Гіподинамія

Гіподинамія – Це стан, який характеризується недостатньою фізичною активністю та зменшенням м’язової сили. Не є самостійним захворюванням. Основні симптоми гіподинамії: постійна втома та зниження працездатності, надмірна вага, безсоння та емоційна лабільність. Діагностика базується на даних анамнезу та об’єктивного дослідження, лабораторні та інструментальні методи застосовуються для виявлення супутньої патології. Лікування полягає у поступовому збільшенні обсягу фізичних навантажень, усуненні етіологічних факторів гіподинамії. За наявності показань проводять медикаментозну корекцію.

Гіподинамію називають хворобою цивілізації. За даними ВООЗ, кожна четверта людина на планеті веде малорухливий спосіб життя. У країнах з високим рівнем доходу гіподинамія спостерігається у 26% чоловіків і 35% жінок, а в країнах, що розвиваються, цей показник становить 12% і 24% відповідно. Несприятлива ситуація серед підлітків: 80% дітей віком 11-17 років є недостатньо фізично активними. Серед причин смертності гіподинамія посідає 4 місце, оскільки сприяє виникненню небезпечних кардіологічних та ендокринних хвороб.

Більше половини випадків гіподинамії обумовлені неправильними поведінковими установками, а найчастіше і звичайною лінню. Відсутність фізичної активності та перебування на свіжому повітрі пояснюється довгим робочим днем, наявністю особистого транспорту, втомою та стресами. На поширеність гіподинамії впливає урбанізація: внаслідок розвитку системи міського транспорту люди не потребують піших прогулянок. Серед інших причин гіподинамії виділяють:

• Специфічні умови праці. Деякі професії пов’язані з необхідністю тривалий час перебувати в одній позі: сидячи або стоячи. Другим виробничим фактором, що сприяє гіподинамії, є вимушене становище, яке провокує біль у м’язах, спині. Через погане самопочуття люди уникають активного відпочинку у вільний час.
• Патологічні стани. При тяжких хворобах, що вимагають дотримання постільного режиму, створюються об’єктивні причини гіподинамії. Подібна ситуація зустрічається після хірургічних операцій, кісткових переломів, коли людина не може здійснювати активних рухів.
• Розвиток комп’ютерних технологій. Багато людей надмірно захоплюються соціальними мережами та комп’ютерними іграми, тому воліють провести час за використанням гаджетів, ніж здійснити пішу прогулянку. Тенденція до гіподинамії часто спостерігається серед дітей та підлітків.
• Надмірна маса тіла. Ожиріння є водночас і причиною, і симптомом гіподинамії. Людям із зайвою вагою набагато важче виконувати фізичні вправи, тому вони уникають навіть елементарної активності (спокійна ходьба, спортивні ігри). У свою чергу, гіподинамія сприяє посиленому накопиченню жирових відкладень.

Низька фізична активність насамперед позначається стані м’язової системи. За відсутності навантажень поступово знижується м’язова сила, м’язи починають атрофуватись. При гіподинамії ситуація ускладнюється внаслідок порушення роботи нервово-м’язових синапсів. При цьому у відповідь на активну стимуляцію м’язові волокна скорочуються дуже слабо або взагалі не скорочуються, розвивається дискоординація їхньої роботи.

При гіподинамії відбуваються негативні патофізіологічні процеси у серці та судинах. Через слабкість м’язів знижується ефективність м’язового насоса, і кров депонується у венах. Негативний вплив на рівень венозного повернення зменшує об’єм дихання і недостатню присмоктувальну дію грудної клітки. Слабкість міокарда проявляється зниженням серцевого викиду, порушенням кровотоку у периферичних тканинах.

Гіподинамія не вважається самостійною нозологічною формою, тому патогномонічні ознаки цього стану відсутні. Люди, які ведуть малорухливий спосіб життя, частіше за інших відчувають слабкість та втому. Повного відновлення сил немає навіть після нічного сну чи тривалого відпочинку. Найчастіше турбують труднощі із засинанням та безсоння вночі, вдень відзначається сильна сонливість.

При рухової активності людина із гіподинамією відчуває, що м’язи «не слухаються». Навіть при мінімальних навантаженнях спостерігається задишка та швидка стомлюваність. Характерні зміни харчової поведінки: люди віддають перевагу перекушуванням, фастфуду, солодощам і відмовляються від здорової їжі. Ці фактори призводять до поступового набору зайвої ваги, жирові відкладення, як правило, локалізовані в ділянці живота та стегон.

