Гіповітаміноз В6 (Дефіцит вітаміну В6)

Гіповітаміноз B6 – це захворювання, що розвивається при дефіциті вітаміну B6 в їжі, порушенні його всмоктування з кишечнику або інтенсивному руйнуванні та виведенні з організму. На початковій стадії симптоми неспецифічні: швидка стомлюваність, загальна слабкість, неуважність, загальмованість. При стійкому гіповітамінозі спостерігаються ознаки себорейного дерматиту, стоматиту, глоситу, хейлозу, периферичних поліневропатій та анемії. Діагностика ґрунтується на визначенні вмісту піридоксину в крові. Лікування включає дієту з високим вмістом вітамінів, застосування препаратів піридоксину парентерально або перорально, усунення хвороб ШКТ.

Вітамін B6 представлений групою біологічно активних сполук – піридоксином, піридоксалем, піридоксаміном та фосфатами, зокрема піридоксальфосфатом. Як синонімічні назви вітаміну використовуються поняття «піридоксин» і «адермін». Синонім гіповітамінозу B6 – вітамінна недостатність B6. Згідно з даними статистичних досліджень, у Росії недостатня забезпеченість піридоксином існує у 60-80% населення. У більшості людей гіповітаміноз знаходиться на ранній стадії, не проявляється специфічними симптомами і нерідко залишається недіагностованим. Тяжкі форми хвороби з розгорнутою клінічною картиною найчастіше виявляються у немовлят, дітей раннього віку та літніх пацієнтів. Пік захворюваності посідає зимово-весняний період.

Вітамін B6 є водорозчинним, міститься у продуктах рослинного та тваринного походження: у зернах злаків, бобових, бананах, м’ясі, рибі, печінці, дріжджах. Частково виробляється мікрофлорою в кишечнику. Розвитку гіповітамінозу сприяють такі фактори:

• Неповноцінне харчування. Недостатнє надходження піридоксину з їжею може бути зумовлене жорсткими дієтами чи голодуванням. При штучному вигодовуванні немовлят ризик гіповітамінозу підвищується через використання сумішей, у яких вітамін був зруйнований під час термічної обробки.
• Підвищена потреба у вітаміні. Метаболізм сполуки посилюється в умовах холодного клімату, при інтенсивних фізичних навантаженнях та нервово-психічній напрузі, під час вагітності. За його звичній кількості в раціоні розвивається гіповітаміноз.
• Захворювання органів травлення. При хворобах кишечника знижується всмоктування вітаміну та його виробництво мікрофлорою. Найбільш поширеними причинами є синдром мальабсорбції, целіакія, хвороба Крона та неспецифічний виразковий коліт.
• Тривалий прийом ліків. Антибактеріальні препарати пригнічують мікрофлору кишківника, що синтезує вітаміни. Безпосередні антагоністи піридоксину – циклосерин, етіонамід, гідразид ізонікотинової кислоти, гідролізин, пеніциламін, глюкокортикоїди, естрогени.

Вітамін B6 бере участь у ферментних реакціях білкового обміну. Він є коферментом ферментів, що забезпечують виробництво амінокислот, процеси переамінування, дезамінування, декарбоксилювання та метилювання. При нестачі піридоксину виникає дефіцит амінокислот, необхідних синтезу білків. Це позначається на роботі багатьох внутрішніх органів: порушуються функції печінки, знижується рівень альбумінів, трансферину (білка, що переносить залізо) та гемоглобіну.

Тривалий гіповітаміноз призводить до дистрофії міокарда, скорочення виробництва еритроцитів, порушення будови та функцій шкіри, слизових оболонок. Клінічно це проявляється анемією, дерматит, глосит, хейлоз. Піридоксин забезпечує нормальне перебіг декарбоксилювання глутамінової кислоти – медіатора збудження ЦНС. В результаті реакції вона перетворюється на гамма-аміномасляну кислоту – медіатор гальмування. При гіповітаміноз B6 підвищується концентрація медіаторів збудження, що проявляється судомами, дратівливістю, безсонням.

