ГІГІЄНА ЖИЛИХ І ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

Гігієна житлових та громадських будівель – це комплекс заходів (законодавчих, архітектурно-планувальних, санітарно-технічних, технологічних, науково-гігієнічних), спрямованих на створення безпечних для здоров’я людини умов перебування у житлових та громадських будинках.
Соціально-гігієнічне значення житла
Житлова проблема – одна з найгостріших проблем. Потреба в оселі є природною для людини. Це одна з трьох матеріальних передумов, що забезпечують не тільки нормальні умови існування людини, але й активну участь у виробничому, суспільному та культурному житті суспільства.
У всі періоди розвитку людського суспільства житло в залежності від соціального ладу, природних та кліматичних умов, добробуту населення, вироблених століттями смаків та традицій мало різний зовнішній вигляд, внутрішнє планування та обладнання. Соціальна структура, технічні та економічні можливості, естетичні та культурні потреби змінювалися разом із зовнішнім виглядом житла та його призначенням.
Головним призначенням житла завжди був і залишається захист людей, тобто охорона їхнього здоров’я від несприятливих метеорологічних факторів (холоду, спеки, вітру, атмосферних опадів). Для первісної людини житло служило лише захистом від несприятливих метеорологічних умов. Нині воно стало ще й місцем відпочинку, навчання, роботи та ін.
Житло як штучно створене людиною природне середовище належить до соціальних чинників, оскільки умови проживання разом із умовами праці та харчування визначають стан здоров’я населення. Пояснити це можна тим, що понад 2/3 життя людина проводить у житлових та громадських будинках. А в епоху науково-технічного прогресу ще більше, за винятком хіба вихідних днів та відпустки. За статистикою людина 8 год спить, 8 год робо-
тане в установах або на підприємствах, майже 6 год займається домашніми справами, відвідує театр, кіно, дивиться телепередачі та лише 2 год проводить на свіжому повітрі.
Комфортне житло позитивно впливає на здоров’я населення, його працездатність та емоційний стан, і, навпаки, житло, яке не відповідає гігієнічним вимогам, руйнує здоров’я. Тому одним із завдань гігієни житлових та громадських будівель та споруд є вивчення впливу житлових умов на здоров’я населення з метою наукового обґрунтування гігієнічних нормативів. Що ж це за умови та фактори, за яких житло, головне призначення якого полягає в охороні людини від несприятливих впливів, раптом стає небезпечним для здоров’я людини?
Усі фактори, що впливають на людину в закритих приміщеннях, за походженням можна поділити на хімічні, фізичні та біологічні.
Хімічні фактори. Внаслідок сучасних методів дослідження (хромато-масспектрометрії, газової хроматографії та колориметрії) у повітрі закритих приміщень встановлено багатокомпонентність хімічного забруднення. Ідентифіковано 45 (у житлових кімнатах) та 70 (на кухнях) з’єднань (Ю.Д. Губернський, 1991). По-перше, це антропотоксини – токсичні речовини, що виділяються самою людиною. Їх налічують понад 25. До них відносяться ацетон, диметиламін, сірководень, фенол, оцтова кислота, азоту оксиди, крезол, бензол, гексан, бутан, етилену оксид, вінілацетон, бута-діон, хінолін, аміак, вуглекислота та ін. у повітрі приміщень залежить від тривалості перебування людини у приміщенні та ефективності роботи вентиляційних систем.
По-друге, це поліциклічні вуглеводні, що утворюються в процесі спалювання палива у квартирі (більшість з них – канцерогени); чадний газ (СО); поверхнево-активні речовини (ПАР) миючих засобів; препарати побутової хімії — інсектициди, лаки, дезодоранти та ін. кількість сполук IV класу. Приблизно для 50% речовин клас небезпеки встановлено.
Більшість житлових та громадських приміщень в Україні недостатньо ізольовані від зовнішнього повітря. Тому вони містять різні атмосферні забруднення. Так, у квартирах, розташованих на нижніх поверхах та орієнтованих вікнами на транспортні магістралі, у повітрі визначаються високі концентрації пилу. Встановлено, що відношення атмосферного сірковуглецю, сірководню, сірки діоксиду, азоту діоксиду до їх концентрації у приміщенні становить 86, 86, 122, 185% відповідно. При цьому вміст сірковуглецю в повітрі квартир у 42% проб, а сірки діоксиду – у 61% перевищував середньодобову ГДК для атмосферного повітря населених місць.