Гіперандрогенія у жінок

Гіперандрогенія у жінок – Група ендокринопатій, що характеризуються надмірною секрецією або високою активністю чоловічих статевих гормонів в жіночому організмі. Проявами різних синдромів, схожих по симптоматиці, але різних з патогенезу, виступають порушення обмінної, менструальної та репродуктивної функцій, андрогенна дермопатія (себорея, акне, гірсутизм, алопеція). Діагноз гіперандрогенії у жінок ґрунтується на даних огляду, гормонального скринінгу, УЗД яєчників, КТ надниркових залоз та гіпофіза. Корекцію гіперандрогенії у жінок проводять за допомогою КЗК або кортикостероїдів, пухлини видаляють оперативно.

Гіперандрогенія у жінок – поняття, що поєднує патогенетично різнорідні синдроми, зумовлені підвищеною продукцією андрогенів ендокринною системою або надмірною сприйнятливістю до них тканин-мішеней. Значимість гіперандрогенії у структурі гінекологічної патології пояснюється її широким поширенням серед жінок дітородного віку (4–7,5% у дівчаток-підлітків, 10–20% у пацієнток віком від 25 років).

Андрогени – чоловічі статеві гормони групи стероїдів (тестостерон, АСД, ДГЕА-С, ДГТ) синтезуються в організмі жінки яєчниками та корою надниркових залоз, менше – підшкірною жировою клітковиною під контролем гіпофізарних гормонів (АКТГ та ЛГ). Андрогени виступають попередниками глюкокортикоїдів, жіночих статевих гормонів – естрогенів та формують лібідо. У пубертаті андрогени є найбільш значущими у процесі ростового стрибка, дозрівання трубчастих кісток, замикання діафізаро-епіфізарних хрящових зон, появи оволосіння за жіночим типом. Однак надлишок андрогенів у жіночому організмі викликає каскад патологічних процесів, що порушують загальне та репродуктивне здоров’я.

Гіперандрогенія у жінок не тільки зумовлює виникнення косметичних дефектів (себореї, акне, алопеції, гірсутизму, вірилізації), а й стає причиною розладу метаболічних процесів (обміну жирів та вуглеводів), менструальної та репродуктивної функції (аномалій фолікулогязеза, дефолікологіяза олігоменореї, ановуляції, невиношування вагітності, безпліддя у жінок). Тривала гіперандрогенія у поєднанні з дисметаболізмом підвищує ризик розвитку гіперплазії ендометрію та раку шийки матки, цукрового діабету II типу та серцево-судинної патології у жінок.

У гінекології диференціюють гіперандрогенію яєчникового (оваріального), наднирникового (адреналового) та змішаного генезу. Гіперандрогенія у жінок може бути первинною та вторинною (при порушенні гіпофізарної регуляції), носити спадковий та набутий характер. Гіперандрогенія буває абсолютною (зі збільшенням рівня андрогенів у крові), але частіше – відносною (з нормальною кількістю андрогенів, але їх посиленим метаболізмом у більш активні форми або з підвищеною утилізацією в надмірно сприйнятливих до них органах-мішенях – яєчниках, шкірі, сальних, потових). залозах та волосяних фолікулах).

Гіперандрогенія з надлишковим синтезом андрогенів у жінок у більшості випадків визначається при синдромі полікістозних яєчників: первинному (синдромі Штейна-Левенталя) та вторинному (на фоні нейроендокринної форми гіпоталамічного синдрому, гіперпролактинемії, гіпотиреозу), а також при адреногенітально . При АГС посилена вироблення андрогенів обумовлена ​​дефіцитом ферменту 21-гідроксилази та високим рівнем АКТГ. Стимулятором синтезу андрогенів може бути надлишок пролактину (синдром галактореї-аменореї). До причин гіперандрогенії можна віднести наявність віруючих пухлин яєчників (лютеоми, текоми) та надниркових залоз (андростероми), стромального текоматозу яєчників.

Розвиток транспортної форми гіперандрогенії у жінок відзначається на тлі недостатності глобуліну, що зв’язує статеві стероїди (ГСПС), що блокує активність вільної фракції тестостерону (при синдромі Іценка-Кушинга, гіпотиреозі, дисліпопротеїдемії). Компенсаторний гіперінсулізм при патологічній інсулінорезистентності клітин-мішеней сприяє посиленню активації андрогенсекретуючих клітин оваріально-адреналового комплексу.

У 70-85% жінок з акне гіперандрогенія спостерігається при нормальних показниках андрогенів у крові та підвищеній чутливості до них сальних залоз внаслідок збільшення щільності гормональних рецепторів шкіри. Основний регулятор проліферації та ліпогенезу в сальних залозах – дигідротестостерон (ДГТ) – стимулює гіперсекрецію та зміну фізико-хімічних властивостей шкірного сала, що призводять до закриття вивідних проток сальних залоз, утворення комедонів, появи акне та вугрової хвороби.

