Гіпнічний головний біль

Гіпнічний головний біль – Це окрема форма первинної хронічної цефалгії, що виникає під час сну у пацієнтів віком 50 років і старше. Відмінною особливістю захворювання є відсутність аналогічних нападів у неспаному стані. Даний варіант цефалгії діагностується з урахуванням клінічних особливостей після виключення органічного ураження мозку за допомогою інструментальних досліджень (Ехо-ЕГ, МРТ, УЗДГ). Основними фармпрепаратами, що використовуються при лікуванні гіпнічного головного болю, є солі літію, снодійні, кофеїн, індометацин, мелатонін.

Головний біль (цефалгія) – одна з найпоширеніших скарг серед хворих різних вікових категорій. У молодому віці переважають первинні цефалгії (головний біль напруги, мігрень), у літніх частіше спостерігаються вторинні болі, зумовлені різною інтракраніальною патологією (пухлинами, цереброваскулярними захворюваннями, арахноїдитом та ін.). Єдиним варіантом первинної цефалгії, що виникає виключно у старшій віковій групі, є гіпнічний головний біль (ГГБ). Пік захворюваності припадає на вік 50-60 років, жінки хворіють дещо частіше за чоловіків. Поширеність патології становить 1,1%. Через особливості виникнення в літературі з неврології та серед пацієнтів гіпнічна цефалгія отримала синонімічну назву «будильниковий» головний біль.

Провокуючі етіофактори невідомі. Більшість дослідників припускають, що основу захворювання лежить специфічне розлад регуляції циркадіанних ритмів. Цефалгічні пароксизми виникають у період сну, що супроводжується швидкими рухами очних яблук (фаза сну з БДГ). Оскільки регуляція чергування циклів сон-неспання здійснюється супрахіазмальним гіпоталамічним ядром, його дисфункцію вважають патогенетичною основою гіпнічних нападів. Імовірним поясненням є зміни взаємозв’язків супрахіазмального ядра з відповідальними за болючі відчуття ноцептивними структурами головного мозку.

Гіпнічна цефалгія розвивається нападоподібно у нічний час доби. Пацієнт прокидається від головного болю, не може заснути до закінчення нападу. У 10% випадків хворі наголошують, що пароксизми можуть виникати й у період денного сну. Зазвичай біль тупий, помірно виражений. Скарги на інтенсивний больовий синдром висувають 20% пацієнтів. Гіпнічна форма цефалгії відрізняється дифузним характером, у 60% випадків охоплює обидві половини голови. Іноді спостерігається мігренеподібна симптоматика: подташніваніе, підвищена сприйнятливість до світла і звуків, проте фоно-і фотофобія не досягають значної вираженості.

Мінімальна тривалість цефалгічного пароксизму становить 15 хв, максимальна – 3 години. У середньому біль голови триває 0,5-1 год. Кількість нападів варіюється від 1 епізоду на тиждень до 6 протягом ночі, гіпнічна атака починається через 2-6 годин від моменту засинання. Після закінчення хворі здатні знову зануритися в сон. ГГБ має тривалий хронічний перебіг. З’явившись одного разу, пароксизми супроводжують пацієнта до закінчення життя.

Гіпнічна цефалгія – відносно доброякісна патологія, яка не супроводжується серйозними ускладненнями. Негативно відбиваються якості життя хворого часті гіпнічні атаки, що виникають кілька разів за ніч. Подібний перебіг ГГБ здатний призвести до депривації сну. Укорочений до 4-5 годин сон негативно впливає на працездатність, провокує проблеми з концентрацією уваги, денну сонливість, підвищену емоційну лабільність, дратівливість, погіршення пам’яті на поточні події. Депривація сну підвищує ризик розвитку цукрового діабету, ожиріння, виразкової хвороби шлунка, фіброміалгії.

