Гіпотиреоз у дітей

Гіпотиреоз у дітей – ендокринна патологія, пов’язана з недостатністю продукції тиреоїдних гормонів щитовидною залозою або неефективністю їхньої дії на клітинному рівні. Гіпотиреоз у дітей проявляється млявістю, загальмованістю, м’язовою гіпотонією, запізненням прорізування зубів та закриття джерельця, відставанням росту, психомоторного та розумового розвитку. Для раннього виявлення гіпотиреозу у дітей проводиться неонатальний скринінг із визначенням рівня ТТГ, Т4, тиреоглобуліну, антитиреоїдних антитіл; виконується УЗД та сцинтиграфія щитовидної залози. При гіпотиреозі в дітей віком показана замісна терапія левотироксином натрію.

Гіпотиреоз у дітей є патологічним станом, що характеризується повною або частковою недостатністю гормонів щитовидної залози: тироксину (Т4), трийодтироніну (Т3) та тирокальцитоніну. У перші тижні внутрішньоутробного розвитку на ембріон діють материнські тиреоїдні гормони, але вже до 10-12 тижнів у плода починає функціонувати власна щитовидна залоза. Вироблення тиреоїдних гормонів відбувається у клітинах залози – тиреоцитах, здатних активно захоплювати та накопичувати вільний йод із плазми крові. Тиреоїдні гормони відіграють надзвичайно важливу роль для нормального гармонійного розвитку дитини, особливо в антенатальному та перші тижні постнатального періоду. Тиреоїдні гормони регулюють процеси ембріогенезу: диференціювання кісткової тканини, формування та функціонування кровотворної, дихальної та імунної систем, дозрівання структур головного мозку, у т. ч. кори великих півкуль.

Дефіцит тиреоїдних гормонів у дітей спричиняє більш тяжкі наслідки, ніж у дорослих; причому, чим молодша дитина, тим небезпечніший гіпотиреоз для його здоров’я та життя. Гіпотиреоз у дітей призводить до затримки фізичного та розумового розвитку (зростання, статевого дозрівання, інтелекту), порушення всіх видів основного обміну речовин (білків, жирів, вуглеводів, кальцію) та процесів терморегуляції.

Гіпотиреоз у дітей розвивається при різних порушеннях у роботі гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної системи. У 10-20% випадків причинами вродженого гіпотиреозу в дітей віком можуть бути генетичні аномалії, коли мутантні гени успадковуються дитиною від батьків, але здебільшого захворювання носить випадковий характер.

В основному у дітей спостерігається первинний гіпотиреоз, пов’язаний із патологією самої щитовидної залози. Частою причиною гіпотиреозу у дітей є вади розвитку щитовидної залози, що проявляються аплазією (відсутністю), гіпоплазією (недорозвитком) або дистопією (зміщенням) органу. Спровокувати ураження щитовидної залози плода можуть несприятливі фактори навколишнього середовища (радіація, нестача йоду в їжі), внутрішньоутробні інфекції, прийом вагітної деяких медикаментів (тиреостатиків, транквілізаторів, бромідів, солей літію), наявність у неї аутоімунного тиреоїту. У 10-15% випадків гіпотиреоз у дітей пов’язаний із порушенням синтезу тиреоїдних гормонів, їх метаболізму або пошкодженням тканинних рецепторів, які відповідають за чутливість тканин до їхньої дії.

Вторинний та третинний гіпотиреоз у дітей може бути обумовлений вродженою аномалією гіпофіза та/або гіпоталамуса або генетичним дефектом синтезу ТТГ та тиреоліберину, що регулюють секрецію гормонів щитовидної залози. Придбаний гіпотиреоз у дітей може виникнути при пошкодженні гіпофіза або щитовидної залози внаслідок пухлинного чи запального процесу, травми чи операції, при ендемічній йодній недостатності.

Гіпотиреоз у дітей може бути вродженим чи набутим. При вродженому гіпотиреозі діти народжуються з тиреоїдною недостатністю. Частота вродженого гіпотиреозу, за даними дитячої ендокринології, становить приблизно 1 випадок на 4-5 тис. новонароджених дітей (у дівчаток у 2 рази вища, ніж у хлопчиків).

За ступенем вираженості проявів гіпотиреоз у дітей може бути транзиторним (минущим), субклінічним, маніфестним. Залежно від рівня порушення вироблення тиреоїдних гормонів виділяють первинний (тиреогенний), вторинний (гіпофізарний) та третинний (гіпоталамічний) гіпотиреоз у дітей.

Гіпотиреоз у немовлят має незначні клінічні прояви, до яких можна віднести пізній термін пологів (40-42 тижні); велика вага дитини (понад 3,5-4 кг); набряклість обличчя, повік, язика (макроглосія), пальців рук і ніг; переривчасте та важке дихання, низький, грубий плач. У новонароджених дітей з гіпотиреозом можуть спостерігатися затяжна жовтяниця, пізніше загоєння пупкової рани, пупкова грижа, слабкий смоктальний рефлекс.

