Гіпертрофічний гінгівіт

Гіпертрофічний гінгівіт – запальні зміни тканин ясен, що супроводжуються їх розростанням (гіпертрофією) з утворенням хибних зубоясенних кишень, що закривають зубну коронку. Клінічні прояви гіпертрофічного гінгівіту характеризуються набряклістю, печінням, гіперемією та кровоточивістю ясен (при дотику, чищенні зубів, під час їжі), больовою реакцією на гарячу, холодну або кислу їжу, неестетичність зовнішнього вигляду ясен. Діагностика гіпертрофічного гінгівіту включає огляд і пальпацію ясен, визначення стоматологічних індексів, проведення рентгенологічного дослідження. У лікуванні гіпертрофічного гінгівіту використовується місцева протизапальна терапія, склеротерапія, фізіотерапія, діатермокоагуляція ясенних сосочків, гінгівектомія.

Гіпертрофічний (гіперпластичний) гінгівіт – форма хронічного гінгівіту, що протікає з переважанням проліферативних процесів у тканинах ясен. У стоматології гіпертрофічний гінгівіт діагностується у 3-5% осіб, які страждають на захворювання пародонту. Розвитку гіпертрофічного гінгівіту зазвичай передує тривале катаральне запалення тканин ясен (катаральний гінгівіт). Гіпертрофічний гінгівіт може бути самостійним захворюванням або супроводжувати загострення генералізованого пародонтиту. При гіпертрофічному гінгівіті, незважаючи на суттєве збільшення об’єму тканин ясен, цілісність зубоепітеліального прикріплення не порушена, а патологічні зміни в кістковій тканині альвеоли відсутні.

У розвитку гіпертрофічного гінгівіту можуть брати участь місцеві та загальні фактори. Серед локальних причин найбільше значення належить порушенням прикусу (глибокий прикус, відкритий прикус), аномаліям окремих зубів (скупченість, надкомплектні зуби, скручування); зубним відкладенням (зубному нальоту та зубному каменю); низькому прикріпленню вуздечки; механічну травму ясен неправильно встановленими пломбами, нераціонально підібраними зубними протезами; незадовільною гігієною порожнини рота при носінні ортодонтичних апаратів і т.д.

У ряді загальних факторів, що сприяють розвитку гіпертрофічного гінгівіту, провідна роль відводиться змінам гормонального статусу, тому захворювання нерідко розвивається в період статевого дозрівання, вагітності, клімаксу. Іноді як самостійні форми в пародонтології виділяють юнацький гіпертрофічний гінгівіт і гіпертрофічний гінгівіт вагітних. Серед інших причин гіпертрофічного гінгівіту слід відзначити ендокринні захворювання (цукровий діабет, патологію щитовидної залози), прийом деяких груп лікарських препаратів (антиепілептичних засобів, блокаторів кальцієвих каналів, імуносупресивних засобів, оральних контрацептивів та ін.), гіповітаміноз, лейкоз.

За поширеністю патологічних змін розрізняють локалізований (в ділянці 1-5 зубів) та генералізований гіпертрофічний гінгівіт. Іноді локалізовані поверхневі форми гіпертрофічного гінгівіту виділяються в окреме захворювання – папіліт.

Залежно від типу гіперпластичних процесів гіпертрофічний гінгівіт може протікати у набряковій (запальній) та фіброзній (гранулюючій) формі. Морфологічні зміни при набряковій формі гіпертрофічного гінгівіту включають набряк сполучнотканинних волокон ясенних сосочків, розширення судин, лімфоплазмоцитарну інфільтрацію тканин ясен. При фіброзній формі гіпертрофічного гінгівіту мікроскопічно виявляється проліферація сполучнотканинних волокон ясенних сосочків, потовщення колагенових волокон, явища паракератозу при мінімальній вираженості набряку та запальної інфільтрації.

З урахуванням розростання тканин ясен виділяють три ступені гіпертрофічного гінгівіту:

• легку – Гіпертрофія ясенних сосочків у основи; край ясна, що розрісся, прикриває коронку зуба на 1/3;
• середню – прогресуюче збільшення та куполоподібна зміна форми ясенних сосочків; ясна, що розрослася, наполовину закриває зубні коронки;
• важку – яскраво виражена гіперплазія ясенних сосочків і краю ясен, що закриває собою зубну коронку більш ніж на 1/2 висоти.

