Гіпоестрогенія

Гіпоестрогенія – Це синдром, який обумовлений зниженням рівня естрогенів. Фізіологічно такий стан виникає у всіх жінок у менопаузі. До патологічних причин гормонального дисбалансу належать видалення яєчників, оваріальна недостатність, хвороби гіпофіза, дія негативних екзогенних факторів. Симптоми гіпоестрогенії: нерегулярний цикл або аменорея, ановуляторна безплідність, остеопороз та інші екстрагенітальні ознаки. Діагностика включає аналізи на гормони, УЗД органів малого тазу, КТ чи МРТ турецького сідла. Лікування передбачає замісну гормонотерапію та усунення причини патології, якщо це можливо.

Гіпоестрогенія спостерігається у жінок різних вікових категорій, причому її частота збільшується із віком. Серед молодих пацієнток поширеність дефіциту естрогену становить 1-3%, у перименопаузі така ситуація спостерігається у всіх жінок як природна ознака згасання дітородної функції. Гіпоестрогенія не тільки погіршує сексуальне та репродуктивне здоров’я, а й викликає захворювання інших систем органів, тому має високу актуальність у практичній гінекології та ендокринології.

Гіпоестрогенія буває фізіологічною та патологічною. Природне зниження концентрації естрогенів спостерігається у жінок у періоді пременопаузи, менопаузи та постменопаузи. Зміна гормонального фону відбувається повільно, відбиваючи фізіологічні інволютивні процеси у яєчниках та у всьому організмі. Гіпоестрогенія у пацієнток репродуктивного віку має патологічний характер і виникає внаслідок таких причин:

• Видалення яєчників. Двосторонню овариоэктомию проводять при множинних кістах, злоякісних пухлинах, ендометріозі, деяких видах раку молочної залози. Після операції розвивається посткастраційний синдром, який зумовлений різким падінням рівня гормонів у крові.
• Гіперпролактинемія. Синтез пролактину та естрогенів має загальні ланки регуляції. Тому гіперпролактинемія супроводжується падінням рівня естрогенів та різними негативними симптомами, які схожі з проявами клімаксу.
• Захворювання гіпофіза. За вироблення естрогенів відповідає фолікулостимулюючий гормон, тому при гіпопітуїтаризмі виникає гіпоестрогенія. Стан спостерігається при пухлинах та травмах гіпофіза, післяпологових крововиливах (синдром Шихана), деяких запальних та аутоімунних процесах.
• Синдром виснаження яєчників. Передчасна оваріальна недостатність виникає при генетичних синдромах (Кальмана, Шерешевського-Тернера, ламкої Х-хромосоми), аутоімунних захворюваннях (тиреоїдит, міастенія, вітіліго), уродженій аплазії вилочкової залози.
• Дія екзогенних факторів. Поразка жіночих гонад спостерігається при радіаційному опроміненні, тривалому стажі куріння, вживанні психоактивних речовин. Причиною гіпоестрогенії також є хіміотерапевтичні препарати, агоністи рилізинг-гормонів, тривалі протоколи стимуляції суперовуляції при ЕКЗ.

Естрогени – основні гормони жіночого організму. У репродуктивному віці головну роль відіграє естрадіол, який відповідає більш ніж 400 різних функцій. Після настання менопаузи рівень естрадіолу різко падає, і починає вироблятися естрон – менш активна речовина. Ще один представник групи естрогенів – естріол, який переважно синтезується під час вагітності, не має важливого значення для невагітних жінок.

Естрогени реалізують свою гормональну функцію завдяки зв’язуванню з ядерними та мембранними рецепторами, стимуляції чи пригнічення роботи клітин. Їх основна роль полягає у формуванні вторинних статевих ознак, розвитку органів репродуктивної системи та підтримці стабільного менструального циклу. Однак у естрогенів є безліч функцій, не пов’язаних із статевою системою, що пояснює різноманітність та тяжкість симптоматики гіпоестрогенії.

Гормони підвищують вміст кальцію в кістковій тканині та сприяють її ремоделюванню, завдяки чому підтримується міцність кісток. Естрогени беруть участь у метаболічних реакціях, контролюють ліпідний спектр крові, регулюють обмін натрію та води завдяки впливу на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Вони також необхідні здоров’ю серцево-судинної системи, хорошого стану шкіри, зниження ризику колоректального раку.

При гіпоестрогенії патогенез захворювання не обмежується дефіцитом естрогенів. Недолік цих гормонів викликає компенсаторне підвищення рівня лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів гіпофізу, внаслідок чого посилюються ендокринні та метаболічні порушення. При різкому зниженні вироблення естрогенів організм піддається сильному стресу, який запускає надмірну вироблення глюкокортикостероїдів та андрогенів.

