Гіповітаміноз В2 (Гіпорибофлавіноз, Дефіцит вітаміну В2)

Гіповітаміноз B2 – це захворювання, викликане дефіцитом вітаміну B2 у раціоні, його недостатнім всмоктуванням з кишечника або інтенсивним руйнуванням та виведенням з організму. Виявляється себорейним дерматитом, грубою лускатою шкірою, набуханням і болісністю язика, кон’юнктивітом, сльозотечею, світлобоязню, почервонінням та набряклістю губ, їх лущенням. При тривалому нестачі вітаміну розвиваються парестезії, м’язова слабкість, пекучі болі в м’язах, судоми та нормоцитарна анемія. Для підтвердження діагнозу виконуються аналізи сечі та крові на вміст вітаміну B2. Лікування передбачає використання препаратів рибофлавіну, корекцію раціону, терапію супутніх захворювань.

Термін «гіповітаміноз» походить із грецької мови, у перекладі означає «зниження вітамінів». Синонімічна назва гіповітамінозу B2 – гіпорибофлавіноз, вітамінна недостатність B2. На сьогоднішній день у розвинених країнах поширеність важких гіповітамінозів рибофлавіну вкрай низька, проте, за даними лабораторних досліджень, епідеміологія легких форм хвороби, що протікають без виражених симптомів, залишається високою. Практично у всіх регіонах Росії недостатня забезпеченість вітаміном виявляється у 60-80% населення. Цей показник не залежить від соціально-економічного рівня людини, її віку та статі. Легкий гіповітаміноз B2 не проявляється клінічно, але сприяє розвитку інших захворювань.

Щоб організм був повністю забезпечений рибофлавіном, потрібна його достатня присутність у добовому раціоні, активне всмоктування з тонкого відділу кишечника, збереження в кровотоку до початку участі у біохімічних процесах. Причинами розвитку гіповітамінозу стають несприятливі фактори, що діють на певному етапі надходження та засвоєння вітаміну. До них відносяться:

• Незбалансоване харчування. Гіповітаміноз найбільше схильні особи, які дотримуються строгих дієт з жорстким обмеженням поживних речовин, хворі на анорексію. У групі ризику знаходяться вегетаріанці, оскільки основними джерелами рибофлавіну є молочні продукти, яйця та печінка тварин.
• Прийом лікарських засобів. Довготривале лікування препаратами, що знижують рівень вітаміну, провокує розвиток його дефіциту, а потім стійкої недостатності. Основні антагоністи рибофлавіну – трициклічні антидепресанти та барбітурати.
• Захворювання органів ШКТ. Гіповітаміноз виникає при порушеннях травлення, всмоктування корисних речовин із шлунка та кишечника, дефіциті транспортних білків печінки. Причини – синдром мальабсорбції, запальні процеси у кишечнику, печінкова недостатність.
• Підвищення витрати вітаміну. Потреба вітамінів зростає при регулярних інтенсивних фізичних навантаженнях і деяких обмінних патологіях, наприклад, при тиреотоксикозі. До групи підвищеного ризику належать пацієнти з гострими захворюваннями, вагітні, діти та люди похилого віку.
• Спадкові хвороби. Існують успадковані та вроджені форми порушення метаболізму вітаміну. При цих захворюваннях неможлива повноцінна доставка рибофлавіну до тканин, перебіг біохімічних процесів за його участю.

Вітамін B2 є у складі флавопротеїдів – ферментів, які беруть участь у перенесенні водню, забезпечують тканинне дихання, синтез структурних та ферментних білків. При гіповітаміноз B2 розвивається тканинна гіпоксія, порушується виробництво гемоглобіну та еритропоетину, знижується секреторна функція шлунка через неможливість утворення деяких компонентів соляної кислоти, уповільнюється процес жовчовиділення та всмоктування вуглеводів. У хворих формується дисбактеріоз, оскільки рибофлавін необхідний підтримки життєдіяльності кишкової палички.

Зміна метаболічних процесів, зокрема зниження виробництва структурних білків, проявляється запаленням, лущенням, тріщинами, ерозіями на шкірі та слизових оболонках. Розвивається дерматит, хейліт, глосит. Гіповітаміноз призводить до дисфункції нервової системи, що характеризується підвищеною чутливістю до інтенсивних стимулів (світла, звуку), швидкою стомлюваністю. Рибофлавін входить до складу зорового пурпуру, захищає сітківку від впливу ультрафіолетових променів. За його недостатності відбувається погіршення зорової функції.

