Гідросалпінкс

Гідросалпінкс – патологія маткових труб, обумовлена ​​одно-або двостороннім накопиченням транссудату в їхньому просвіті. Може протікати безсимптомно і вперше виявлятися через безпліддя. Клінічно виражені форми гідросальпінксу супроводжуються болями в нижній частині живота (тягнутими, розпираючими, пульсуючими), рясними водянистими білями, фебрилітетом та загальною слабкістю. З метою діагностики гідросальпінксу виконується гінекологічне дослідження, УЗД ОМТ, УЗГСС та гістеросальпінгографія, забір та оцінка мазків, діагностична лапароскопія. Лікування гідросальпінксу найчастіше оперативне – сальпінгостомія, тубектомія.

Гідросалпінкс – порушення прохідності фалопієвих труб, викликане депонуванням у них серозного випоту. Є найпоширенішою причиною трубно-перитонеальної форми безпліддя у жінок. Частота виявлення гідросальпінксу у пацієнток, які вдаються до допоміжних репродуктивних технологій у зв’язку з трубним безпліддям, становить 10-30%. У жінок з гідросальпінксом можливість самостійного наступу вагітності знижена вдвічі, в 3-5 разів рідше відбувається імплантація ембріона у процедурах ЕКЗ, дворазово збільшуються випадки невиношування вагітності та частота виникнення позаматкової вагітності. Наявна статистика демонструє надзвичайну актуальність справжньої проблеми та пошуків її вирішення для акушерства та гінекології.

Класифікація гідросальпінксу

Сактосальпінкс – загальна назва патології маткових труб, при якій походить з осумнення її порожнини та заповнення рідинним вмістом. При гідросальпінксі вміст мішчастої порожнини представлений прозорою серозною рідиною, при піосальпінксі – гноєм. Патологія може мати односторонню чи двосторонню локалізацію.

За морфологічними особливостями розрізняють простий та фолікулярний (багатокамерний) гідросальпінкс. Проста форма діагностується при формуванні в матковій трубі однієї замкнутої порожнини, фолікулярна – при утворенні кількох порожнин, розділених між собою спайками. У тих випадках, коли мішчаста порожнина періодично спорожняється, а її вміст виливається в порожнину матки і потім назовні, діагностується вентильний (або дренований) гідросальпінкс. Перебіг гідросальпінксу може бути гострим (активна фаза запалення) або хронічним (уповільнене запалення). Розмір гідросальпінксу варіює від одного до кількох сантиметрів.

Трансформації маткових труб на кшталт сактосальпінкса (saktos – мішок) сприяє спайковий процес, що розвивається внаслідок перенесених захворювань органів малого таза. При цьому в просвіті труби розростається сполучна тканина, утворюються перегородки, що формують псевдокісти. Просвіт труби звужується до повної непрохідності певному ділянці. Внаслідок порушення крово- і лімфообігу в стінках труби в порожнині, що сформується, починає накопичуватися транссудат, що складається з секрету, що продукується слизової, плазми крові і позаклітинної рідини. При заповненні порожнини транссудата стінки труби значно розтягуються, деформуються і стоншуються. Рідина може періодично виливатися назовні або частково всмоктуватись стінками, проте наявність спайок та запальної реакції обумовлює повторне формування гідросальпінксу та рецидивуючий характер захворювання.

У більшості випадків гідросальпінкс передує місцевий інфекційно-запальний процес (сальпінгіт, аднексит, ендометрит), що викликається як неспецифічною мікробною флорою (у тому числі мікст-інфекцією), так і збудниками ІПСШ (хламідіозу, гонореї, мікоплазмозу, тріко. До групи підвищеного ризику формування гідросальпінксу входять пацієнтки з ендометріозом, що перенесли реконструктивні операції на маткових трубах та інші оперативні втручання на органах малого тазу.

Невеликий за розмірами гідросальпінкс при неактивному запальному процесі, як правило, нічим не виявляє себе і виявляється випадково при проведенні планового УЗД органів малого тазу. При значному накопиченні рідини та перерозтягуванні труби з’являються почуття тяжкості в нижньобокових відділах живота, хронічні болі тазові. Температура тіла може періодично підвищуватись до субфебрильних цифр. При дренується гідросальпінкс пацієнтки помічають періодичне виділення зі статевих шляхів рясних, водянистих білків.

У разі гострого запалення відзначається підйом температури до 38 º – 39 º С, інтенсивні болі, що розпирають або пульсують, з іррадіацією в пах. Іноді клініка гідросальпінкса нагадує гостру хірургічну патологію (апендицит), кишкову чи ниркову кольку. Виражене нездужання, гектична лихоманка, озноби, міалгія, як правило, вказують на розвиток піосальпінксу.

Порушення прохідності маткових труб внаслідок гідросальпінксу безпосередньо відбивається на репродуктивній функції. Якщо просвіт труби закривається повністю, це унеможливлює попадання в неї яйцеклітини та запліднення – розвивається так звана трубна безплідність. Тому нерідко причиною обстеження у гінеколога стають саме безуспішні спроби завагітніти жінки. Однак навіть якщо просвіт закривається не повністю, пошкодження миготливого епітелію, згладженість складчастості слизової оболонкою та атрофія м’язових волокон зумовлюють порушення перистальтики труби і як наслідок – розвиток позаматкової вагітності. Гідросалпінкс не тільки перешкоджає настанню вагітності природним шляхом, але й у кілька разів знижує ефективність екстракорпорального запліднення. Наявність гідросальпінксу підтримує перебіг хронічного ендометриту, що також впливає на успішність методів ДРТ.

