ГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
Звернемося до хроніки розвитку промисловості як нашій країні, і там. Технічний прогрес, розвиток різних галузей промисловості, транспорту, хімізація сільського господарства, будівництво міст зумовили появу в атмосферному повітрі таких чужорідних інгредієнтів, як свинець, марганець, фтор, миш’як та ін. населення та погіршило санітарно-побутові умови життя. Гострою стала проблема санітарної охорони атмосферного повітря населених місць. Проводити дослідження у цій галузі розпочали після організації кафедр гігієни на медичних факультетах університетів. Першу таку кафедру організував О.П. Доброславін у Петербурзькій медико-хірургічній академії 1871 р. він заснував і першу гігієнічну лабораторію щодо експериментальних досліджень. У цей час земськими санітарними лікарями було обстежено фабрики, заводи, досліджено умови життя робочих. Вчені та практики вперше вказали на залежність захворюваності населення від забруднення атмосферного повітря. Ця проблема переросла рамки місцевої та набула статусу регіональної та міжнародної. Випадки масових отруєнь населення промислово розвинених країнах атмосферними забрудненнями привернули увагу світової громадськості, вчених-гігієністів. Так, у грудні 1930 р. у Бельгії, в долині річки Маас завдовжки 24 км, де між пагорбами висотою 75—120 м розташовані сталеливарні, цинкоплавильні виробництва, заводи з виготовлення скла, сірчаної кислоти та мінеральних добрив, печі для випалення вапна, антициклону, що супроводжувався високим барометричним тиском, слабким вітром і температурною інверсією, утворився туман із запахом сірчистого газу. Туман з’явився 1 грудня і тривав 5 діб. Невдовзі місцеві жителі почали скаржитися на нездужання. Дія високих концентрацій сірки діоксиду та твердих аерозолів призвела до утруднення дихання, подразнення слизових оболонок носа, горла, очей. Різь в очах, нежить, сухий кашель, астенія, нудота, біль голови, м’язові судоми переходили в кашель з виділенням мокротиння. Бронхоспазм закінчувався задухою. Протягом 5 діб вміст сірки діоксиду перевищував ПДКср на добу в 40-80 разів. На 4-ту добу з’явилися перші повідомлення про летальні випадки. Захворіло кілька сотень людей, із них 60 померли. Серед постраждалих переважали діти та люди похилого віку з хронічними процесами у дихальних шляхах та ураженням серцево-судинної системи.
Незабаром після цього, у січні 1931 р., за 9 діб задимлення в районі Манчестера та Солфорда (Англія) померли 592 особи. Чергова катастрофа трапилася в жовтні 1948 р. в м. Донора (штат Пенсільванія, США), розташованому на березі річки Мононгахіла, на дні глибокої долини, що лежить на 150 м нижче навколишньої території з хімічними та сталеплавильними заводами. 26 жовтня над Західною Пенсільванією утворилися температурна інверсія та область високого тиску. За спостереженнями льотчиків, інверсійний прошарок локалізувався на висоті менше 300 м над містом. Вітри у нижніх 800 м атмосфери були дуже слабкі. Вночі утворився туман. Промислові за-
451
РОЗДІЛ IV. САНІТАРНА ОХОРОНА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
бруднення сконцентрувалися між схилами долини та інверсійним шаром. На 4-ту добу розпочалася масова поразка дихальних шляхів у мешканців міста. За 5 діб задимлення захворіла майже половина із 14 тис. населення. Двадцять людей померли. Дуже тяжкий перебіг хвороби спостерігався у людей з бронхіальною астмою, хронічним бронхітом та серцевою недостатністю. У процесі розслідування етіологічним фактором було визнано сірку діоксид.
Весь світ вразила трагедія, що сталася 1952 р. у Лондоні у долині Темзи. За 2 тижні під час туману померло 2,5 тис. осіб, а коли туман розсіявся загальна кількість летальних випадків перевищила 4 тис. У період туману вміст сажі порівняно із середнім рівнем зріс у 5 разів, сірки діоксиду — у 6 разів. Основними забрудненнями атмосфери, які спричинили масову поразку людей, були визнані продукти згоряння вугілля та його похідні. Подібні випадки спостерігалися в Лондоні, починаючи з 1873 р. Свідки так описують зміни атмосфери у Лондоні, які відбулися з 3 по 9 грудня 1952 р.:
“3 грудня на місто насунувся холодний фронт, і опівдні температура знизилася до 6 °С, відносна вологість повітря була майже 70%, вітер північний, слабкий. У небі спостерігали скупчені хмари. Для 4 грудня були характерні антициклон, хмарність, зниження температури до 3 ° С, збільшення відносної вологості до 82%. У повітрі відчувався запах диму. перехожих. Дрібні частки попелу літали в житло 5 грудня над містом високого тиску. кілометра нагору був насичений димом і вологою. 6 грудня щільний туман закрив небо, температура знизилася до -2 °С, а вологість повітря становила 100%. Повітря над містом залишалося практично нерухомим, і дим від печей, топок і камінів наповнював його отруйними речовинами. Крапельки туману захоплювали з диму гази та тверді частинки, утворюючи суміш диму та туману, яку назвали смогом. Місто поринув у смог, у хмару шкідливих для всього живого відходів. У мешканців хворіли і сльозилися очі, груди розривав гавкаючий кашель. Зміг лютував 7 та 8 грудня. Лондонські лікарні переповнились потерпілими. Багато людей померло. Крім тих лондонців, для яких зміг став фатальним, у багатьох тисяч загострилися хвороби чи вперше виникли порушення органів дихання. Це було масове отруєння, яке викликало метеоумови та забруднення атмосферного повітря” (табл. 57).
Аналогічні ситуації зафіксовано у Нью-Йорку протягом 1950—1960 років. У цьому смертність населення зросла на 4—20%. Випадки роздратування органів дихання, що проявляється астматичним компонентом, внаслідок забруднення атмосферного повітря спостерігали 1946 р. в Йокогамі (Японія).