Гіпертонічна дискінезія жовчовивідних шляхів

Гіпертонічна дискінезія жовчовивідних шляхів – це захворювання, що характеризується зміною іннервації та паракринної регуляції тонусу жовчного міхура та сфінктерного апарату проток. Основними клінічними проявами є періодичні короткочасні напади болю в проекції жовчного міхура, викликані підвищенням тиску в ньому. Діагностика заснована на клінічних даних, результатах дуоденального зондування, рентгенографії та УЗД печінки та жовчовивідних шляхів. Лікування консервативне, спрямоване на нормалізацію тонусу, моторики жовчного міхура та сфінктерів проток та усунення вегетативної дисфункції.

Гіпертонічна дискінезія жовчовивідних шляхів – це функціональна патологія, що характеризується підвищенням скорочувальної здатності та тонусу жовчного міхура, протоки міхура і сфінктера Одді, яка може бути ознакою певних захворювань або первинним патологічним процесом. Найчастіше страждають жінки молодого віку, а також особи астенічної конституції, пацієнти із загальними неврозами. У патогенезі даної патології велике значення надається психотравмуючих ситуацій.

Гіпертонічна дискінезія може бути самостійним захворюванням або вторинним, що виникає при органічному ураженні безпосередньо жовчовивідних шляхів (ЖВП) або інших органів шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). У практичній гастроентерології первинна форма зустрічається у 12% всіх випадків захворювань на жовчні шляхи. Найважливіша роль етіології відводиться психогенним чинникам. Доведено роль гормональних змін (хворіють частіше жінки в період менопаузи або під час менструацій). Функціональні порушення ЖВП можуть виникати як прояв алергічної реакції, інтоксикації або запалення в шлунково-кишковому тракті вірусної або бактеріальної природи.

Вторинна форма гіпертонічної дискінезії жовчовивідних шляхів супроводжує інші захворювання: хронічний гастрит, гастродуоденіт, ентерит, панкреатит, холангіт, жовчнокам’яну хворобу. Нерідко функціональні порушення виникають при запальних процесах у черевній порожнині та малому тазі (сальпінгіті, хронічному апендициті та інших), паразитарних та глистних інвазіях, дисбактеріозі та кишкових інфекціях.

Процес утворення жовчі відбувається безперервно, а її надходження у просвіт кишечника визначається узгодженою роботою міхура та сфінктерного апарату. Важлива роль регуляції моторики належить вегетативної системі, гуморальним чинникам, кишковим пептидним гормонам (холецистокинину-панкреозимину, гастрину, секретину). Переважна більшість стимулюючих факторів над гальмуючими призводить до гіперкінезії.

Прояви захворювання обумовлені підвищенням тонусу та моторики жовчовивідних шляхів та загальними симптомами вегетативної дисфункції. Основною ознакою є періодичне виникнення нападу болю в правому підребер’ї, що іррадіює в праву лопатку і плече, рідше в ліву половину грудної клітини. Больовий синдром зазвичай нетривалий, виникає раптово, повторюється кілька разів на добу; при цьому немає гіпертермії, лейкоцитозу та збільшення ШОЕ. Напади часто супроводжуються диспепсичними явищами: нудотою, діареєю.

Загальні ознаки гіпертонічної дискінезії жовчовивідних шляхів включають тахікардію, підвищену пітливість, біль голови, слабкість та інші нейровегетативні реакції. Припиняється напад самостійно чи після використання грілки. Пацієнти відзначають, що поява болю пов’язана частіше не з похибками у харчуванні, і з психоемоційними навантаженнями. Можливе порушення сну, підвищення дратівливості.

Діагностика здійснюється лікарем-гастроентерологом, заснована на характерних скаргах пацієнтів та даних інструментальних методів дослідження. Клінічна картина характеризується переважанням загальноневротичних ознак, короткочасністю нападів та відсутністю змін лабораторних показників. В аналізі крові немає ознак запалення. При фізикальному обстеженні зазвичай специфічних симптомів не виявляється, у період нападу при пальпації живота може виявлятись болючість у проекції жовчного міхура.

p align=”justify”> Важливим методом дослідження при даній патології є багатомоментне дуоденальне зондування, що дозволяє оцінити фази виділення жовчі, а також характер і ступінь вираженості функціональних порушень. При гіперкінезії відзначається лабільність рефлексу міхура і зменшення кількості міхурової порції жовчі. При підозрі на гіпертонічну дискінезію це дослідження проводиться після попередньої ін’єкції папаверину – це дозволяє попередити спазм та розвиток больового синдрому.

Холецистографія дає можливість виявити чітко контрастовану тінь міхура з нормальною формою, розмірами, положенням та прискорення його спорожнення, зміна цих ознак при зміні положення тіла. Ультразвукове дослідження проводиться з метою виключення анатомічних змін (перегину міхура, наявності внутрішньоміхурових перегородок, сифонопатії) та захворювань запального характеру. При гіперкінетичній дискінезії визначається нормальна товщина та структура стінок міхура, відсутність додаткових включень у його порожнини та порушення моторики.

Лікування вимагає систематичного підходу та здійснюється гастроентерологом спільно з психотерапевтом. Основні напрями терапії – нормалізація нейрогуморальних механізмів виділення жовчі, усунення дисфункції вегетативної нервової системи та патологічних рефлексів на м’язовий апарат жовчовивідних шляхів. Вкрай важливим є проведення корекції невротичних та діенцефальних порушень, нормалізація режиму харчування, лікування інших захворювань шлунково-кишкового тракту та ендокринної системи.

Дієтотерапія передбачає обмеження механічно та хімічно подразнюючої їжі, жирів. З метою нормалізації роботи центральної нервової системи показано призначення седативних, нейротропних заспокійливих та снодійних препаратів. Високу ефективність мають транквілізатори, що надають міорелаксантну дію. Важливу роль терапії грає нормалізація сну. Ефективне лікування електросном.

З метою нормалізації моторики та тонусу шлунково-кишкового тракту, усунення спазмів застосовується метаклопрамід. На початку курсу лікування цей препарат протягом 5-7 днів застосовується ін’єкційно, потім у таблетованій формі. Зменшення спазму гладком’язових тканин ШКТ також забезпечують міотропні спазмолітики: папаверин, дротаверин.

При виражених невротичних явищах сприятливий ефект дає призначення сульпіриду. Він має виражену психотропну дію, нормалізує нейрорегуляцію моторно-евакуаторної функції ШКТ. Жінкам із розвитком нападів гіпертонічної дискінезії у передменструальний період призначаються ін’єкції прогестерону. Також показано санаторне лікування на бальнеологічних курортах.

Прогноз при первинній формі хвороби є сприятливим, патологія добре піддається лікуванню, працездатність пацієнтів збережена. При вторинній гіперкінезії прогноз визначається захворюванням, що спричинило функціональний розлад. Профілактика полягає у достатньому відпочинку, фізичній тренованості, раціональному харчуванні (регулярному та повноцінному). Важливим є своєчасне лікування захворювань, які призводять до гіпертонічної дискінезії, виключення куріння та вживання алкоголю.