Гіперестрогенія (гіперестрогенемія, гіперестрогенізм)

Гіперестрогенія – Це стан, що характеризується підвищеним вмістом в організмі жінки статевих гормонів естрогенів та їх похідних. Основними проявами гіперестрогенії є рясні болючі менструації, передменструальний синдром, болючість молочних залоз. Базовим методом діагностики є оцінка гормонального статусу. Для з’ясування причин гормонального дисбалансу виконується рентген гіпофіза, гінекологічне УЗД, РДВ. Лікування спрямоване на гормональну корекцію стану та залежить від причини відхилення.

Гінекологічна патологія, що розвивається на тлі гіперестрогенії у жінок віком до 45 років, становить 6,6% від усіх захворювань репродуктивної сфери. У період періменопаузи ця цифра підвищується до 17-40%. Максимальна кількість естрогенів синтезується в першу фазу менструального циклу, яка триває 7-14 днів від початку місячних, потім продукція гормонів знижується до початку наступного менструального циклу. Гіперестрогенія в нормі характерна для періоду статевого дозрівання та вагітності.

Чинники, що призводять до підвищення синтезу естрогенів, можна умовно поділити на первинні та вторинні. Внаслідок первинних причин у крові визначається підвищений порівняно з нормою рівень естрогенів (абсолютна гіперестрогенія). Якщо рівень прогестерону знижений, то клініка гіперестрогенії розвивається за нормальних показників естрогенів. Це вторинна (відносна) гіперестрогенія. Найпоширенішими причинами підвищення естрогенів є:

• Новоутворення гіпофіза чи гіпоталамуса. Синтезом стероїдних гормонів у яєчниках керують ендокринні центри, розташовані у головному мозку. Пухлини цієї галузі можуть збільшувати рівень гормонів-регуляторів. У таких умовах яєчники починають працювати активніше, збільшуючи викид естрогенів.
• Естрогенпродукуючі пухлини. При гормонально-активних пухлинах яєчників та надниркових залоз синтез естрогенів стає неконтрольованим, симптоми наростають дуже швидко. Зникає якась залежність від фаз менструального циклу, рівень гормонів перевищує норму в 5-7 разів.
• Порушення функції щитовидної залози. Регуляторні гормони передньої частки гіпофіза дуже схожі за своєю структурою, у деяких випадках вони можуть діяти не тільки на щитовидну залозу, а й на яєчники. Як зниження, і підвищення активності щитовидної залози може призвести до розвитку гіперестрогенії.
• Хоріонепітеліома. Ця злоякісна пухлина, що формується із зародкових клітин, синтезує хоріонічний гонадотропін. Під його впливом у яєчниках зростає продукція естрогенів.
• Ожиріння. Жирова тканина розцінюється вченими як ендокринний орган. При її надмірній кількості в організмі посилюється накопичення чоловічих стероїдів – андрогенів, які надлишок перетворюється на естрогени. Розвивається гіперестрогенія.
• Гепатити чи цироз печінки. Інактивація зайвих жіночих статевих гормонів відбувається шляхом їх з’єднання з білком – секс-зв’язуючим глобуліном. Він виробляється гепатоцитами. Коли клітини печінки руйнуються і втрачають свою функцію, відбувається підвищення рівня активних естрогенів у сироватці.

Відносна гіперестрогенія у всіх жінок розвивається у віці старше 35 років, коли відбувається зниження секреції прогестерону та розгальмовується вплив гіпофізарних гормонів на яєчники. Рівень естрогенів у крові підвищується, збільшується шанс настання багатоплідних вагітностей. Цей процес є першим індикатором старіння організму.

Ефекти естрогенів проявляються у репродуктивної системі. Естрогенові рецептори розташовані в молочних залозах, легенях, кістках, печінці, головному мозку. Вони поділяються на мембранні (розташовані на клітинній стінці) та ядерні (розташовані в ядрі клітини). При гіперестрогенії надлишок гормонів зв’язується з рецепторами, запускаючи патологічні реакції в організмі.

Частий негативний мембранний ефект – збільшення проникності клітинної стінки. Рідина та електроліти виходять із судинного русла в тканині, внаслідок чого розвиваються набряки. Значні ядерні патологічні ефекти – збільшення швидкості поділу клітин, що призводить до гіперпластичних процесів у матці, грудних залозах. Надлишковий синтез білків, наприклад, факторів згортання крові стає причиною утворення тромбів.

Найчастіша скарга пацієнток – рясні хворобливі менструації. Тривалість менструального циклу може скорочуватися або навпаки збільшуватися. При цьому виділення стають яскраво-червоного кольору, рясні, зі згустками. Менструації болючі, біль постійний, ниючий, прийом знеболюючих дає нетривалий ефект. Вони супроводжуються симптомами крововтрати: запамороченням, слабкістю, тахікардією. Це значно знижує працездатність та настрій.

Для гіперестрогенії характерний набір ваги, причому жир відкладається за жіночим типом, в основному в області стегон. Позбутися зайвих кілограмів буває складно, незважаючи на дієту та фізичні навантаження. У другій половині циклу, особливо перед місячними, підвищується чутливість молочних залоз, їхня тканина набрякає (нагрубання грудей), виникають хворобливі відчуття.

Також виражені прояви передменструального синдрому. Крім фізичного дискомфорту додаються перепади настрою, плаксивість, дратівливість. Жінки що неспроможні зосередитися на роботі, розсіяні, іноді цьому тлі різко зростає апетит, з’являється неконтрольована потяг до солодощів. Затримка води та натрію в тканинах сприяє розвитку набряків, підвищенню артеріального тиску.

