Гіпертрофія насіннєвого горбка

Гіпертрофія насіннєвого горбка – надлишковий розвиток гладком’язових волокон та сполучної тканини анатомічного піднесення, розташованого у простатичному відділі уретри. Симптоми варіативні та пов’язані з розмірами освіти: якщо перешкод до відтоку сечі немає, прояви відсутні. При розвитку інфравезикальної обструкції з’являються млявий струмінь, прискорене сечовипускання малими порціями, дискомфорт унизу живота, хвороблива ерекція при сечовипусканні, рецидивні інфекції. У дорослих пацієнтів може бути диспареунія, раннє сім’явипорскування або ретроградна еякуляція. Для діагностики використовують цистоуретрографію, уретроскопію. Лікування при вираженій гіпертрофії оперативне.

Гіпертрофія насіннєвого горбка (насіннєвого горбка) – збільшення обсягу та маси анатомічного утворення, розташованого в задній частині простатичного відділу сечівника. На поверхні насіннєвого горбка відкриваються протоки передміхурової залози та сім’явиносні протоки, орган має багату іннервацію та кровопостачання. Патологія буває вродженою (вкрай рідко) та набутою. У дорослих чоловіків гіпертрофія насіннєвого горбка не є самостійним захворюванням і супроводжує колікуліт, запалення простати, насіннєвих бульбашок, каменеутворення в протоках сім’явивідних шляхів. Ембріологічний дефект, що веде до вродженої патології, невідомий.

Точних причин вродженої гіпертрофії не визначено. Ще в середині минулого сторіччя вчені припустили, що в деяких випадках до гіпертрофії наводить прийом естрогенів майбутньою матір’ю під час вагітності. Є ймовірність, що патології сприяє вплив негативних зовнішніх умов на жінку в період гестації: радіації, інсоляції, інтоксикації, контакту з побутовою хімією та ін. До гіпертрофії у дорослого чоловіка можуть призвести такі стани:

• Застій крові. Уповільнений кровообіг і більша кількість крові в капілярах при варикозному розширенні вен малог тазу, застійних явищах за відсутності сім’явипорскування сприяють гіперемії та збільшенню насіннєвого горбка. Статеві ексцеси (затягнутий або перерваний статевий акт, мастурбація) збільшують кровонаповнення органу та розглядаються як причини гіпертрофії.
• Запалення. Запальний процес супроводжує набряк, інфільтрація, гіперемія та порушення функції органу. Нервові закінчення набувають гіперчутливості, що проявляється болем. Через набряк важко проходження сперми. Місцеве підвищення тиску та посилена робота м’язів сприяють збільшенню насіннєвого горбка.
• Механічні перешкоди. Відкладення кальцинатів може перешкоджати відтоку насіннєвої рідини. У поєднанні із запальними змінами та посиленим навантаженням це призводить до гіпертрофічних процесів у насіннєвому горбку. Процес посилюється паралічем скорочувальних елементів на тлі постійної напруги.

Розвитку запального процесу сприяє застій крові, спричинений різними причинами. Локальне підвищення тиску призводить до гемостазу в судинних структурах, що порушує харчування та сприяє посиленому розмноженню патогенної флори. На стадії альтерації, що характеризується ушкодженням структури клітин, відбувається порушення їхньої функції. Ексудація характеризується виходом плазми та клітинних структур через судинну стінку у запалені тканини. На стадії проліферації компенсаторно розростається сполучна тканина. Ці процеси призводять до збільшення розмірів насіннєвого горбка при запальному генезі. При вродженій аномалії невідомо, які саме механізми запускають процеси гіпертрофії. Імовірно, причина – у залишкових складках урогенітальної мембрани або парамезонефральних проток на фоні неповної редукції у процесі ембріонального розвитку.

Клінічні прояви залежать від ступеня обструкції сечівника, супутньої патології та ймовірних ускладнень. Якщо немає перешкод уродинаміці, симптоми можуть бути відсутніми. При значній гіпертрофії пацієнт скаржиться на розлади сечовипускання, імперативні позиви, хворобливу ерекцію, раннє сім’явипорскування. При значному збільшенні горбка еякулят може закидатися в сечовий міхур, що проявляється відсутністю сперми при оргазмі та безпліддям. Струмінь сечі млява або уривчаста, чоловікові доводиться напружуватися, виникає відчуття неповного відходження сечі.