Серйозним ускладненням гідросальпінксу може стати розрив маткової труби, виникнення якого вказує раптовий різкий біль у відповідній половині живота, тахікардія, артеріальна гіпотонія, блідість шкіри, холодний піт. У разі розриву піосальпінксу висока ймовірність розвитку перитоніту, пельвіоперитоніту, абсцесу дугласового простору. У деяких випадках прорив гною відбувається не в черевну порожнину, а в сечовий міхур, піхву або пряму кишку.

Гідросалпінкс та ЕКО

Дослідження в галузі репродуктології переконливо доводять негативний вплив гідросальпінксу на прогноз ЕКЗ. При цьому не тільки в рази знижуються шанси на успішне підсадження ембріона, а й підвищуються ризики розвитку ектопічної вагітності, мимовільного переривання вагітності на ранніх термінах. Такий причинно-наслідковий зв’язок пояснюється рядом патологічних ефектів, які здатні викликати вміст гідросальпінксу:

• Механічну дію. Передбачається, що гідросальпінкс, що дренується, спорожняючись в порожнину матки, може «вимивати» ранні ембріони.
• Ембріотоксична дія. Крім безпосереднього механічного видалення ембріонів із порожнини матки, вміст гідросальпінксу надає на них деструктивний вплив. Рідина з гідросальпінксу у великій кількості містить мікроорганізми та їх токсини, лімфоцити, простагландини, прозапальні цитокіни та ін, які мають виражену цитотоксичну та ембріотоксичну дію. Цей ефект зберігається навіть при 50% розведенні вмісту гідросальпінксу.
• Пошкодження ендометрію. За допомогою морфологічних та імуногістохімічних методів виявлено патоморфологічні зміни ендометрію в умовах існування гідроальпінксу. Зниження місцевого імунітету, експресія рецепторів до прогестерону та естрадіолу, зниження субендометріального кровотоку, структурні порушення залізистого та стромального компонентів ендометрію – будь-який з цих факторів може бути причиною порушення імплантації ембріона.

Клініко-лабораторна та інструментальна діагностика, спрямована на виявлення гідросальпінксу, включає огляд на кріслі із забором мазків із статевих шляхів, дослідження прохідності маткових труб, проведення сонографії, лапароскопії. При піхвовому дослідженні між маткою та яєчником може пальпуватися утворення округлої або овоїдної форми тугоеластичної консистенції, зазвичай, помірно болюче.

Трансвагінальне або комбіноване гінекологічне УЗД доповнює та уточнює дані гінекологічного огляду. Ехографічно візуалізуються розширені витягнуті фалопієві труби з однорідним (при гідросальпінксі) або неоднорідним (при піосальпінксі) вмістом. Поруч із потовщеною трубою визначається інтактний яєчник. У прямокишково-матковому заглибленні може виявлятися вільна рідина. Уточнити прохідність маткових труб та виявити патологію допомагає гістеросальпінгографія та УЗ ГСС.

Найдостовірніші дані за наявність гідросальпінксу вдається отримати під час діагностичної лапароскопії. При цьому на моніторі видно потовщені фалопієві труби з набряклими фімбріями, витончені стінки труби, крізь які просвічує рідкий вміст. Лапароскопія також є основним компонентом консервативно-хірургічної тактики ведення пацієнток із гідросальпінксом.

Вилікувати гідросальпінкс тільки консервативним шляхом неможливо. Збереження патоморфологічних передумов для накопичення транссудату обумовлює рецидивний перебіг патології. Крім того, наявність гідросальпінкс ставить під сумнів успішну реалізацію репродуктивних планів. В даний час усі пацієнтки з цією проблемою проходять двоетапне лікування. Спочатку призначається адекватна протизапальна терапія, спрямовану купірування активності інфекційного процесу в маткових трубах. Призначаються антибактеріальні препарати, вітамінотерапія, фізіотерапія (електрофорез, магнітофорез, лазерофорез).

На хірургічному етапі перевагу надають лапароскопічним методикам. Залежно від локалізації та вираженості патологічних змін можуть проводитися різні реконструктивні втручання на маткових трубах (сальпінгоовариолізис, фімбріолізис, сальпінгостомія або сальпінгонеостомія). У післяопераційному періоді проводиться грязелікування, бальнеотерапія, електростимуляція маткових труб.

Однак навіть ліквідація спайок та реоклюзія труб не є гарантією самостійного настання вагітності, оскільки відновити повноцінну перистальтичну активність маткових труб вдається далеко не завжди. Тому жінкам, які планують вагітність за допомогою штучного запліднення, репродуктологи рекомендують виконувати лапароскопічну тубектомію (сальпінгектомію). Видалення маткової труби збільшує ефективність програми ЕКЗ у три і більше разів.

Прогноз та профілактика гідросальпінксу

Гідросальпінкс пов’язаний з низькими шансами настання вагітності, як при спробах самостійного зачаття, так і в рамках протоколів ЕКЗ. Функціональна реконструктивна хірургія не завжди дозволяє досягти настання бажаної вагітності природним шляхом, тому методом вибору у значної частини пацієнток стає тубектомія з подальшим проведенням циклу ЕКЗ (.).

Профілактикою гідросальпінксу є попередження та адекватне лікування ВЗОМТ (сальпінгоофориту, ендометриту) та ЗПСШ, виключення випадкових сексуальних контактів, відмова від абортів, регулярне спостереження гінеколога.