Гінекомастія

Гінекомастія – патологія молочних залоз у чоловіків, що виявляється одно-або двостороннім збільшенням їх розміру за рахунок гіпертрофії залізистої або жирової тканини. Виявляється ущільненням та збільшенням грудної залози, почуттям тяжкості, хворобливими відчуттями при пальпації. Може регресувати самостійно. При неефективності консервативної терапії показано оперативне лікування, тому що тривале існування гінекомастії становить ризик розвитку злоякісної пухлини молочної залози.

Гінекомастія – патологія молочних залоз у чоловіків, що виявляється одно-або двостороннім збільшенням їх розміру за рахунок гіпертрофії залізистої або жирової тканини. Виявляється ущільненням та збільшенням грудної залози, почуттям тяжкості, хворобливими відчуттями при пальпації. Може регресувати самостійно. При неефективності консервативної терапії показано оперативне лікування, тому що тривале існування гінекомастії становить ризик розвитку злоякісної пухлини молочної залози.

Молочні залози при гінекомастії можуть досягати від 2 до 10 см (зазвичай близько 4 см) у діаметрі. Частота народження гінекомастії становить від 50 до 70% серед здорових підлітків 13-14 років, близько 40% – у чоловіків молодого віку, до 60% – 70% – у літніх чоловіків. Гінекомастія завдає чоловікам фізичного дискомфорту та психологічних труднощів.

Розрізняють справжню гінекомастію та хибну (або псевдогінекомастію). Справжня гінекомастія характеризується гіпертрофією залізистої тканини та строми, псевдогінекомастія обумовлена ​​масивними відкладеннями жирової тканини, що збільшують обсяг молочних залоз, і спостерігається у чоловіків при ожирінні.

Зустрічається справжня гінекомастія, як варіант фізіологічної норми у певні вікові періоди, та патологічна гінекомастія, що є симптомом серйозних патологій в організмі.

Справжня ідіопатична (фізіологічна) гінекомастія може бути трьох видів:

• гінекомастія періоду новонародженості – набухання грудних залоз відзначається у 60-90% новонароджених. Цей стан обумовлений впливом статевих гормонів матері, які потрапили в організм дитини ще внутрішньоутробно. Лікування не вимагає, грудні залози зменшуються через 2-4 тижні.
• гінекомастія пубертатного періоду – розвивається у 30-60% підлітків у 13-14 років; у 80% випадків є двостороннє збільшення залоз. Викликана незрілістю чоловічої статевої системи та переважанням жіночих статевих гормонів над чоловічими. Зазвичай регресує самостійно протягом 1-2 років.
• гінекомастія літнього віку – спостерігається у чоловіків 50-80 років у зв’язку із зменшенням вироблення тестостерону та переважанням естрогенів.

При гінекомастії може спостерігатися двостороннє симетричне збільшення обох молочних залоз (80 %) або асиметричне збільшення однієї залози.

У нормі молочні залози у чоловіків є недорозвиненим, рудиментарним органом, що складається з невеликої кількості залізистої та жирової тканини, коротких проток та соска. Розвиток та функціонування молочних залоз залежить від впливу жіночих статевих гормонів – естрогенів та гормону гіпофіза – пролактину. У нормі в чоловічому організмі кількість естрогенів не перевищує 0,001% від вмісту андрогенів, і вони швидко зазнають руйнування в печінці.

В силу ряду причин відсоткове співвідношення андрогенів/естрогенів змінюється у бік збільшення останніх або відбувається зниження чутливості тканин до дії тестостерону. Під впливом естрогенів починається розвиток та зростання чоловічих грудних залоз за жіночим типом з інтенсивним розвитком залізистої тканини. При розвитку аденоми гіпофіза, що продукує пролактин, у грудних залозах відбувається відкладення жирової та розвиток сполучної тканини. При гінекомастії залози збільшуються у розмірах та ущільнюються.

Справжня патологічна гінекомастія у чоловіків може викликатись наступними групами причин:

• порушенням співвідношення тестостерону та естрогенів в організмі чоловіка. Цей стан може спостерігатися при гормонально-активних пухлинах гіпофіза, яєчок, надниркових залоз, шлунка, підшлункової залози, легенях, первинному та віковому гіпогонадизмі (недостатньому функціонуванні статевих залоз), аденомі передміхурової залози, запальних процесах у яєчках, і т.д.;
• гіперпролактинемій – підвищення секреції пролактину при пухлинах гіпофіза, гіпотиреозі;
• захворюваннями, що супроводжуються порушенням обмінних процесів – при дифузному токсичному зобі, цукровому діабеті, ожирінні, туберкульозі легень та ін;
• захворюваннями неендокринної природи – при інтоксикаціях, цирозі печінки, нирковій або серцево-судинній недостатності, ВІЛ-інфекції, травмах грудної клітки, герпетичному ураженні грудної клітки, нормалізації харчування після виснаження та ін;
• прийомом препаратів, що діють на рецептори тканин молочних залоз, що підвищують продукцію естрогенів або пролактину, блокують рецептори гонадотропінів, що надають токсичний вплив на яєчка і т. д. (кортикостероїди, анаболічні стероїди, циметидин, спіронолактіні, резерпін, метилдофа, ніфедипін, аміодарон, верапаміл, дигітоксин, теофілін, антидепресанти, діазепам, креми з вмістом естрогенів та ін;
• вживання наркотиків (героїноманія, вживання марихуани) та алкоголізм.

