Гіпертрофія малих статевих губ

Гіпертрофія малих статевих губ – надмірне розвиток внутрішніх статевих губ, які виступають межі зовнішніх (великих) статевих губ. Гіпертрофія малих статевих губ не є патологією і є індивідуальною анатомічною особливістю жінки. Гіпертрофія малих статевих губ не перешкоджає нормальному статевому життю та настанню вагітності, проте може доставляти жінці психологічний дискомфорт, викликати комплекси щодо зовнішнього вигляду зовнішніх статевих органів. В цьому випадку можливе проведення лабіопластики – зменшення гіпертрофованих малих статевих губ або корекції їхньої форми.

Гіпертрофія малих статевих губ – збільшення та/або подовження малих статевих губ, що часто поєднується з їх асиметрією. Еталоном прийнято вважати таку будову жіночих зовнішніх геніталій, у якому внутрішні (малі) статеві губи повністю прикриті великими і виступають назовні. Разом з тим, приблизно у 30% жінок внутрішні статеві губи більші за зовнішні, асиметричні, часто різні за формою. Про гіпертрофію прийнято говорити в тому випадку, коли величина малих статевих губ при бічному витягу перевищує 5 см. Втім, з точки зору гінекології, такий стан розцінюється як індивідуальний варіант норми, не вважається аномалією або патологією, яка потребує хірургічної корекції. Інша річ, якщо поряд з естетикою, мають місце функціональні порушення.

Гіпертрофія малих статевих губ може бути спричинена як уродженими, конституційними особливостями, так і набутими змінами. Гіпертрофія малих статевих губ часто зустрічається у недоношених дівчаток та дітей, які мають при народженні низьку масу тіла. Генетично обумовлена ​​гіпертрофія малих статевих губ зазвичай стає очевидною в період статевого дозрівання або з початком статевого життя.

Гіпертрофія може ще більше посилюватися або розвиватися внаслідок механічного подразнення або розтягування малих статевих губ у процесі статевих актів або пологів, хронічного вульвіту, лімфедеми вульви, різкої втрати ваги та ін. На форму та розмір статевих губ можуть вплинути травми або хірургічні операції на вульві пірсинг інтимних зон. З віком малі статеві губи піддаються віковій інволюції, зморщуються, змінюють свій колір.

Анатомія малих статевих губ: варіанти норми

Малі, або внутрішні статеві губи розташовані всередині від великих (зовнішніх) статевих губ як двох поздовжніх шкірних складок, мають складну форму. Внутрішні статеві губи беруть початок у ділянці основи головки клітора, де діляться на латеральну та медіальну ніжки. Латеральні ніжки формують капюшон клітора, медіальні його вуздечку. Малі статеві губи облямовують зовнішнє отвір уретри, присінок і вхід у піхву, з’єднуючись в нижній частині в задню спайку. Розміри, форма, пігментація малих статевих губ у різних жінок індивідуальні і можуть значно змінюватись. У середньому, у найбільш широкій частині, розмір малої статевої губи досягає 2-4 см; товщина внутрішніх статевих губ становить близько 5 мм. Іноді, всупереч своїй назві, малі статеві губи можуть перевищувати за своїми розмірами великі, що розцінюється як гіпертрофія.

Малі статеві губи мають хороше кровопостачання (за рахунок гілок внутрішньої статевої артерії) та іннервацію (за рахунок гілок статевого нерва), багато забезпечені залозами. У товщі малих губ міститься кавернозна тканина, аналогічна печеристим тілам статевого члена. Малі статеві губи виконують важливі функції: захищають піхву від проникнення патогенних мікроорганізмів, оберігають слизову оболонку піхви від висихання. Крім цього, малі статеві губи є важливою ерогенною зоною, забезпечують зволоження піхви під час статевого акту і при вагінальному сексі здійснюють додаткову стимуляцію статевого члена.

До різноманітних відхилень від анатомічної норми прийнято відносити деформації малих статевих губ:

• за формою (елонгацію, фестончатість країв та ін.)
• за розміром (гіпертрофію, гіпотрофію, повну відсутність малих статевих губ)
• за якістю поверхні (надлишкову пігментацію, складчастість, рубці та ін.).

Найчастіше у клінічній практиці зустрічаються елонгація, гіпертрофія, протрузія та асиметрія малих статевих губ. Під елонгацією мається на увазі подовження статевих губ у стані максимального розтягування більш ніж на 5 см. За ступенем вираженості виділяють 4 варіанти елонгації:

• I – Довжина малих статевих губ у стані розтягування менше 2 см;
• II – Довжина малих статевих губ у стані розтягування 2-4 см;
• III – довжина малих статевих губ у стані розтягування 4-6 см;
• IV – довжина малих статевих губ у стані розтягування понад 6 см.

