Гіпертрофія шийки матки

Гіпертрофія шийки матки – збільшення обсягу піхвової частини шийки матки, пов’язане з надлишковим розвитком сполучнотканинної строми, що не супроводжується кількісними та структурними змінами клітин. Гіпертрофія шийки матки може супроводжуватись періодичними болями внизу живота, хворобливістю при статевому акті, поліменореєю, білями, відчуттям випадання статевих органів, безпліддям. Діагноз гіпертрофії шийки матки заснований на даних кольпоскопії, гормонального дослідження, УЗД органів малого тазу з цервікометрією. У лікуванні гіпертрофії шийки матки застосовують діатермокоагуляцію, електроексцизію, кріодеструкцію, ампутацію шийки матки, реконструктивну пластику.

Гіпертрофія шийки матки – зміна розмірів шийки матки за рахунок потовщення стінок та її елонгації (подовження). Гіпертрофія може торкатися однієї або обох губ піхвової частини шийки матки. При малому ступені гіпертрофії можливе подовження передньої частини шийки матки, яка виступаючи вперед, прикриває задню губу. При значних розмірах гіпертрофії зовнішній зів шийки матки висувається зі статевої щілини. Гіпертрофія шийки матки може спостерігатись як при нормальному положенні матки, так і при опущенні її дна. Даний стан не надає прямого впливу на швидкість наступу вагітності, але побічно, як прояв іншої гінекологічної патології, може знижувати фертильність та підвищувати можливість ускладнень у період гестації.

Гіпертрофія шийки матки може бути наслідком різних патологічних процесів, проте іноді може бути обумовлена ​​генетичною схильністю та анатомічними особливостями будови внутрішніх статевих органів жінки.

Найчастіше гіпертрофія шийки матки формується на тлі стійкого запального процесу слизової оболонки цервікального каналу (ендоцервіциту), переходу запалення на більш глибоку строму з розвитком хронічного цервіциту. Тривале запалення викликає ущільнення і потовщення шийки матки. Через набряк та набухання тканин шийки матки відбувається облітерація вивідних проток залоз з порушенням відтоку секрету та утворенням невеликих, до 6 мм у діаметрі, тонкостінних ретенційних бульбашок – наботових кіст. Пухирці, заповнені прозорим секретом, можуть повністю занурюватися в набряклу строму, формуючи фолікулярну форму гіпертрофії.

Крім запалення, гіпертрофія може бути спровокована неодноразовим ушкодженням шийки матки в процесі пологів або при абортах (без повноцінного лікування мікротріщин і розривів). При цьому виникає вивернення слизової оболонки цервікального каналу в порожнину піхви. Вплив несприятливого кислого середовища піхви на ендоцервікс призводить до появи набряку, збільшення і ущільнення слизової тканини, що підлягають, розростання епітелію, появі патологічних виділень з можливою домішкою гною або крові.

Регенерація тканин цервікального каналу та строми на місці ушкоджень протікає з утворенням рубців, що призводять до збільшення розмірів шийки матки, втрати властивої їй еластичності. Посттравматичне порушення трофіки, мікроциркуляції та обмінних процесів гіпертрофованої шийки матки створюють сприятливі умови для розвитку інфекції, сприяючи рецидивуванню запалення, розвитку фонових передракових захворювань. Зміни гормонального фону, а також розташовані поблизу або із захопленням шийки матки міоматозні вузли (пришийкові та шийкові) також можуть спричиняти її гіпертрофію.

Формування гіпертрофії шийки матки проходить кілька етапів:

• I стадія – Зовнішній зів шийки матки розташований вище статевої щілини;
• ІІ стадія – Зовнішній зів опускається на рівень статевої щілини, але не виступає за її межі;
• ІІІ стадія – гіпертрофована шийка матки виходить за межі статевих губ.

На початковій стадії розвитку гіпертрофія шийки матки клінічно нічим не проявляється і надалі не має специфічно виражених симптомів. У разі тривалої гіпертрофії шийки матки пацієнтку можуть турбувати непостійні, періодично виникаючі неприємні відчуття або болі, що тягнуть, в нижній частині живота, області паху і крижів, болючість при статевому акті, гіперполіменорея, білі. Може бути безпліддя без очевидних причин. Основним симптомом ІІ-ІІІ стадії гіпертрофії шийки матки виступає відчуття провисання або випадання внутрішніх статевих органів.

При гіпертрофії шийки матки виконується комплексне гінекологічне обстеження, що включає огляд за допомогою дзеркал, просту та розширену кольпоскопію, оцінку гормонального статусу, УЗД органів малого тазу з цервікометрією, цитологічне дослідження мазків із шийки матки.

Додатково можуть використовуватися цервікоскопія, діагностичне вишкрібання цервікального каналу, прицільна біопсія шийки матки, ПЛР – діагностика. Візуалізація дозволяє провести оцінку стану внутрішніх статевих органів, визначити розміри та структуру шийки матки, її розташування щодо інших органів малого тазу, особливості кровотоку, зміни ендоцервіксу. Диференціюють гіпертрофію шийки матки від раку шийки матки, позаматкової вагітності шийки.

Методи лікування шийки матки підбираються гінекологом індивідуально, з урахуванням характеру фонової патології, що провокує захворювання. При легкому ступені гіпертрофії шийки матки за відсутності факторів ризику показано спостереження із щорічною кольпоскопією, заборону на підняття тяжкості (понад 5 кг). При гіпертрофії шийки матки у поєднанні із запальним процесом цервікального каналу або міомою шийки в гінекології використовується консервативна тактика – антибіотикотерапія, інтенсивна імуностимуляція або гормонотерапія. При гіпертрофії шийки матки ефективне застосування малоінвазивних технік – діатермокоагуляції, електроексцизії та кріодеструкції надлишкової тканини. Розтин наботових кіст не завжди результативно і протипоказано при гострому та підгострому запаленні. До перспективних способів лікування гіпертрофії шийки матки відносять радіохвильову конізацію.

При значній гіпертрофії показано хірургічне втручання – часткова резекція, ампутація (клиноподібна, конусоподібна, висока) або повне видалення шийки матки, а також реконструктивно-пластична корекція з обов’язковою кольпоперинеолеваторопластикою. Важливо визначити оптимальну кількість тканини, що підлягає висіченню. Операція дозволяє зменшити довжину та об’єм шийки матки, підвищити репродуктивний потенціал та відновити сексуальну активність. При різкій гіпертрофії шийки, що поєднується з випаданням матки, у пацієнток, які не планують дітонародження, проводиться гістеректомія (видалення матки) разом з видаленням шийки.

За відсутності лікування гіпертрофії шийки матки може мати негативні наслідки. Запущені випадки можуть призвести до механічної або гормональної безплідності, кровотечі (при міомі шийки матки або мимовільного прориву наботових кіст), дистрофічної трансформації, розвитку лейкоплакії шийки матки та передракових станів.

Профілактика заснована на попередження захворювань шийки матки, раціональному харчуванні, заняттях спортом (включаючи вправи Кегеля для зміцнення м’язів тазового дна в період вагітності та після пологів), дбайливому веденні пологів, щоб уникнути пологових травм, своєчасне лікування запальних процесів цервіксу.