Гіпостатура

Гіпостатура – це різновид дистрофії, що характеризується рівномірним відставанням маси та довжини тіла дитини від вікових фізіологічних параметрів. Основні прояви – зниження апетиту та щомісячних надбавок у дітей до року, затримка прорізування зубів та дозрівання кісткових тканин, наявність блідості та сухості шкіри. Діагностика ґрунтується на ретельному огляді та проведенні антропометричних вимірювань, зборі анамнезу, лабораторному та інструментальному обстеженні. Лікування гіпостатури комплексне; направлено на організацію раціонального режиму, належного догляду, дієтотерапії; включає медикаментозну підтримку (вітаміни, ферменти), масаж, гімнастику.

Гіпостатура – розлад харчування в ранньому дитячому віці, який проявляється не тільки неадекватними надбавками ваги, а й відставанням у зростанні. Дослівно з грецької мови термін можна перекласти як «низькорослість, мала величина». Гіпостатура характерна переважно дітей першого року життя. Хворі діти мініатюрні і, як правило, мають пропорційну статуру. При гіпостатурі зростання дитини на 5-10 см, а в старшому віці на 10-20 сантиметрів нижче норми; маса тіла пропорційна його довжині. Найбільше випадків цієї форми дистрофії реєструється в африканських країнах (10–25%), у Росії цей показник становить 2%. Частота виникнення захворювання вища у недоношених дітей, народжених до 36 тижнів вагітності.

Патологія розвивається за недостатньої кількості в організмі дитини білка, вітамінів, основних мікроелементів, отриманих ним внутрішньоутробно або на першому році життя. За часом впливу всі етіологічні фактори поділяються на пренатальні (допологові) та постнатальні (післяпологові):

• Пренатальні причини. Впливають на плід, що розвивається, безпосередньо пов’язані зі здоров’ям і способом життя майбутньої матері. До них належать токсикози, стреси, куріння, незбалансоване харчування, хвороби обміну у вагітної, фетоплацентарна недостатність. У цих випадках плід хронічно недоотримує кисень та поживні речовини, необхідні для будівництва тканин, його зростання та розвитку.
• Постнатальні причини. Пов’язані з неправильним харчуванням та доглядом за новонародженим. До гіпостатури можуть призводити хронічні розлади харчування, що виникають переважно у дітей із вродженими вадами серця, бронхолегеневою дисплазією, патологією розвитку структур головного мозку, енцефалопатією, ендокринними та спадковими захворюваннями, рахітом. Порушення трофічних процесів у дитини може бути викликане незбалансованим раціоном з переважанням у меню їжі з великою кількістю вуглеводів та дефіцитом інших нутрієнтів, пізнім введенням прикормів, емоційною депривацією, нестачею фізичних контактів з матір’ю, відсутністю щоденних прогулянок та вод.

Механізм розвитку пренатальної гіпостатури обумовлений недостатністю матково-плацентарного кровообігу та пов’язаним із цим хронічним кисневим голодуванням, порушенням окисних процесів в організмі плода. При цьому страждає обмін речовин, порушується нейроендокринна регуляція трофічних процесів, внаслідок чого розвивається функціональна та морфологічна незрілість плода, тяжкість якої залежить від часу та ступеня впливу несприятливих факторів.

Патогенез набутої гіпостатури, незалежно від причин, що її викликали, пов’язаний з дисфункцією травної, нервової та ендокринної систем. Внаслідок зниження кислотності шлункового соку та ферментативної активності порушується порожнинне та пристінне травлення, всмоктування їжі, уповільнюється пасаж хімусу по ШКТ. У кишечнику протікають гнильні та бродильні процеси, виникає ендогенна інтоксикація. Ці умови сприяють розвитку гіпопротеїнемії, гіпоальбумінемії, гіпоглікемії, метаболічного ацидозу. Надалі знижується збудливість кори головного мозку, розвивається дисфункція підкіркових структур та загальне гальмування центральної та вегетативної нервової системи.

Патологія може визначатися як відразу після пологів, і через кілька місяців і навіть років після народження дитини. Діти мініатюрні, пропорційно складені, та їх фізичні параметри перебувають нижче вікових нормативів. Характерний повільне зростання і погані щомісячні збільшення маси тіла. Діти мають знижений апетит, нестійкий стілець. Можуть виникати збочені харчові реакції, наприклад, вживання рідкої їжі або продуктів, що мають певний смак. Шкіра бліда і сухувата, підшкірно-жировий шар розвинений задовільно, тургор тканин знижений. Особа може набувати стурбованого, дорослого виразу.

