Гіперцементоз

Гіперцементоз – Це процес надлишкового відкладення вторинного цементу, при якому корінь зуба потовщується і деформується з утворенням характерних виступів. Найчастіше гіперцементоз розвивається як захисна реакція при хронічному запальному процесі в періодонті або перевантаженні зуба. Гіперцементоз протікає безсимптомно та не має клінічних проявів, діагностується, як правило, випадково при рентгенологічному дослідженні. Захворювання не шкодить здоров’ю зуба, але в ряді випадків може заважати його видаленню. Специфічного лікування відсутнє, гіперцементоз проходить самостійно після усунення причини.

Гіперцементоз, або осифікуючий періодонтит, є захворюванням, при якому відбувається обмежене чи дифузне потовщення кореня зуба внаслідок компенсаторного утворення вторинного цементу. Цей патологічний процес діагностується у 2% випадків усіх стоматологічних захворювань, найчастіше він супроводжує фіброзний періодонтит або інші його форми. При запущених захворюваннях зубів, коли гинуть тканини пульпи, відкладення цементу призводить до звуження верхівкового отвору кореня або повного закриття.

Процес надлишкового цементоутворення може розпочатися докорінно будь-якого зуба, але з найбільшою ймовірністю він розвивається в нижніх молярах, перших та других премолярах. Нижні зуби уражаються вдвічі частіше, ніж верхні. Осифікуючий періодонтит у практиці стоматолога-хірурга може ускладнити операцію видалення зуба. Тим не менш, фахівці схильні розглядати підвищену освіту цементу і як позитивний фактор – така природна коренева пломба щільно закриває канал та надійно захищає періодонт від інфекційних агентів.

Вторинний цемент утворюється як компенсаторна реакція при хронічних запальних захворюваннях періодонту, як наслідок екструзії зуба під час стоматологічних операцій або при оклюзійній травмі (надмірна рухливість зубів, розширення періодонтальної щілини, ангулярні (вертикальні) дефекти альвеолярної кістки). У ряді випадків процес підвищеного утворення вторинного цементу запускається у пацієнтів із хворобою Педжета, дифузним токсичним зобом, акромегалією та гіпофізарним гігантизмом. Пацієнти з переліченими захворюваннями мають порушення в системі гормонального регулювання кальцієвого обміну, і це може позначатися на стані кісток і зубів.

Захворювання протікає у локальній, дифузній та генералізованій формі. При локальному гіперцементозі процес торкається латеральної або міжкореневої поверхні зуба, де формуються округлі вузлики або шипи. При зміщенні цементобластів під час екструзії, наприклад, при ортодонтичному лікуванні починається утворення цементиклів в епітеліальних залишках Малассе. Цементиклі – це сферичні тільця з цементу 0,1-0,4 мм в діаметрі, що фіксуються до поверхні раніше утвореного цементу і поступово занурюються в нього. Вони мають тенденцію до зростання та злиття в осередку появи. Фахівці в галузі стоматології спостерігають явище локального гіперцементозу у пацієнтів з «емальовими перлинами» – кулястими утвореннями з дентину, покритими емаллю, від 1 до 4 мм у діаметрі. Поблизу ділянок появи «емалевих перлин» нерідко трапляється надмірне відкладення цементу.

При дифузній формі процес гіперцементозу зачіпає всю поверхню кореня зуба. Нерідко цьому передує хронічний періапікальний інфекційний процес. У запущених випадках за відсутності необхідного стоматологічного лікування синтез цементу настільки інтенсивний, що відбувається зрощування кореня зуба та стінки кісткової альвеоли. При генералізованій формі надмірна освіта спостерігається у всіх зубах. Це пов’язано з гормональними порушеннями, активним процесом кісткової резорбції, та інтенсивне утворення цементу служить для репарації та фіксації зуба в альвеолі.

При цьому захворюванні відсутні будь-які клінічні ознаки, а пацієнта нічого не турбує. Для діагностики стоматологом використовується рентгенографія зуба, де спостерігається розширення кореня. Його оточує область, заповнена періодонтальним зв’язуванням, а дентин покриває надлишковий шар цементу.

Надмірна освіта цементу не відіграє будь-якої деструктивної ролі, і, навпаки, є компенсаторним процесом. Необхідність лікування гіперцементозу виникає лише тоді, коли шари цементу перешкоджають видаленню зуба. У такому разі необхідне лікування первісного захворювання, тоді осифікуючий періодонтит проходить самостійно. Прогноз захворювання сприятливий.