деформуючим спондильозом, тендинітами, інтергідтуючим гідартрозом, паліндромним ревматизмом.