Симптоми гіпотиреозу наростають поступово і стають очевидними з розвитком дитини; вони менш помітні при грудному вигодовуванні з допомогою компенсації материнськими тиреоїдними гормонами. Вже грудному віці у дітей з гіпотиреозом спостерігаються ознаки затримки соматичного і психомоторного розвитку: загальна млявість, сонливість, м’язова гіпотонія, загальмованість і гіподинамія, відставання росту і ваги, збільшення розміру і пізніше закриття джерельця, запізнення прорізування зубів, несформованість , сидіти, стояти).

При гіпотиреозі у дітей розвивається брадипсихія – байдужість до навколишнього світу зі мізерними емоційними та голосовими реакціями: дитина не гуляє, не вимовляє окремі склади, не грає самостійно, погано йде на контакт. Відзначаються ознаки ураження серцевого м’яза, зниження імунітету, блідість та сухість шкіри, ламкість волосся, низька температура тіла, анемія, запори.

Виразність симптомів вродженого гіпотиреозу у дітей залежить від етіології та тяжкості захворювання. Небезпека вираженого нестачі тиреоїдних гормонів на ранніх термінах внутрішньоутробного розвитку полягає в незворотному порушенні розвитку ЦНС дитини, що призводить до недоумства та кретинізму з тяжкою розумовою відсталістю, деформацією скелета, карликовістю, порушенням психіки, слуху та мови (аж до глухонімоти).

При легкій формі ознаки гіпотиреозу у дітей у період новонародженості можуть бути стертими та проявитися пізніше, у віці 2-6 років, іноді – у період статевого дозрівання. Якщо гіпотиреоз виникає у дітей віком від 2 років, він не викликає серйозних порушень розумового розвитку. У старших дітей та підлітків гіпотиреоз може супроводжуватися збільшенням ваги, ожирінням, затримкою росту та статевого дозрівання, погіршенням настрою, сповільненим мисленням, зниженням успішності у школі.

З метою виявлення первинного вродженого гіпотиреозу в педіатрії проводиться обов’язкове скринінгове обстеження новонароджених дітей (на 4-5 день після народження) з визначенням рівня ТТГ у сироватці крові як показника гормонопродукуючої функції щитовидної залози. Діагноз гіпотиреозу підтверджується за підвищеного рівня ТТГ у дітей.

Для диференціальної діагностики типів вродженого гіпотиреозу у дітей додатково визначаються рівні загального та вільного Т4, Т3, тиреоглобуліну та антитиреїодних антитіл, індекс зв’язування тиреоїдних гормонів, виконується проба з тироліберином.

Подальше обстеження при гіпотиреозі у дітей може включати УЗД та оглядову сцинтиграфію щитовидної залози, що дозволяють виявити анатомічні порушення органу (недорозвинення, деформацію чи усунення), зниження його функціональної активності. Визначення кісткового віку за допомогою рентгенографії колінних суглобів та трубчастих кісток дитині показує порушення у розвитку скелета при гіпотиреозі.

Лікування вродженого гіпотиреозу у дітей необхідно починати в ранні терміни після встановлення діагнозу (не пізніше 1-2 тижні після народження), щоб запобігти серйозним порушенням психосоматичного розвитку дитини.

У більшості випадків вродженого та набутого гіпотиреозу у дітей необхідна довічна замісна терапія синтетичним аналогом гормону щитовидної залози – левотироксином натрію. Препарат призначають у початковій дозі 10-15 мкг/кг маси тіла на добу під регулярним динамічним контролем стану дитини та біохімічних показників для підбору оптимальної дози препарату. Додатково показані вітаміни (А, В12), ноотропні засоби (гопантенова кислота, пірацетам), повноцінне харчування, масаж, ЛФК.

При субклінічній формі гіпотиреозу в дітей віком лікування може не знадобитися, у разі показано постійне лікарське спостереження. При розвитку кретинізму повне лікування неможливо, прийом левотироксину натрію дещо покращує перебіг захворювання.

Прогноз гіпотиреозу у дітей залежить від форми захворювання, віку дитини, часу початку лікування та правильно підібраної дози левотироксину. Як правило, при своєчасному лікуванні гіпотиреозу у дітей стан швидко компенсується, і надалі спостерігаються нормальні показники фізичного та розумового розвитку. Відсутність або пізній початок лікування гіпотиреозу призводить до глибоких та незворотних змін в організмі та інвалідизації дітей.

Діти з гіпотиреозом повинні постійно перебувати під наглядом педіатра, дитячого ендокринолога, дитячого невролога з регулярним контролем статусу тиреоїду. Попередження гіпотиреозу у дітей полягає у достатньому вживанні вагітною жінкою йоду з їжею або у вигляді лікарських засобів, особливо у регіонах йодного дефіциту; ранньому виявленні недостатності тиреоїдних гормонів у майбутніх мам та новонароджених.