Гірсутизм пов’язаний з гіперсекрецією андрогенів у 40-80% випадків, в інших – з посиленим перетворенням тестостерону на більш активний ДГТ, що провокує надмірне зростання стрижневого волосся в андрогенчутливих зонах жіночого тіла або випадання волосся на голові. Крім цього, у жінок може зустрічатися ятрогенна гіперандрогенія, обумовлена ​​??прийомом лікарських препаратів з андрогенною активністю.

Клініка гіперандрогенії у жінок залежить від рівня вираженості порушень. При гіперандрогенії непухлинного генезу, наприклад при СПКЯ, клінічні ознаки повільно прогресують протягом кількох років. Початкові симптоми маніфестують у період пубертату, клінічно виявляючись жирною себореєю, вульгарними вуграми, порушенням менструального циклу (нерегулярністю, чергуванням затримок та олігоменореї, у важких випадках – аменореєю), надмірним оволосінням обличчя, рук, ніг. Надалі розвивається кістозна трансформація структури яєчників, ановуляція, недостатність прогестерону, відносна гіперестрогенемія, гіперплазія ендометрію, зниження фертильності та безплідність. У постменопаузі відзначається випадання волосся спочатку у скроневих областях (бітемпоральна алопеція), потім у тім’яній ділянці (парієтальна алопеція). Виражена андрогенна дерматопатія у багатьох жінок призводить до розвитку невротичних та депресивних станів.

Гіперандрогенія при АГС характеризується вірилізацією геніталій (жіночим псевдогермафродитизмом), маскулінізацією, пізнім менархе, недорозвиненням грудей, огрубінням голосу, гірсутизмом, вуграми. Тяжка гіперандрогенія при порушенні функції гіпофіза супроводжується високим ступенем вірилізації, масивним ожирінням за андроїдним типом. Висока активність андрогенів сприяє розвитку метаболічного синдрому (гіперліпопротеїнемії, інсулінорезистентності, ЦД II типу), артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, ІХС. При андрогенсекретуючих пухлинах надниркових залоз та яєчників симптоми розвиваються стрімко і швидко прогресують.

З метою діагностики патології проводиться ретельний збір анамнезу та фізикальний огляд з оцінкою статевого розвитку, характеру менструальних порушень та оволосіння, ознак дермопатії; визначається загальний та вільний тестостерон, ДГТ, ДЕА-С, ГСПС у сироватці крові. Виявлення надлишку андрогенів потребує уточнення його природи – надниркової або яєчникової.

Маркером адреналової гіперандрогенії служить підвищений рівень ДГЕА-С, а яєчниковою – збільшення кількості тестостерону та АСД. При дуже високому рівні ДГЕА-С >800 мкг/дл або загального тестостерону >200 нг/дл у жінок виникає підозра на андрогенсинтезуючу пухлину, що вимагає виконання КТ або МРТ надниркових залоз, УЗД органів малого тазу, при складності візуалізації новоутворення – селективної яєчникових вен. УЗ-діагностика дозволяє встановити наявність полікістозної деформації яєчників.

При оваріальній гіперандрогенії оцінюють показники гормонального фону жінки: рівні пролактину, ЛГ, ФСГ, естрадіолу у крові; при адреналової – 17-ОПГ у крові, 17-КС та кортизолу в сечі. Можливе проведення функціональних проб з АКТГ, проб з дексаметазоном та ХГЛ, виконання КТ гіпофізу. Обов’язковим є дослідження вуглеводного та жирового обміну (рівень глюкози, інсуліну, HbA1C, загального холестерину та його фракцій, глюкозо-толерантного тесту). Жінкам із гіперандрогенією показані консультації ендокринолога, дерматолога, генетика.

Лікування гіперандрогенії тривале, що потребує диференційованого підходу до тактики ведення пацієнток. Основним засобом корекції гіперандрогенних станів у жінок є естроген-гестагенні оральні контрацептиви з антиандрогенним ефектом. Вони забезпечують гальмування продукції гонадотропінів та процесу овуляції, придушення секреції оваріальних гормонів, у т. ч. тестостерону, підйом рівня ГСПС, блокування андрогенових рецепторів. Гіперандрогенію при АГС купірують кортикостероїдами, їх застосовують також для підготовки жінки до вагітності та в період гестації при даному типі патології. У разі високої гіперандрогенії курси антиандрогенних препаратів у жінок продовжують до року та більше.

При андрогензалежній дерматопатії клінічно ефективна периферична блокада андрогенних рецепторів. Одночасно проводиться патогенетичне лікування субклінічного гіпотиреозу, гіперпролактинемії та ін. Порушень. Для лікування жінок з гіперінсулізмом та ожирінням застосовуються інсулінові сенситайзери (метформін), заходи щодо зниження ваги (гіпокалорійна дієта, фізичні навантаження). З огляду на проведеного лікування здійснюється контроль динаміки лабораторних і клінічних показників.

Андрогенсекретуючі пухлини яєчників і надниркових залоз зазвичай мають доброякісну природу, але при їх виявленні обов’язково хірургічне видалення. Рецидиви малоймовірні. При гіперандрогенії показано диспансерне спостереження та медичний супровід жінки для успішного планування вагітності у майбутньому.