Гінгівіт

Гінгівіт – Запальний процес слизової оболонки ясен. Характеризується набряклістю та почервонінням ясен, кровоточивістю при їжі та мінімальному контакті, неприємним запахом з рота, іноді – виникненням ерозій. При дотриманні гігієни ротової порожнини і своєчасному лікуванні настає повне лікування. Може спостерігатися хронічна, рецидивна течія, що веде до розвитку пародонтиту з подальшим оголенням шийок зубів, їх розхитуванням і втратою.

Гінгівіт (Gingivit) – це гостре або хронічне запалення ясен, що трапляється досить часто. Причиною гінгівіту є порушення догляду за ротовою порожниною, люди молодого віку і діти в період прорізування зубів більш схильні до гінгівіту.

Основною причиною гінгівіту є клейкий зубний наліт. Він накопичується вздовж країв ясен і у важкодоступних для чищення зубів місцях, через 72 години наліт ущільнюється і утворюється зубний камінь, який неможливо видалити за допомогою звичайного чищення зубів.

У пубертатному періоді та під час менструацій ймовірність виникнення гінгівіту зростає. Жінки, які довго приймають оральні контрацептиви, теж потрапляють до групи ризику. Прийом імуносупресорів, зокрема – циклоспорину, та гіпотензивних засобів, що містять ніфедипін, як побічна дія провокують розвиток гіпертрофічного гінгівіту. Ці препарати викликають гіперплазію тканин ясен, що ускладнює догляд за зубами та щоденне видалення нальоту. Скупчення нальоту та розмноження мікроорганізмів сприяють розвитку гінгівіту.

Ендогенними причинами гінгівіту є зростання зубів. Оскільки зуб, що росте, травмує ясна, то у дітей у період прорізування зубів часто діагностується катаральний гінгівіт. Нестача вітаміну С, захворювання шлунково-кишкового тракту, зниження загального та місцевого імунітету займають у патогенезі гінгівіту істотне значення. Так, у людей без патологій короткострокова неможливість дотримуватися гігієни ротової порожнини не веде до розвитку гінгівіту.

Вплив зовнішніх фізичних факторів, таких як травми, опіки, променеве опромінення та вплив агресивних хімічних речовин на ясна є найпоширенішими причинами гінгівіту. Бактеріальні агенти викликають гінгівіт здебільшого у дітей та у дорослих з порушеннями імунної системи.

Останнім часом істотну роль у виникненні гінгівіту відіграють ятрогенні фактори, коли пацієнти зі слабкою психікою, під гнітом інформаційного потоку про важливість догляду за ротовою порожниною, виявляють у себе симптоми гінгівіту. Неправильна поведінка лікаря так само може спровокувати появу гінгівіту психогенного характеру. Гінгівіту більш схильні до курців, пацієнтів із зубним каменем і людей, які вживають надмірно гарячу або холодну їжу.

У дітей до статевого дозрівання імунний захист лише формується, тому наявність осередків хронічної інфекції, карієс зубів веде до розвитку гінгівіту. Відсоток захворюваності на гінгівіт у дітей з туберкульозною інфекцією, ревматизмом, хворобами печінки та жовчного міхура вищий. При цукровому діабеті змінюється хімічний склад слини, її антибактеріальні властивості знижуються. Серед осіб, які страждають на будь-яку форму цукрового діабету, гінгівіт зустрічається в 70% випадків.

Гінгівіт рідко розвивається як самостійне захворювання. Набагато частіше він є симптомом інших захворювань ротової порожнини або ж наслідком захворювань внутрішніх органів.

Найчастіше гінгівіт протікає без порушення зубодесневого з’єднання. Якщо запалена вся ясна щелепи чи обох щелеп, то гінгівіт набув поширеного характеру. Але найчастіше діагностують локалізований гінгівіт, коли вражений незначний відрізок ясен. При обмеженому гінгівіті також є ураження довколишніх зубів. Якщо гінгівітом уражені тільки ясенові сосочки, то діагностують папіліт, при ураженнях всього ясенного краю говорять про маргінальну течію гінгівіту.

При гострому гінгівіті є класичні прояви запального процесу – набряклість, гіперемія, місцеве підвищення температури тканин, хворобливість та гіперсалівація. Відзначається кровоточивість ясен, точкові крововиливи, іноді при гінгівіті можуть бути виразки ясен.