У дітей патологію можна запідозрити через утруднене часте сечовипускання малими порціями, здуття живота, відставання в розвитку, млявості, підвищення артеріального тиску, плачу при сечовиділенні. У дитини старше 5 років можлива болісна напруга статевого члена під час сечовипускання, нетримання сечі. Гіпертрофія насіннєвого пагорба у новонароджених поєднується з іншими вродженими вадами урогенітального тракту: перегородкою уретри, клапанами, кістами, дивертикулами, аномаліями розвитку нирок та сечоводів. Типові рецидивні інфекції сечовивідних шляхів, що проявляється підвищенням температури, виділенням каламутної сечі, відмовою від грудей та занепокоєнням.

З розвитком антенатальної діагностики збільшення насіннєвого горба можна запідозрити при ультразвуковому дослідженні плода. Непряма ознака – гідронефроз нирок. Якщо через будь-які причини ультразвуковий скринінг у вагітної не виконувався, є ризик пізньої діагностики патології та втрати функціональної здатності нирок. Диференціальний діагноз набутої гіпертрофії проводять зі стриктурою уретри, аденомою передміхурової залози, блокуючим каменем, пухлиною, дивертикулом; вродженою — з вадами розвитку уретри — перегородкою, клапанами, кістами та ін. Деяким пацієнтам може знадобитися консультація нефролога та андролога. І в дорослих, і в дітей віком остаточний діагноз встановлюють за допомогою лабораторно-інструментальних методів обстеження:

• Аналізи. Лабораторна діагностика виконується для пошуку можливих причин або ускладнень. Включає загальний аналіз сечі та крові, визначення сечовини та креатиніну, дослідження мазка на ІПСШ (у дорослих), пробу Зимницького, Нечипоренка, культуральні дослідження уретри, що відокремлюється, для визначення флори та її чутливості до препаратів.
• Уретроцистоскопія. При візуальному огляді на нижній стінці уретри візуалізується гіпертрофований насіннєвий горбок. Патогномонічні зміни сечового міхура представлені ознаками трабекулярності, потовщенням стінок, що пов’язано з постійним напруженням при сечовипусканні.
• Рентгенологічні методи. Висхідна уретрографія має на увазі введення в уретру контрастної речовини з подальшим виконанням серії рентгенограм. Типова картина – дефект наповнення, що говорить про перешкоду для відходження сечі. Екскреторна урографія з мікційною низхідною цистоуретрографією дозволяє оцінити як ступінь обструкції та аномалії розвитку, а й функції нирок. Підвищення креатиніну та сечовини – протипоказання до внутрішньовенного введення контрасту.

За перших симптомів неблагополуччя важливо звернутися до лікаря, негативних наслідків можна уникнути, якщо своєчасно відновити адекватний пасаж сечі. Без цього консервативна терапія супутнього запалення (антибіотики, спазмолітики, нестероїдні протизапальні засоби) буде неефективна.

Показанням до операції – трансуретральної резекції – є порушення уродінаміки, виражений больовий синдром, еректильна дисфункція, ретроградна еякуляція. У новонароджених з аномалією насіннєвого горбка не завжди можливим виконати оперативне втручання відразу, чому перешкоджає маленький діаметр сечівника. У цих випадках вирішують питання про відведення сечі альтернативними способами (катетеризація, везикостомія, уретерокутанеостомія) і тільки після стабілізації стану та в міру зростання дитини виконують ендоуретральну резекцію насіннєвого горбка. У післяопераційному періоді призначають антибіотики, уросептики, рослинні діуретики, раціональне харчування.

Прогноз для життя у дорослих за своєчасного лікування сприятливий. У хлопчиків (якщо аномалія насіннєвого горбка – єдине порушення) після операції небезпеки для життя та розвитку немає; при приєднанні ниркової недостатності – прогноз серйозний. Профілактичні заходи для дорослих включають безпечний секс, уникнення статевих ексцесів, своєчасне лікування запалення передміхурової залози, регулярне сім’явипорскування. Щоб мінімізувати ризики народження дитини з аномаліями розвитку органів сечостатевої системи, необхідно відмовитися від шкідливих звичок, уникати контакту з тератогенними речовинами, не приймати ліки в період виношування на свій розсуд. Виконане УЗД плоду як скринінг не запобігає патології, але допоможе її вчасно виявити, провести ефективне лікування в ранні терміни, щоб уникнути серйозних ускладнень.