Гіпервітаміноз

Гіпервітаміноз – Це патологічний стан, що характеризується надлишком в організмі одного або кількох вітамінів. Основною причиною в переважній більшості випадків є прийом великої кількості вітаміновмісних препаратів у вигляді таблеток або ін’єкцій. Клінічна картина дуже різноманітна і варіює залежно від передозування конкретним вітаміном. Діагностика здійснюється за допомогою клініки, анамнестичних даних та визначення високого вмісту вітаміну в крові. Лікування передбачає негайну відміну вітамінних ЛЗ, може знадобитися детоксикаційна і патогенетична терапія.

На відміну від гіповітамінозів, гіпервітаміноз приділяється набагато менше уваги, хоча часто вони несуть набагато більшу загрозу здоров’ю і навіть можуть закінчитися летальним кінцем. Точних епідеміологічних даних про гіпервітаміноз відсутні. Але оскільки вітаміни як різних комплексів чи БАДів приймаються повсюдно і безконтрольно, справжня поширеність гіпервітамінозу досить висока. Велика зустрічність гіпервітамінозу конкретного вітаміну в окремих регіонах може бути обумовлена ​​особливостями харчування через переважання якогось продукту з дуже високим вмістом того чи іншого вітаміну.

Основною причиною є підвищене надходження вітамінів ззовні, головним чином як лікарських препаратів чи харчових добавок. Набагато рідше гіпервітаміноз настає внаслідок аліментарних причин. Нижче наведено етіологічні фактори підвищеного рівня вітамінів у крові:

• Профілактичний прийом. Застосування препаратів, що містять вітаміни, поза показаннями, за відсутності гіпо-або авітамінозів протягом тривалого часу часто стає причиною гіпервітамінозу. Цьому сприяють загальні, часто помилкові, переконання про добавки з вітамінами як обов’язковий компонент здорового способу життя. В результаті їх приймають для зміцнення імунітету (особливо вітамін С), як антиоксидантів та ін.
• Лікування. Крім усунення гіповітамінозних станів (рахіт), вітаміни використовуються для лікування різних захворювань – вітамін А в офтальмології та дерматології, вітаміни групи В – для полегшення корінцевого синдрому при протрузіях та грижах міжхребцевих дисків. Причому досягнення терапевтичного ефекту призначаються дуже високі дози. Тривалий прийом може спричинити токсичну концентрацію мікронутрієнтів у крові.
• Живлення. Найбільш яскравим прикладом служить гіпервітаміноз А при споживанні печінки білого ведмедя, яка містить дуже велику кількість ретинолу.
• Захворювання. Не завжди гіпервітаміноз є наслідком передозування вітамінних препаратів. У деяких випадках може виникнути внаслідок різних захворювань, зокрема дуже важких. Наприклад, гіпервітаміноз В12 може свідчити про солідні пухлини, гемобластози, захворювання печінки і т.д.

Також існують фактори, що привертають, наприклад, підвищена чутливість до вітаміну Д, через яку гіпервітаміноз розвивається навіть при прийомі фізіологічних доз. Гіперчутливість може бути як генетичною (внаслідок мутації рецепторів вітаміну Д), так і виникнути вдруге при хронічних гранулематозних захворюваннях (саркоїдоз).

Незважаючи на те, що вже добре відомі токсичні ефекти підвищеної концентрації деяких вітамінів, патогенетичні механізми виникнення багатьох залишаються нез’ясованими (гіпервітамінози Е, К, більшості вітамінів групи В). Набагато більшу небезпеку для здоров’я та життя становлять гіпервітамінози жиророзчинних вітамінів (A, D, K), оскільки вони мають властивість акумулюватися в жировій тканині.

При надлишку вітаміну А (ретинолу) значно уповільнюються процеси розвитку кісткової та хрящової тканини, диференціювання клітин ембріона. Також вітамін А в гіпердозах має гепатотоксичність, при спільному прийомі з антибіотиками тетрациклінового ряду може спровокувати доброякісну внутрішньочерепну гіпертензію (синдром псевдопухлини мозку).

Гіпервітаміноз Д серйозно відбивається на фосфорно-кальцієвому обміні. Через надмірно посилену абсорбцію кальцію із ШКТ виникає гіперкальціємія та відкладення кальцію на стінках судин та ниркових канальцях. Накопичення іонів кальцію в гладких клітинах веде до підвищення тонусу судин і артеріальної гіпертензії. Закупорка канальців нирок може спричинити гостру ниркову недостатність.

Вітамін В6 у великих дозах пригнічує активність ноцицептивних нейронів задніх рогів спинного мозку, завдяки чому знижується проведення болючих імпульсів у периферичній нервовій системі, що успішно застосовується для лікування радикулопатій. Однак тривалий надлишок вітаміну В6 має нейротоксичність – нейрони у спинному мозку пошкоджуються, що порушує вібраційну та пропріоцептивну чутливість.

Деякі гіпервітамінози виявляються лише у новонароджених дітей. Введення їм великих доз вітаміну К провокує руйнування мембран еритроцитів – виникає гемолітична анемія та ядерна жовтяниця.

Клінічні прояви мають особливості у різних вітамінів. Однак, можна виділити деякі загальні симптоми, що трапляються при передозуванні всіх вітамінів. До них можна віднести алергічні реакції, гіперемію шкірних покривів, диспепсичні розлади (порушення апетиту, нудота, блювання). Нижче представлена ​​докладніша клінічна картина різних гіпервітамінозів.

При гіпервітаміноз А через гіперкаротинемію колір шкірних покривів набуває помаранчевого відтінку, що особливо чітко помітно на долонях і підошвах. Також виникають сухість та лущення шкіри, випадання брів. Внутрішньочерепна гіпертензія провокує постійний головний біль.