Багато жінок вважають за краще, щоб величина внутрішніх статевих губ у звичайному стані не перевищувала 1 см.

Про протрузію малих статевих губ говорять у тому випадку, якщо вони виступають за межі великих статевих губ. Розрізняють такі ступені протрузії малих статевих губ:

• 0 – внутрішні статеві губи в положенні стоячи не виступають за межі зовнішніх;
• 1 – внутрішні статеві губи в положенні стоячи виступають за межі зовнішніх на 1-3 см;
• 2 – внутрішні статеві губи в положенні стоячи виступають за зовнішні зовнішніх більш ніж на 3 см.

До справжньої гіпертрофії відноситься тотальне збільшення розмірів малих статевих губ (довжини, товщини, складчастості, зморшкуватості), що нерідко призводить до сексуальної гіпостезії вульви. Крім цього, малі статеві губи можуть мати асиметричну форму та розмір.

Незважаючи на те, що гіпертрофія малих статевих губ не вважається патологією або аномалією, даний естетичний недолік може серйозно ускладнювати життя жінки. Усі скарги, які пред’являються пацієнтками, можна поділити на естетичні, психологічні та функціональні.

Естетичні комплекси, які відчувають жінки, пов’язані, головним чином, із незадоволеністю виглядом свого оголеного тіла. Це, у свою чергу, накладає відбиток на особисте життя – через гіпертрофію малих статевих губ жінки намагаються уникати інтимних стосунків або психологічно некомфортно почуваються під час сексу. Тим часом, як свідчать опитування, багатьом чоловікам подобається така особливість жіночих геніталій; подібну будову статевих губ вони знаходять дуже пікантною.

Деякі жінки намагаються уникати відвідування басейнів, лазень, саун, кабінетів масажу та інші місця, де потрібно роздягатися. Крім цього, гіпертрофія малих статевих губ може викликати фізичні незручності при носінні облягаючої білизни та одягу, заняттях спортом, ходьбі або сидінні, хворобливість при сексуальному контакті, утруднення при проведенні особистої гігієни, дискомфорт при гінекологічному огляді та ін. Наслідком постійного механічного тертя місцеве роздратування, ліхеніфікація, зміна пігментації малих статевих губ, в’ялість, втрата тонусу.

Зменшити розміри і скоригувати форму малих статевих губ консервативними методами неможливо. Тому при гіпертрофії малих статевих губ, що доставляє пацієнтці моральний та фізичний дискомфорт, на допомогу приходить інтимна пластика, що розвивається на стику гінекології та пластичної хірургії. Корекція статевих губ (лабіопластика) не має суворих медичних показань, тому остаточне рішення щодо її проведення залишається за пацієнткою.

Перед проведенням лабіопластики обов’язковою є консультація гінеколога з оглядом на кріслі, дослідження гінекологічного мазка на флору, загального аналізу сечі, загального та біохімічного аналізу крові, коагулограми, аналізів крові на сифіліс, гепатити В та С, ВІЛ. Якщо під час проведення оперативного втручання передбачається використання загальної анестезії, алгоритм обстеження передбачає додаткове зняття електрокардіограми. Протипоказаннями до хірургічної корекції гіпертрофії малих статевих губ є ЗПСШ, неспецифічний вагініт, порушення згортання крові, психічні розлади, онкологічні захворювання, вік до 18 років.

Для усунення гіпертрофії малих статевих губ, відновлення симетрії та пропорції області вульви використовують різні хірургічні методики, вибір яких визначається варіантом деформації, наявністю або відсутністю асиметрії, бажаним естетичним результатом. В основному, для зменшення гіпертрофованих малих статевих губ використовується дві методики: лінійна та V-подібна (клиноподібна) резекція. Крім традиційної хірургічної корекції, при гіпертрофії малих статевих губ може виконуватися лазерна лабіопластика. За бажанням пацієнтки зменшення малих статевих губ може доповнюватися корекцією форми геніталій, зменшенням або збільшенням великих статевих губ, пластикою клітора.

Незважаючи на те, що естетична лабіопластика вважається технічно нескладною операцією, як будь-яке хірургічне втручання, вона може спричинити різні ускладнення. До можливих післяопераційних порушень відносяться гематоми, кровотеча, післяопераційні рубці, втрата чутливості малих статевих губ, гіпер-або гіпокорекція, інфекційно-запальні процеси. Загалом естетичними результатами корекції гіпертрофії малих статевих губ залишаються задоволені 89% жінок. Вони відзначають покращення зовнішнього вигляду статевих органів, підвищення самооцінки та якості інтимного життя, зникнення фізичного дискомфорту. Приблизно 7-11% жінок вирішуються на повторну операцію у зв’язку з низьким ступенем задоволеності естетичним чи функціональним результатом.