Гіперсенситивний стравохід (Гіперсенситивний рефлюксний синдром)

Гіперсенситивний стравохід – це симптомокопмлекс печії та дискомфортних відчуттів за грудиною, що виникає у відповідь на фізіологічні гастроезофагеальні рефлюкси. Патологія розвивається за порушення чутливості стравохідних ноцицепторів, розладах вегетативного відділу нервової системи. Симптоматика турбує пацієнтів кілька місяців поспіль, загострюється при похибках у дієті та інших факторах ризику. Для діагностики захворювання проводиться ЕФГДС, рН-метрія, гістологічний аналіз зразків езофагеальної стінки. Лікування гіперсенситивності стравоходу передбачає фармакокорекцію, фізіотерапію, психотерапію та роз’яснювальну роботу серед пацієнтів.

Гіперсенситивний (гіперчутливий) стравохід відноситься до групи функціональних захворювань травної системи, які досі становлять невирішену проблему в практичній гастроентерології. Він зустрічається у 36% пацієнтів із неерозивною рефлюксною хворобою (НЕРЛ). Конкретне визначення нозології дано у Римських критеріях IV перегляду, представлених на конгресі у 2016 році. Проте неоднозначність етіопатогенетичних механізмів хвороби створює складнощі у лікуванні та потребує проведення подальших клінічних досліджень.

Гіперсенситивність виникає при аномальній реакції нервових рецепторів на фізіологічні рефлюкси. Під такими розуміють занедбання невеликої кількості шлункового вмісту з рН менше 4, що виникає у здорових людей переважно після їжі. Рефлюкси спостерігаються до 50 разів на день, носять короткочасний характер та сумарно займають не більше 1 години на добу. У нормі вони проходять непоміченими, проте при гіперсенситивності стравоходу спричиняють неприємні симптоми.

Ключовим фактором захворювання називають високий рівень тривоги і соматизації у пацієнта. Гіперсенситивний стравохід та інші функціональні патології ШКТ виникають серед людей депресивними станами, невротизацією, психотравмами та сильними стресами в анамнезі. Загострення езофагеальної гіперчутливості пов’язують із незбалансованою дієтою, побічними ефектами фармакотерапії, курінням та зловживанням алкоголем.

Основну роль розвитку гіперсенситивних порушень грає підвищена проникність слизової оболонки стравоходу. При цьому глибше розташовані шари езофагеальної стінки стають чутливими до хімічних, механічних та термічних подразників. У відповідь на будь-який тригер вивільняються медіатори запалення: простагландини, інтерлейкіни, брадикінін та серотонін. Водночас формується вісцеральна гіперчутливість.

Запальні цитокіни стимулюють стравохідні ноцицептори, до яких відносять ванілоїдні рецептори типу 1, кислоточутливі іонні канали і пуринергічні рецептори. Вони починають реагувати на будь-який подразник, тому характерні симптоми рефлюксу виникають навіть у відповідь на фізіологічну механічну стимуляцію. Ситуація посилюється внаслідок порушення обробки ноцицептивних сигналів, які від стравоходу до ЦНС.

Основною скаргою пацієнтів є печія. Хворі повідомляють про болісне відчуття печіння за грудиною та в горлі, яке найчастіше супроводжується кислою відрижкою, поперхуванням, сухим кашлем. Болючі відчуття поширюються з надчеревної області вгору до шиї по ходу стравоходу. У більшості випадків неприємні відчуття виникають через 20-40 хвилин після їди, загострюються при нахилах тулуба та фізичному навантаженні.

Перераховані вище клінічні прояви турбують людину не менше двох разів на тиждень протягом останніх 3-х місяців. Для остаточної верифікації діагнозу сумарна тривалість симптоматики має становити півроку та більше. Прояви гіперсенситивного стравоходу можуть супроводжуватися іншими функціональними розладами: нестійкістю випорожнень, бурчанням у животі, тяжкістю у шлунку після їжі.

Функціональні патології стравоходу мають доброякісний перебіг. Їх основною проблемою є неприємні відчуття, які змушують людину обмежувати прийом улюблених продуктів, насторожено ставитися до фізичної активності, коригувати обсяги та режим їди. При гіперсенситивному стравоході не розвиваються запальні зміни типу рефлюкс-езофагіту, тому ризик важких ускладнень відсутній.

При печії, що тривало зберігається, яка не контролюється лікарськими препаратами, лікарі зберігають настороженість щодо ГЕРХ та інших небезпечних патологій. Якщо пропустити початок запального процесу, хворий має ймовірність утворення виразки стравоходу, профузної кровотечі з пошкоджених судин, формування рубцевих стриктур. Найнебезпечнішим наслідком нелікованого ГЕРХ визнано кишкову метаплазію епітелію.