При гіподинамії порушується робота всіх органів, тож згодом з’являються нові клінічні симптоми. Спостерігаються часті психоемоційні розлади — постійна тривожність чи знервованість, поганий настрій без видимих ​​причин. Деякі люди скаржаться на зниження лібідо та відсутність задоволення від сексуальних контактів. У жінок із гіподинамією менструальний цикл стає нерегулярним, важче протікає ПМС.

Основна «мішень» гіподинамії – серцево-судинна система. У пацієнтів спостерігаються дисліпідемії, атеросклеротичні ураження судин, що сприяють розвитку ІХС. Внаслідок кальцифікації та ригідності судинної стінки виникає артеріальна гіпертензія. Рівень смертності від кардіальних причин (інфаркту, серцевої недостатності) у хворих на гіподинамію на 20-30% вище, ніж у середньому по популяції.

Уражається опорно-руховий апарат. Розвивається остеопороз, збільшується частота переломів кісток. Страждає функція суглобів (остеоартроз) та хребетного стовпа (остеохондроз). Встановлено зв’язок гіподинамії зі старінням: у жінок похилого віку, які приділяють фізичним навантаженням менше 40 хвилин на день, біологічний вік на 8-10 років перевищує паспортний. Зрештою всі ці ускладнення знижують тривалість життя.

Виявлення гіподинамії не складно для лікаря-терапевта, який збирає детальний анамнез життя людини. Фахівець обов’язково проводить навантажувальні проби (ортостатичну, з присіданнями) для оцінки тренованості серцево-судинної системи. Подальша схема діагностики залежить від скарг пацієнта та фізикальних даних. Обстеження призначається виявлення ускладнень гіподинамії і включає такі методы:

• Функціональні дослідження. Щоб оцінити стан міокарда, виявити порушення ритму та провідності, виконують ЕКГ у стандартних відведеннях, тредміл-тест. При необхідності рекомендується добове моніторування ЕКГ Холтером. Для виміру життєвої ємності легень виробляється спірографія. М’язова сила визначається за допомогою кистьової та станової динамометрії.
• Інструментальна діагностика. Обсяг досліджень підбирається з урахуванням основного захворювання. Зазвичай при гіподинамії призначається ехокардіограма, що дозволяє досліджувати серцевий викид та кровотік у магістральних судинах. До стандартної діагностичної схеми входить рентгенографія ОГК, УЗД органів черевної порожнини. Рідше використовують УЗДС вен нижніх кінцівок.
• Лабораторні аналізи. Основне діагностичне значення має ліпідограма: у більшості пацієнтів із гіподинамією виявляють підвищення рівня загального холестерину та ЛПНЩ. Визначається рівень глюкози натще, проводиться глюкозотолерантний тест. Для виключення ендокринних порушень вивчають кров на гормони.

Консервативна терапія

В основному, при гіподинамії застосовуються немедикаментозні методи лікування. Лікарська тактика передбачає поступове збільшення тривалості та інтенсивності фізичних навантажень. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, дорослим людям необхідно не менше 150 хвилин активності на тиждень (швидка ходьба, біг підтюпцем, плавання), а також виконання силових вправ для зміцнення великих груп м’язів 2-3 рази на тиждень.

Вид рухової активності підбирається виходячи зі стану хворого та наявності супутніх захворювань. Людям, які страждають на серцево-судинні або хронічні пульмонологічні патології, необхідні заняття з інструктором ЛФК. Другий фактор лікування гіподинамії – ліквідація ожиріння. Спільна робота терапевта, дієтолога та тренера спрямована на повільне зниження ваги, підвищення тренованості організму.

Медикаментозне лікування показане для корекції ускладнень гіподинамії. При атеросклерозі застосовують гіполіпідемічні препарати (фібрати, статини, секвестранти жовчних кислот). Хворим на хвороби серця, судин кардіолог підбирає гіпотензивні, антиаритмічні засоби. Для нормалізації фосфорно-кальцієвого обміну та ліквідації остеопорозу застосовують вітаміни, мінеральні добавки.

Реабілітація

Реабілітаційні заходи необхідні післяопераційному періоді, при відновленні після інфаркту міокарда чи інсульту. Широко застосовується ЛФК: прості пасивні рухи починають під час постільного режиму, при покращенні самопочуття пацієнта додають активні вправи. Реабілітація при гіподинамії включає механотерапію, фізіотерапевтичні методи – бальнеотерапію, магнітотерапію, рефлексотерапію.

При нормалізації рівня фізичної активності значно знижується ризик серцево-судинних ускладнень та критичних станів. У пацієнтів, які дотримуються всіх лікарських рекомендацій, збільшується тривалість та покращується якість життя. Первинна профілактика гіподинамії передбачає боротьбу з факторами ризику (сидяча робота, ожиріння та ін.), помірні, але регулярні фізичні навантаження.