При гострому передозуванні вітаміном Д стан пацієнта тяжкий – анорексія, сильний біль у животі. Через профузну діарею, постійне блювання та поліурію швидко настають ознаки зневоднення – знижений тургор шкіри, знижений артеріальний тиск. Психоневрологічний статус змінено – збудження, рухове занепокоєння змінюється млявістю та загальмованістю. Пацієнт відчуває сильне серцебиття та перебої у роботі серця.

При гіпервітаміноз В6 у клінічній картині переважають ознаки периферичної невропатії. Людина відчуває відчуття слабкості та погіршення вібраційної чутливості. Погіршується контроль за положенням тіла, значні труднощі пересування у темряві (порушення пропріоцепції). При цьому зберігаються больова, тактильна та температурна чутливість.

Гіпервітамінози характеризуються великою кількістю ускладнень, особливо це стосується жиророзчинних вітамінів. Високі дози ретинолу мають тератогенний ефект, викликаючи вроджені дефекти у плода. Тривалий гіпервітаміноз А супроводжується остеопорозом та підвищеним ризиком переломів. Можливий розвиток токсичного гепатиту з гострою печінковою недостатністю. Введення високих доз вітаміну Е новонародженим викликає некротичний ентероколіт та сепсис.

У дорослих гіпервітаміноз Е може спровокувати геморагічний інсульт та рак передміхурової залози. Вітамін С у процесі метаболізму виводиться із сечею у вигляді оксалатів, тому прийом неадекватно великої кількості аскорбінової кислоти призводить до сечокам’яної хвороби. Гіпервітаміноз С у хворих на таласемію та гемохроматоз погіршує перевантаження залізом.

Пацієнтами з гіпервітаміноз займаються лікарі-терапевти або педіатри. Під час збору анамнезу обов’язково уточнюється, чи пацієнт приймає вітаміни в будь-якому вигляді. При огляді можуть бути такі ознаки, як сухість або зміна кольору шкіри, субфебрильне підвищення температури тіла. Фізичне обстеження дозволяє виявити знижений тиск, приглушеність серцевих тонів, збільшення розмірів печінки та селезінки. Лабораторні методи дослідження дозволяють визначити концентрацію будь-якого вітаміну. Крім цього, додаткове обстеження може містити:

• Загальний аналіз крові. У клінічному аналізі крові за рахунок вираженого зневоднення виявляється підвищення гематокриту, через що за рахунок гемоконцентрації найчастіше помилково збільшуються інші показники – лейкоцити, еритроцити, тромбоцити.
• Біохімічний аналіз крові. У біохімічному аналізі крові можуть спостерігатися маркери ураження печінки (підвищення концентрації АЛТ, АСТ, білірубіну), нирок (збільшення рівня креатиніну, сечовини). При гіпервітамінозі Д обов’язково визначення вмісту кальцію та фосфору – характерні гіперкальціємія та гіпофосфатемія.
• Аналіз сечі. У загальному аналізі сечі при гіпервітаміноз С відзначається зміщення pH в кислу сторону. В осаді сечі виявляється велика кількість оксалатних кристалів. Для гіпервітамінозу Д типові гіперкальціурія, гіперфосфатурія.
• Променеві дослідження. На рентгенографії кісток виявляються нові ядра окостеніння, гіперостоз (гіпервітаміноз Д) або навпаки остеопороз (гіпервітаміноз А). На УЗД органів черевної порожнини відзначається нефролітіаз.
• Офтальмологічний огляд. При огляді очного дна у хворих на гіпервітаміноз А може виявлятися ознака підвищеного ВЧД – набряк диска зорового нерва.

Диференційна діагностика

Диференціальна діагностика в більшості випадків не потрібна, оскільки клінічна картина, анамнез та лабораторні дані дозволяють встановити збільшення рівня конкретного вітаміну. Винятком виступає гіпервітаміноз В12, оскільки він найчастіше є індикатором злоякісного новоутворення. Тому виявлення високих концентрацій цього вітаміну потребує проведення онкологічного пошуку.

Пацієнти з гіпервітамінозами можуть отримувати лікування амбулаторно або перебувати в стаціонарі. Це залежить від тяжкості їхнього стану. Першим і обов’язковим етапом у терапії є негайне припинення надходження надлишкового вітаміну – дієта з обмеженням деяких продуктів харчування, скасування засобів, що містять вітаміни. Також призначаються такі види лікування:

• Інфузійна терапія. З метою детоксикації та усунення зневоднення показані внутрішньовенні інфузії фізіологічного розчину.
• Корекція електролітного дисбалансу. У разі гіпервітамінозу Д для усунення гіперкальціємії застосовується форсований діурез (петлеві сечогінні ЛЗ), пероральні форми фосфатів (фосфати пригнічують всмоктування в шлунково-кишковому тракті кальцію).
• Гепатопротектори. При ураженні печінки можуть бути призначені гепатопротектори – препарати адеметіоніну та урсодезоксихолевої кислоти.
• Боротьба з нефролітіазом. Для розчинення оксалатного каміння застосовується літолітична та літокінетична терапія – цитратні суміші, альфа-адреноблокатори.

У більшості людей гіпервітамінози (особливо у випадку водорозчинних вітамінів) при своєчасній діагностиці та припиненні прийому мають сприятливий для життя прогноз. Тривалий гіпервітаміноз В6 після лікування може закінчитися неповним одужанням внаслідок неврологічного ураження. Тяжкі наслідки розвиваються при передозуванні жиророзчинних вітамінів, особливо вітаміном Д. Іноді вони можуть закінчитися смертельним результатом – серцева, печінкова недостатність, онкологічні захворювання. Профілактика зводиться до прийому вітамінів за показаннями та суворим дотриманням дозувань.