Набрякова форма гіпертрофічного гінгівіту характеризується печінням, хворобливістю та кровоточивістю ясен при чищенні зубів та прийомі їжі, гіпертрофією міжзубних сосочків, яскраво-червоним кольором ясен. При стоматологічному огляді виявляється збільшення та набряклість ясенних сосочків, їх гіперемія з синюшним відтінком, глянсовий блиск, кровоточивість при зондуванні; наявність зубних відкладень. Типово утворення хибних зубоясенних кишень, що містять детрит. Цілісність зубодесневого з’єднання при гіпертрофічному гінгівіті не порушена.

При фіброзному гіпертрофічному гінгівіті на перший план виступають скарги на масивність ясен, їх щільність на дотик, незадовільний естетичний вигляд. Десна, що розрослася, може заважати пережовування їжі. Десни блідо-рожевого кольору, безболісні, мають нерівну, горбисту поверхню, при контакті не кровоточать. Огляд виявляє присутність м’яких та твердих підясенних відкладень.

До плану обстеження пацієнта з гіпертрофічним гінгівітом входить визначення індексу гігієни, пародонтального індексу, папілярно-маргінально-альвеолярного індексу (РМА), проведення проби Шиллера-Писарєва, при необхідності – біопсія та морфологічне дослідження тканин ясен. При проведенні рентгенографії (внутрішньоротової, панорамної, ортопантомографії), як правило, змін не виявляється або (при тривалому перебігу гіпертрофічного гінгівіту) виявляються остеопороз верхівок міжзубних перегородок.

В рамках диференціальної діагностики виключатимуться фіброматоз ясен, епуліс, розростання ясен при пародонтиті. Пацієнти з гіпертрофічним гінгівітом та супутніми захворюваннями повинні бути проконсультовані лікарями-фахівцями відповідного профілю: гінекологом, ендокринологом, гематологом та ін.

Пацієнтам із гіпертрофічним гінгівітом потрібна допомога стоматолога-терапевта, гігієніста, пародонтолога, ортопеда. Терапія набрякової форми гіпертрофічного гінгівіту включає видалення зубних відкладень, обробку слизової оболонки ротової порожнини антисептиками, пародонтологічні аплікації, ротові ванни та полоскання відварами трав, фізіотерапію (електрофорез, гальванізацію, дарсонвалізацію, ультразвук, лазер). При неефективності місцевих протизапальних заходів проводиться склерозуюча терапія – ін’єкційне введення в ясенові сосочки розчинів хлориду або глюконату кальцію, глюкози, етилового спирту під місцевою анестезією.

З метою зменшення набряклості та запалення при гіпертрофічному гінгівіті проводиться втирання в ясенові сосочки гормональних мазей, ін’єкції стероїдних гормонів. У лікуванні фіброзного гіпертрофічного гінгівіту консервативні методи, як правило, виявляються неефективними. У цьому випадку на перший план виходять кріодеструкція або діатермокоагуляція гіпертрофованих сосочків і гінгівектомія – хірургічне висічення ділянки ясна, що розрослася.

Місцеве лікування гіпертрофічного гінгівіту також повинно включати усунення травмуючих факторів: заміну пломб, реставрацію зубів, усунення дефектів протезів, пришліфування оклюзійних поверхонь, ортодонтичне лікування, пластику вуздечок губ і язика та ін. нормалізація стоматологічних індексів, відсутність хибних зубоясенних кишень.

При ювенільному гіпертрофічному гінгівіті та гінгівіті вагітних має сенс обмежитися консервативним лікуванням, оскільки після нормалізації гормонального фону та пологів гіперплазія ясен зменшується або зникає повністю. Гіпертрофічний гінгівіт схильний до рецидивування, тому важливим є усунення всіх місцевих і загальних факторів, що провокують.

Профілактика гіпертрофічного гінгівіту зводиться до виключення хронічного механічного травмування ясен, регулярного проведення професійної гігієни ротової порожнини, правильного гігієнічного догляду за зубами та яснами, вирішення стоматологічних проблем пацієнта. Вкрай важливим є терапія ендокринних захворювань, раціональний добір лікарських засобів.