Довго існуюча гіперестрогенія може сприяти гіперплазії ендометрію, коли внутрішня вистилка матки патологічно розростається і при відторгненні сприяє розвитку потужної кровотечі. Через те, що естрогени збільшують швидкість поділу клітин, з’являється схильність до злоякісних процесів, особливо там, де тканини найбільш чутливі до жіночих стероїдів – в ендометрії, м’язовій оболонці матки, молочних залозах.

Ділянки ендометрію, що розрісся, зі струмом крові потрапляють в інші органи і тканини. Там вони здатні прикріплюватися з утворенням осередків зростання. Позаматкові вогнища ендометрію вражають здорові тканини та є головною причиною виникнення хронічних тазових болів у жінок. Так виникає ендометріоз. Під впливом гіперестрогенії підвищується синтез факторів згортання, розвивається підвищена схильність до судинних тромбозів.

Під час гінекологічного огляду привертають увагу соковиті, пухкі слизові оболонки, їх незначна синюшність, рясні білі. Підтвердити гіперестрогенію не важко: достатньо виявити підвищення в крові рівня естрадіолу або зниження прогестерону. Складним завданням є визначення причин гіперестрогенії. Лікуванням таких пацієнток займається гінеколог-ендокринолог. Методи дослідження, що застосовуються:

• Гормональний скринінг. Проводиться на 5-7-й день менструального циклу. У крові визначається рівень естрадіолу, тестостерону, гормонів щитовидної залози та гіпофіза. Аналіз прогестерон виконується за 5 днів до передбачуваної менструації.
• Рентгенографія турецького сідла. За даними рентгенограми оцінюється анатомічна будова гіпофіза. На підставі дослідження робиться висновок про його обсяг та форму, наявність додаткових утворень.
• Електроенцефалографія. З дослідження можна проаналізувати електричну активність підкіркових мозкових центрів. Їхня неузгоджена робота говорить про порушене регулювання ендокринної системи.
• Сонографія. Клінічні прояви гіперестрогенії розвиваються в органах-мішенях: геніталіях, молочних залозах. За результатами УЗД у матці можуть бути виявлені міоми, розростання (гіперплазія) ендометрію. У молочних залозах найчастіше виявляються кісти. Під час УЗД ГСС візуалізується будова матки та придатків, виявляються патологічні утворення.
• Біопсія. Проводять аспіраційну біопсію вмісту порожнини матки, за її допомогою можна відстежити появу в аспіраті атипових клітин. Діагностичне вишкрібання застосовується для детального дослідження ендометрію, визначення різновиду та ступеня гіперплазії. Як лікувальна процедура РДВ виконується при зупинці маткової кровотечі.

Консервативна терапія

У жінок з неускладненою гіперестрогенією як метод терапії дуже часто застосовуються гестагени. На ринку препарати цієї групи представлені різними формами випуску: таблетками, внутрішньоматковими системами, гелями, ін’єкціями. Вони заповнюють дефіцит природного прогестерону та знижують вираженість симптомів гіперестрогенії. Гелеві форми прогестерону наносяться на молочні залози, зменшуючи їх болючість та ризик розвитку мастопатії.

Якщо немає протипоказань до застосування, то як засоби контрацепції при гіперестрогенії слід вибирати мікродозовані комбіновані оральні контрацептиви. Їх прийом знижує стимулюючий вплив гіпофіза на яєчники, естрогени надходять в організм у мінімальних дозах, зменшується крововтрата та біль під час менструації. Якщо є ускладнення гіперестрогенії (міома, гіперплазія ендометрію), лікування передбачає призначення антиестрогенів на тривалі терміни.

При утвореннях гіпофіза невеликого розміру перевагу надають консервативним методам лікування з використанням агоністів гонадотропін-рилізинг гормону або антиандрогенів. Якщо спостерігається тенденція до гіпофізарної пухлини до зростання, можливе використання променевої терапії. Лікування хоріонепітеліоми практично завжди консервативне, пухлина чутлива до хіміотерапії антиметаболітами, протипухлинними антибіотиками.

Хірургічне лікування

При гормонопродукуючих пухлинах лікування починається з хірургічного видалення джерела естрогенів. Оперативне лікування пухлин гіпофіза в даний час проводиться шляхом ендоназального щадного доступу. У підлітків з рідкісними генетичними захворюваннями (синдромом тестикулярної фемінізації) при реверсії статі з недорозвиненою гонадою, що не функціонує, на першому етапі проводиться обов’язкове її видалення.

При своєчасному лікуванні прогноз для життя та репродуктивної функції сприятливий. Не слід боятись призначення гормональних засобів. У терапевтичних дозах це ефективний та безпечний метод лікування гіперестрогенії, що дозволяє обійтися без хірургічного втручання. Для профілактики дуже важливо зменшити надлишкову продукцію естрогенів природним шляхом: нормалізувати вагу, відмовитися від шкідливих звичок, відновити роботу печінки.

Велике значення має режим нічного сну. Для правильної роботи гіпофіза вечірній відхід до сну повинен бути не пізніше 23 годин, а тривалість сну – не менше 8. Не рідше 1 разу на місяць у першій половині менструального циклу слід проводити самообстеження молочних залоз. З будь-якими скаргами на зміну ритму та характеру менструації іншими симптомами необхідно негайно звернутися до лікаря-гінеколога.