Оскільки гіпнічний біль голови є рідкісною патологією, багато практикуючих неврологи і терапевти недостатньо поінформовані про критерії її діагностики. Характерною особливістю пацієнтів старшого є наявність обтяженого преморбідного фону (артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, хронічної патології ШКТ). В результаті гіпнічні пароксизми відносять до нічних нападів гіпертонії, проявів абузусного головного болю, симптомів порушеного відтоку венозного з порожнини черепа (венозної ДЕП).

Діагностувати ГГБ дозволяє ретельне вивчення клінічної симптоматики, виключення будь-якої інтракраніальної органічної патології, здатної провокувати подібну цефалгію. Діагностичні критерії розроблено у 2003 році. Згідно з Міжнародною класифікацією головного болю, існує чотири ознаки гіпнічної форми захворювання. Виявляється тупий головний біль, що виникає тільки уві сні, що призводить до пробудження. Цефалгічні атаки характеризуються мінімум двома ознаками із зазначених: дебютують у віці старше 50 років, з’являються понад 15 разів протягом місяця, мають тривалість понад 15 хвилин. Головний біль не супроводжується вегетативною симптоматикою. Немає інших причин цефалгічних пароксизмів.

З метою підтвердження останнього критерію проводяться інструментальні обстеження виявлення порушень сну, органічної церебральної патології. За показаннями призначаються консультації кардіолога, вертебролога, сомнолога. Перелік необхідних обстежень включає:

• Ехоенцефалографію. За допомогою спеціального ВІДЛУННЯ-ЕГ вимірюють інтракраніальний тиск. Дослідження необхідне виключення внутрішньочерепної гіпертензії.
• Оцінку церебрального кровообігу. Здійснюється за допомогою УЗДГ судин голови та шиї, дуплексного сканування. У багатьох пацієнтів через вік фіксуються різні гемодинамічні відхилення. За відсутності головного болю в період неспання їхня наявність не виключає діагноз ГГБ.
• Полісомнографію. Виконується разом із консультацією сомнологу. Полісомнографія дає можливість виключити різні сомнологіческіе розлади: синдром сонних апное, нічні епіприступи, парасомнії.
• Томографія. МРТ мозку візуалізує морфологічні зміни церебральних тканин. Дозволяє діагностувати пухлини головного мозку, кісти, запальні фокуси, виявити зону перенесеного інсульту, лакунарні інфаркти.

Диференціальна діагностика ГГБ проводиться з нічними пароксизмами мігрені, пучковим головним болем, венозною формою дисциркуляторної енцефалопатії. Мігрень характеризується наявністю денних нападів поряд із нічними. Пучкова цефалгія відрізняється вегетативною забарвленням пароксизмів, високою інтенсивністю болю, психомоторним збудженням хворого. Венозна ДЕП протікає з переважанням нічних та ранкових цефалгічних пароксизмів. Провести дифдіагностику допомагає тест із нахилом голови.

Єдину методику терапії гіпнічної цефалгії не розроблено. Клінічні дослідження ефективності фармпрепаратів, які застосовують у лікуванні ГГБ, не проводилися. Основними засобами, що використовуються в терапії, є:

• Препарати літію (Літія карбонат). Впливають на ноцептивну систему, збільшують нічне вироблення мелатоніну. Призначаються проти ночі.
• Гіпнотики (Зопіклон). Позитивний ефект медикаментів пов’язані з регулюючим впливом структуру сну, підвищенням порога пробудження. Аналогічну дію мають атипові бензодіазепіни (клоназепам).
• Інші фармпрепарати. У літературі описані успішні спроби лікування індометацином, верапамілом, габапентином, преднізолоном. Відзначено ефективність прийому перед сном кофеїну, препаратів мелатоніну.

Гіпнічна форма головного болю відрізняється доброякісним хронічним перебігом. Терапевтичні заходи дозволяють знизити ймовірність виникнення чергового нічного пароксизму, але не призводять до одужання. Після маніфестації захворювання продовжується весь період життя пацієнта. Профілактичні заходи не розроблені, оскільки невідомі етіофактори, що провокують захворювання.