Усі пацієнти зі скаргами на печію та іншими стравохідними симптомами вимагають консультації лікаря-гастроентеролога. На первинному прийомі необхідно уточнити, як давно з’явилися неприємні відчуття, чи простежується зв’язок симптоматики з похибками в дієті або фізичними навантаженнями, які ліки приймалися для усунення печії. Далі призначається розширена програма обстеження, що включає такі методи:

• ЕФГДС. При ендоскопічній візуалізації стравоходу визначається нормальна картина слизової оболонки без ознак запалення та ерозії. Можлива дискінезія кардіального сфінктера стравоходу, порушення езофагеальної моторики.
• 24-годинна рН-метрія. Визначається короткочасна зміна кислотності в нижніх відділах стравоходу, спричинена фізіологічними рефлюксами. Тривалість закислення езофагеального вмісту не перевищує 60 хвилин протягом 24 годин.
• Гістологічне дослідження. Аналіз біоптатів езофагеальної слизової оболонки проводиться для виключення еозинофільного запалення та інших специфічних процесів. Діагностика показує нормальну гістологічну картину.
• Аналізи на H. pylori. Для виключення гелікобактерної інфекції проводиться швидкий уреазний тест, серологічний аналіз крові на антитіла до бактерії, дихальний тест. Для точної діагностики призначається гістологічне дослідження біоптатів слизової оболонки шлунка.
• ЛОР-огляд. Найчастіше пацієнти з гіперсенситивним стравоходом скаржаться на сухе покашлювання та осиплість голосу, тому їм потрібне обстеження у отоларинголога з проведенням фарингоскопії.
• Допоміжні методи. До базової діагностичної програми входять клінічне та біохімічне дослідження крові, загальний аналіз сечі, мікроскопічне дослідження калу. За показаннями проводять аналіз шлункового соку.

Диференційна діагностика

При постановці діагнозу гіперсенситивного стравоходу необхідно виключити ГЕРХ та інші види езофагітів. На функціональний характер проблеми вказує відсутність ендоскопічних та гістологічних змін, нормальні показники експозиції кислоти у стравоході. У сумнівних випадках проводиться консультація кардіолога та пульмонолога, щоб унеможливити хвороби інших органів, які можуть імітувати езофагеальні симптоми.

Лікування патології має емпіричний характер, підбирається індивідуально з урахуванням клінічної картини хвороби, характерологічних особливостей особистості. Важливе завдання гастроентеролога – переконати людину у відсутності в неї небезпечних для життя та здоров’я хвороб, роз’яснити функціональну природу симптоматики. Стабільний психоемоційний стан важливий для успіху фармакокорекції.

Для мінімізації неприємних симптомів рекомендується сон на високій подушці, щоб тіло було під кутом 10-15°. Пацієнтам радять уникати нахилів тулуба вперед, особливо одразу після їжі, не носити тугі ремені та поясні сумки. Також слід обмежити прийом препаратів, що підвищують кислотність у порожнині шлунка. При гіперсенситивному стравоході застосовуються такі групи ліків:

• Антидепресанти. Хорошу ефективність показують трициклічні антидепресанти та інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Їх призначають у низьких та середніх дозах тривалими курсами, щоб усунути вегетативні та центральні нервові механізми гіперсенситивності.
• Антисекреторні препарати. При фізіологічних кислих рефлюксах рекомендовано прийом інгібіторів протонної помпи, які зменшують частоту та інтенсивність симптоматики. При слабокислих та некислих рефлюксах спостерігається рефрактерність до прийому ІПП.
• Прокінетики. Медикаменти рекомендовані при супутніх порушеннях моторної функції верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Прийом ліків покращує перистальтику, зменшує частоту та тривалість фізіологічних рефлюксів.

Оскільки гіперсенситивний розлад стравоходу тісно пов’язані з психоемоційними механізмами, значну роль лікуванні мають немедикаментозні методи. Обмежену ефективність показують фізіотерапевтичні методики, зокрема акупунктура. При поєднанні функціональних травних порушень з підвищеною тривожністю та невротизацією показано індивідуальну психотерапію.

Хоча функціональні розлади не несуть прямої загрози здоров’ю, вони значно погіршують якість життя і важко піддаються терапії. Прогноз при гіперсенситивному стравоході залежить від своєчасності та повноти лікування, комплаєнсу пацієнта, наявності супутніх органічних патологій. Неспецифічні превентивні заходи включають обмеження продуктів, що підвищують кислотність шлунка, мінімізацію стресів у повсякденному житті.