На стадії прегіповітамінозу розвивається неспецифічне погіршення загального стану: з’являється слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість. Порушується сутінковий зір (розвивається гемералопія). При стійкому гіповітамінозі в першу чергу уражаються очі та ротову порожнину. Слизові оболонки запалюються, губи стають сухими і покриваються тріщинами, їхня поверхня лущиться. Пізніше виникають ерозії, при зараженні грибковою інфекцією – заїди у куточках рота. Мова набрякла, яскраво-червона, блискуча. Ротова порожнина покрита виразками, вживання кислої, гострої та гарячої їжі викликає біль. На слизовій оболонці очей запалення супроводжується почервонінням, сльозотечею, появою судинного візерунка на білках. Знижується гострота зору.

На поверхні шкіри утворюються висипання у вигляді червоних плям, що лущаться. Зовні вони нагадують себорейний дерматит. Патологічні вогнища запалення розташовуються на волосистій частині голови, в області трикутника носогубного, навколо очей і вушних раковин. У чоловіків уражається шкіра мошонки, у жінок – зовнішня частина піхви. Іноді у пацієнтів запалюються нігтьові валики. При тривалому гіповітамінозі патологічно змінюються функції ЦНС: розвиваються парестезії та судоми, атаксія, посилюються сухожильні рефлекси. У дитячому віці недостатність рибофлавіну проявляється відставанням у рості, втратою маси тіла, анемією.

При тяжкому нелікованому гіповітамінозі B2 формуються структурні та функціональні зміни кори надниркових залоз, порушуються процеси гемопоезу, глюконеогенезу та обміну заліза. Підвищується ризик розвитку надниркової недостатності та гіпохромної анемії. Більшість пацієнтів знижується природний імунітет, що сприяє частим рецидивам інфекцій, зокрема грибкових уражень слизових. У період вагітності основним ускладненням є викидень та аномалії розвитку кісткової системи плода.

Підозра на гіповітаміноз B2 з’являється за наявності характерних симптомів, хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, тривалому прийомі ліків, що знижують рівень рибофлавіну. Обстеження проводить лікар-гастроентеролог за участю дерматолога та офтальмолога. Диференціальна діагностика передбачає виключення себорейного дерматиту, кон’юнктивіту та розладів зору, не пов’язаних із вітамінною недостатністю. Застосовуються такі діагностичні процедури:

• Клінічний опитування. У ході первинної бесіди лікар уточнює симптоми, наявність тиреотоксикозу, захворювань шлунково-кишкового тракту, печінки та нирок, прийому барбітуратів та антидепресантів. З’ясовується склад раціону пацієнта, його відданість дієтам, вегетаріанству.
• Огляд. Визначається запалення та тріщини на губах, інфікування куточків губ, виразки в ротовій порожнині, почервоніння язика та слизових оболонок ока, сльозотеча. На відкритих ділянках шкіри виявляється лущення та еритеми. Характерні місця вогнищ – волосиста частина голови, носогубний трикутник, області біля очей та вух.
• Аналіз крові, сечі. Досліджується вміст рибофлавіну у плазмі крові та у зразку добової сечі. Гіповітаміноз підтверджується при рівні вітаміну менше 137 нг/мл (мкг/л). Аналіз сечі дозволяє оцінити процес екскреції, в нормі за добу із сечею виділяється близько 9% рибо флавіну, що присутній у крові.

Для задоволення потреб організму у вітаміні B2 пацієнтам призначаються препарати рибофлавіну. Курс прийому становить 1-2 місяці. Поряд із медикаментозним лікуванням підбирається раціон, що містить достатню кількість вітаміну. Його джерелами є продукти з молока, печінка, м’ясо, пивні дріжджі та вітамінізований хліб. Меню складається таким чином, щоб добове надходження рибофлавіну з їжею знаходилось у діапазоні від 1,5 до 2,1 мг (для дорослих невагітних пацієнтів). Паралельно з основним лікуванням проводиться терапія захворювань печінки, нирок, кишківника та шлунка.

Гіповітаміноз B2 успішно піддається терапії. За відсутності захворювань, що перешкоджають всмоктуванню та засвоєнню вітаміну, прогноз сприятливий, рибофлавінова недостатність усувається протягом 1-3 місяців після початку лікування. Профілактичні заходи включають збалансоване харчування з високим вмістом продуктів тваринного походження, відмову від жорстких дієт та вегетаріанства, своєчасне лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, нирок та печінки, періодичний контроль рівня вітамінів при тривалому вживанні препаратів-антагоністів.