Хронічний гінгівіт виникає внаслідок тривалої дії несприятливих факторів. І найчастіше його клінічна картина змащена. Основним проявом хронічного гінгівіту є гіперплазія ясен, іноді ясенною тканиною покрита вся коронка зуба, чого в нормі не повинно бути.

Для катарального гінгівіту характерна яскраво-виражена запальна реакція, присутня почервоніння та набряклість ясен. Запалена поверхня стає чутливою до змін температури. Деякі пацієнти при катаральному гінгівіті відзначають свербіж і болючість під час їди.

При виразково-некротичному гінгівіті на слизовій оболонці ясен з’являються виразкові ділянки та ділянки некрозу. Десни різко болючі. Через розмноження гнильної мікрофлори з’являється галітоз – смердюче дихання. Страждає загальний стан пацієнта: піднімається температура, іноді до фебрильних значень, збільшуються регіональні лімфатичні вузли. Через хворобливість порушується прийом їжі, іноді при гінгівіті спостерігається стійка відмова від харчування (анорексія), наростає загальна слабкість та симптоми виснаження.

Гіпертрофічний гінгівіт клінічно проявляється збільшенням ясенних сосочків, які з часом покривають більшу частину зуба. На початкових етапах гіпертрофічний гінгівіт практично не проявляється, неприємні відчуття також відсутні. Гіперплазію тканин зазвичай зауважують під час профілактичного огляду стоматолога. Але згодом, за відсутності терапії, наростає болючість ясен під час їди та під час дотиків. Чищення зубів для пацієнтів з гіпертрофічним гінгівітом стає важкопереносимою та хворобливою процедурою, в результаті вони відмовляються від догляду за порожниною рота, у зв’язку з чим приєднується множинний карієс.

Крім явищ гінгівіту та карієсу, присутній неприємний запах з рота, скупчення зубного нальоту та зубного каменю. Прийом їжі стає різко болючим. Особливо гостра реакція спостерігається при прийомі кислої, гарячої та гострої їжі. При атрофічному гінгівіті виникає атрофія ясен. Рівень ясен поступово знижується, оголюється шийка зуба, та був і його корінь. Суб’єктивно проявляється лише хворобливістю під час вживання холодної чи гарячої їжі.

Під час менопаузи у жінок часто розвивається гінгівіт десквамативного характеру. Утворення клітин кератинсодержащих епітелію зменшується, що проявляється збільшенням проникності слизової. Десни легко ушкоджуються, кровоточать і болючі навіть за незначного дотику. Іноді явищам гінгівіту передує утворення бульбашок.

Гінгівіт не є самостійним захворюванням. В основному це один із клінічних проявів пародонтиту та пародонтозу, тому важливо своєчасно виявляти ознаки гінгівіту та проводити терапію.

Діагностують гінгівіт під час візуального та інструментального оглядів. Додаткова діагностика не потрібна. Однак для виявлення основної причини потрібне ретельне опитування пацієнта та обстеження його іншими пародонтологом. До виявлення та корекції захворювання, яке є причиною гінгівіту, вдаються до місцевого лікування.

При гінгівіті необхідно очистити зуби від зубного нальоту та зубного каменю та порекомендувати пацієнтам ретельно дотримуватися гігієни порожнини рота. Особам, які схильні до виникнення гінгівіту, потрібно частіше відвідувати стоматолога щодо професійної гігієни порожнини рота.

Показано використання препаратів, які покращують місцевий імунітет. Після їди обов’язково полоскання рота антисептичними розчинами та відварами трав. Полоскання неагресивними складами, наприклад відваром ромашки, можна проводити без обмежень, але слід мати на увазі, що при гінгівіті з обережністю слід використовувати розчини соди та спиртові розчини лікарських трав. Якщо при гінгівіті яскраво виражений больовий синдром, то виправдано прийом аналгетиків.

Гіпертрофічний гінгівіт часто виникає через неправильне пломбування та встановлення коронок. Заміна реставрацій призводить до повного одужання. Гінгівіт, що виник на тлі вагітності, прийому препаратів, самодозволяється після пологів або відміни лікарських засобів. Якщо ж гіперплазія тканин носить стійкий характер, то показано гінгівектомію з видаленням розростань.

Прогноз при гінгівіті сприятливий, але за відсутності лікування процес може перейти у глибоку форму – розвинутися пародонтоз, при якому можливе випадання зубів.