У більшості пацієнток першою ознакою патології є порушення менструального циклу. Спочатку менструації стають мізерними та короткими, інтервал між ними збільшується. Згодом кровотечі повністю припиняються – виникає вторинна аменорея. Гіпоестрогенія порушує процес овуляції, тому поряд із нерегулярним циклом жінки страждають від ендокринної безплідності.

Нестача естрогенів порушує функціонування всіх відділів жіночої репродуктивної системи. Зниження вироблення слизу у піхві та атрофія епітеліальних клітин викликає вагінальну сухість та свербіж, дискомфортні відчуття при статевих контактах (диспареунію). Багато пацієнток страждають від рецидивуючих вагінітів, циститів та уретритів внаслідок зниження місцевих захисних факторів слизової оболонки.

Не менш значущі екстрагенітальні симптоми гіпоестрогенії. Виникають припливи спека, підвищена пітливість, головний біль та інші ознаки клімактеричного синдрому. Найчастіше пацієнтки страждають від перебоїв у роботі серця підвищеної крихкості кісток, в’ялості та передчасного старіння шкіри. Приєднуються психоневрологічні симптоми: дратівливість, схильність до перепадів настрою, зниження пам’яті та концентрації уваги.

Гіпоестрогенія супроводжується комплексними порушеннями у всіх органах та тканинах, які містять естрогенові рецептори. У жінок з дефіцитом гормону розвивається остеопороз та патологічні переломи кісток, у 5 разів зростає ризик розвитку артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця. Естрогени впливають на роботу NK-клітин, Т- та В-лімфоцитів, тому при гормональному дефіциті знижується місцевий та загальний імунітет.

Обстеження жінок із ознаками гіпоестрогенії перебуває у компетенції лікаря-гінеколога. Консультація починається зі збору скарг та анамнезу, детального вивчення медичної картки пацієнтки. При фізикальному огляді визначають сухість вагінальної слизової оболонки, мізерні або відсутні виділення, можлива контактна кровоточивість. Для підтвердження гормональних порушень проводять такі дослідження:

• УЗД малого тазу. При ультразвуковій діагностиці візуалізуються зменшені в розмірах яєчники з невеликою кількістю антральних фолікулів, після оваріектомії гонади в порожнині тазу не визначаються. Зрідка в яєчниках виявляють кісти, пухлини та інші патології, що спричинили гіпоестрогенію. При скануванні матки визначають стоншення ендометрію.
• Інші інструментальні методи. Зниження густини кісткової тканини діагностують за допомогою неінвазивного методу – денситометрії. Для оцінки стану щитовидної залози та надниркових залоз проводиться УЗД. При підозрі на центральні причини гіпоестрогенії показано КТ або МРТ мозку, щоб вивчити структуру гіпофіза.
• Гормональний профіль. У крові визначають низькі рівні естрадіолу та естрону, знижений показник антимюллерового гормону. Додатково досліджують концентрацію гіпофізарних гормонів (ФСГ, ЛГ, пролактин, тиреотропний гормон), гормонів щитовидної залози (Т3 та Т4) та надниркових залоз.
• Стандартний комплекс аналізів. Щоб визначити загальний стан організму та наявність екстрагенітальних наслідків гіпоестрогенії, проводять клінічний аналіз крові, коагулограму, біохімічне дослідження крові з оцінкою ліпідограми, протеїнограми.

Основний спосіб корекції естрогенової недостатності – замісна терапія. За відсутності протипоказань у жінок застосовують комбіновану гормонотерапію естрогенами та прогестероном до клімактеричного віку (50-52 роки). Лікування зменшує прояви гіпоестрогенії: припливи, сухість піхви, психоемоційні порушення. Необхідність гормонотерапії після досягнення менопаузального віку визначається індивідуально.

Особливий режим застосування препаратів залежить від соматичного статусу пацієнтки. Після оваріоектомії з гістеректомією призначають ізольовану терапію естрогенами. При збереженій матці обов’язково додають прогестерон зниження ризику раку эндометрия. У жінок у менопаузі за наявності лише вагінальних симптомів допустиме застосування естрогенових засобів місцевої дії.

Якщо функція яєчників незворотно знижується, самостійний настання вагітності – вкрай рідкісне явище навіть на тлі замісної гормонотерапії. Для реалізації репродуктивної функції жінкам доступні програми екстракорпорального запліднення з використанням донорських ооцитів. Якщо пацієнтка раніше виконувала процедуру кріоконсервації яйцеклітин, для запліднення in vitro використовують її власний матеріал.

Завдяки сучасним схемам замісної гормонотерапії вдається контролювати ознаки гіпоестрогенії та мінімізувати її неприємні симптоми. Прогноз для життя та здоров’я жінки загалом сприятливий, проте серйозну проблему є безпліддям, яке не завжди піддається корекції за допомогою допоміжних репродуктивних технологій. Профілактика передбачає ранню діагностику та лікування захворювань, що спричиняють дефіцит естрогенів.