При гінекомастії періоду новонародженості відзначається незначне нагрубання та збільшення молочних залоз, іноді з молозивоподібними виділеннями. При інших формах гінекомастії молочні залози можуть збільшуватися від 2 до 10 – 15 см у діаметрі та досягати маси до 160 г. Збільшується сосок, ареола стає різко пігментованою та розширеною до 2-3 см у діаметрі. У поодиноких випадках відзначаються молочного виду виділення із соска. Зазвичай збільшені залози безболісні, можуть спостерігатися відчуття тиску, підвищена чутливість сосків, дискомфорт при носінні одягу.

При односторонній гінекомастії збільшується ймовірність пухлинного ураження грудної залози. Гормонально-активні пухлини, що продукують естроген та хоріонічний гонадотропін, викликають швидке збільшення молочних залоз, їх болючість та відчуття розпирання. Гінекомастія, спричинена гіперпролактинемією, супроводжується олігоспермією, імпотенцією та симптомами ураження центральної нервової системи.

Протягом гінекомастії виділяють три стадії:

1. розвивається (проліферуюча) – початкові зміни, перші 4 місяці, коли можливий зворотний розвиток гінекомастії при відповідному медикаментозному лікуванні;
2. проміжну – характеризується дозріванням залізистої тканини; протікає від 4 місяців до року;
3. фіброзну – відзначається поява у грудній залозі сполучної та жирової тканин; регресія патологічного процесу практично неможлива.

Поява кров’янистих виділень із соска, ущільнень у залозі, зміни шкіри залози, виразок, збільшених пахвових лімфовузлів змушує запідозрити рак молочної залози.

Початкове обстеження при гінекомастії включає огляд пацієнта, пальпацію молочних залоз та яєчок, оцінку вираженості вторинних статевих ознак, з’ясування сімейного, лікарського анамнезу та наявних захворювань, наявності алкогольної та наркотичної залежності.

За ознаками гінекомастії проводиться консультація ендокринолога. Широкі можливості лабораторної діагностики, які сьогодні має ендокринологія, дозволяють провести ретельне гормональне обстеження пацієнта. Лабораторно визначається вміст у крові естрадіолу, тестостерону, ЛГ, ФСГ, тиреотропіну, пролактину, ХГЛ, печінкових трансаміназ, азоту, креатиніну, сечовини.

Для виключення пухлинних процесів проводиться рентгенографія легень, КТ надниркових залоз, КТ головного мозку та інших органів (за показаннями). При підозрі на пухлинне ураження яєчок (при збільшенні вмісту хоріонічного гонадотропіну та тестостерону) виконується УЗД органів мошонки. Для визначення характеру гінекомастії (справжня чи хибна), виявлення пухлини грудей застосовують УЗД молочних залоз. УЗД пахвових лімфовузлів, мамографія та біопсія молочної залози проводиться у випадках підозри на рак.

Фізіологічні види гінекомастії зазвичай зникають спонтанно і не вимагають медикаментозної корекції. Іноді для пригнічення високих концентрацій естрогенів при фізіологічній гінекомастії у підлітків можуть призначатися гормональні препарати: кломіфен, тамоксифен, дигідротестостерон, даназол, тестолактон. Якщо медикаментозне лікування не призводить до зменшення розмірів грудних залоз, то на допомогу приходить пластична хірургія. Проводиться видалення тканин молочної залози та ліпосакція (видалення жиру у прилеглих зонах).

Лікування патологічної гінекомастії визначається основним захворюванням, що спричинило збільшення молочних залоз. Для нормалізації співвідношення тестостерону та естрогенів при гінекомастії проводиться консервативна гормональна терапія тестостероном. Вона ефективна у перші 4 міс. після виникнення гінекомастії. При надлишку естрогенів у чоловічому організмі призначають антиестрогенну терапію тамоксифеном, що блокує вплив естрогенів на молочні залози. Гінекомастія, спричинена прийомом лікарських засобів, зазвичай самостійно зникає після відміни препарату.

Оперативне лікування при гінекомастії проводиться у випадках, коли неефективна консервативна терапія або ясно, що медикаментозне лікування не дасть бажаного результату (при пухлинних ураженнях). Хірургічне лікування гінекомастії проводяться такі види операції: полягає у видаленні тканини грудної залози та відновленні її фізіологічного контуру. Застосовують такі види операцій:

• підшкірну мастектомію зі збереженням ареоли з параареолярного доступу;
• підшкірну мастектомію з параареолярного доступу з ліпосакцією;
• ендоскопічну мастектомію (при невеликих збільшеннях молочних залоз).

Операції підшкірної та ендоскопічної мастектомії добре переносяться пацієнтами, не потребують тривалої госпіталізації (зазвичай – 2 дні) та тривалої реабілітації. Перші 2-3 тижні після мастектомії потрібно носити еластичну білизну для формування правильного м’язового контуру і скорочення шкіри. Через 5-7 днів вже можна приступати до звичайної роботи, а через місяць – спортивних тренувань.

Гінекомастія новонароджених та підлітків характеризується сприятливим перебігом. У післяпубертатному періоді гінекомастія зникає протягом 2-х років у 75% юнаків, у наступні 3 роки – ще у 15%.

Результат при патологічних формах гінекомастії залежить від можливості усунення причин захворювання. Прогностично сприятливіша лікарська гінекомастія, менш – гінекомастія, викликана хронічними захворюваннями.

Тривалий перебіг гінекомастії підвищує ймовірність виникнення раку молочних залоз у чоловіків.