Діти з цією патологією часто емоційно лабільні, дратівливі, неспокійні. Вони відстають у психомоторному розвитку, іноді мають знижений інтелект, у них порушено сон та терморегуляцію, пізно прорізуються зуби, затримуються процеси дозрівання кісткової тканини. Відбувається відставання біологічного віку від календарного. Можуть виникати прояви гіповітамінозів С, А, вітамінів групи В. Гіпостатурі супроводжують часті запальні процеси у верхніх дихальних шляхах, порушення обміну речовин, нервові та ендокринні захворювання, зниження імунітету.

Діагноз «гіпостатура» виставляється на підставі комплексу клінічних, лабораторних та інструментальних даних. Обстеження дитини здійснюється педіатрами, дитячими ендокринологами, генетиками, неврологами. Диференціальну діагностику гіпостатури виробляють з непропорційним і пропорційним нанізмом, конституційною низькорослістю, хондродистрофією, вітамін-D-резистентним рахітом, важкою формою вітамін-D-залежного рахіту. Діагностичний план включає:

• Збір анамнезу та фізикальний огляд. З’ясовуються причини, які сприяли виникненню гіпостатури. Проводиться оцінка кольору, тургору, еластичності шкірних покривів, вираженості підшкірно-жирового шару різних частинах тіла, м’язового тонусу, роботи органів дихання, системи кровообігу. Обов’язковим є проведення антропометрії, коли вихідні дані порівнюються з віковими нормами.
• Лабораторні методики. У крові виявляється анемія, гіпоглікемія, полігіповітаміноз, гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія. За даними копрограми визначаються ознаки недостатності травлення. Імунограма відображає зниження клітинних та гуморальних механізмів захисту.
• Інструментальні дослідження. Для підтвердження чи спростування хвороб внутрішніх органів застосовують УЗД черевної порожнини, ЕхоКГ. Рентгенографія пензлів проводиться визначення кісткового віку дитини. КТ та МРТ голови дозволяє виключити патології розвитку мозку.

Захворювання лікується амбулаторно, при тяжкому стані дитини проводиться його госпіталізація у відділення педіатрії чи дитячої ендокринології. Основні режимні моменти зводяться до нормалізації меню дитини та догляду за нею, усунення факторів, що послужили розвитку гіпостатури. Базові заходи включають:

• Дієтотерапію. Дитині призначається дробове харчування (5 – 10 разів на день), в меню, відповідно до віку, має бути достатня кількість білків, жирів, вуглеводів. Лікувальне харчування вважається ефективним, якщо у дитини підвищується апетит, покращується смак, стан шкірних покривів, нормалізується емоційний статус, з’являються щоденні збільшення ваги, набувають нових навичок.
• Ретельний догляд. Здійснюється шляхом призначення правильного розпорядку дня (чергування фізичної активності з відпочинком), загальнозміцнювальних заходів (хвойних ванн, процедур, що гартують), частого емоційного контакту з батьками. Також рекомендований лікувальний масаж та гімнастика.
• Медикаментозне лікування. Не є суворо обов’язковим, до нього вдаються при важких формах гіпостатури та неефективності дієтотерапії. Невід’ємною частиною фармакотерапії є призначення вітамінних комплексів. Ферменти використовують для поліпшення процесів травлення під контролем копрограми. З метою покращення емоційного стану дитини рекомендується застосування седативних препаратів та медикаментів, що покращують функціонування центральної нервової системи. У разі розвитку вираженого дефіциту ваги призначається парентеральне харчування.

Гіпостатура може мати як сприятливий (оборотний), так і несприятливий перебіг. Прогноз залежить від можливості усунення причин захворювання, наявності або відсутності супутніх патологій. Якщо вчасно скоригувати ці фактори, які викликали затримку фізичного розвитку, антропометричні параметри можуть поступово нормалізуватися.

Специфічна профілактика гіпостатури відсутня. Неспецифічна підрозділяється на первинну та вторинну. Первинними профілактичними заходами є своєчасне медико-генетичне обстеження та планування вагітності, дотримання режиму сну та неспання, правильне харчування вагітної, раннє виявлення та лікування токсикозів, інфекційних захворювань. Вторинна профілактика включає правильний догляд, природне вигодовування чи раціональне харчування дитини, контроль фізичних параметрів, своєчасне лікування інфекційних захворювань.