Стадія прегіповітамінозу супроводжується неспецифічною симптоматикою. Пацієнти відчувають слабкість, втому, апатію, швидко втомлюються, не почуваються відпочили після нічного сну. При розвитку гіповітамінозу виникає підвищена дратівливість, у дітей часто спостерігається розгальмованість у поведінці, вони стають запальними, агресивними та неслухняними. У тяжкій стадії формується депресія, загальмованість та сплутаність свідомості, погіршення пам’яті, уваги, мислення. Підвищується чутливість до світла та звуків, погіршується сон. На ніч відзначаються судоми. Ослаблений імунітет сприяє частим інфекційним захворюванням, особливо в холодну пору року.

У пацієнтів різного віку знижується апетит, з’являється нудота. Розвиваються дерматити, характерно ураження області носогубної складки, надбров’я, навколоочкових зон, волосистої частини голови та шиї. Можлива себорея. Виявляється хейліт – “заїди” в куточках рота, вертикальні тріщини на губах; глосит – почервоніння та набрякання мови; кон’юнктивіт – запалення слизової оболонки ока. Поліневрити нижніх і верхніх кінцівок частіше проявляються порушенням чутливості, відчуттям «мурашок», поколювання. У людей похилого віку, вагітних та дітей виникає гіпохромна анемія з характерними симптомами: слабкістю, запамороченнями, м’язовою гіпотонією, сухістю та блідістю шкіри, ламкістю нігтів та волосся, посиленням хейліту, глоситу.

Без своєчасного лікування ураження слизових та шкіри ускладнюються розвитком бактеріальних та грибкових інфекцій. Повільне оновлення шару травного тракту, що вистилає, сприяє виникненню гастриту, коліту та інших запальних захворювань. У осіб похилого віку ускладненням гіповітамінозу можуть бути склеротичні зміни судин та тканин серця, що підвищують ризик атеросклерозу та кардіосклерозу. У дитячому віці гіповітаміноз B6 здатний призвести до важких судом, схожих на епілептичні напади, затримку фізичного та розумового розвитку, психічної неврівноваженості, В6-залежної тривожності.

Первинне визначення гіповітамінозу B6 складає основі даних анамнезу і клінічної картини. Діагностику проводять лікар-педіатр, терапевт, дерматолог. Фахівець з’ясовує особливості харчування пацієнта, наявність захворювань шлунково-кишкового тракту, використання ліків-антагоністів піридоксину та антибіотиків. Характерні симптоми – хейлоз, глосит, дерматит, кон’юнктивіт – не є високоспецифічними ознаками гіповітамінозу B6, оскільки можуть спостерігатися за недостатності інших вітамінів, наприклад, рибофлавіну. Для диференціальної діагностики призначається низка лабораторних тестів:

• Аналіз сечі. Виконується дослідження добової сечі на вміст метаболіту піридоксину – 4-піридоксинової кислоти. При стані гіповітамінозу загальний показник нижче 0,5 мг. Нестача піридоксину збільшує виведення із сечею ксантуренової кислоти, тому досліджується її вміст у разовій порції сечі після прийому триптофану. Гіповітаміноз підтверджується значеннями понад 50 мг.
• Аналіз цільної крові. Визначається рівень найактивнішої форми вітаміну B6 – піридоксину, а також піридоксальфосфату. Діагноз гіповітамінозу підтверджується при показниках піридоксину менше 50 мкг/л, піридоксальфосфату менше 3,6 нг/мл.
• Аналіз плазми. Іноді умови лабораторії дозволяють досліджувати плазму крові, а чи не цілісну кров. Вивчається рівень піридоксину. За його дефіциту підсумкові значення менше 20 нмоль/л.

Терапія визначається причинами, що призвели до захворювання. Пацієнтам, у яких недостатність вітаміну викликана голодуванням, показана дієтотерапія, складається раціон, що включає свіжі фрукти та овочі, яйця, молочні та м’ясні продукти, злаки та бобові. Додатково призначається пероральний прийом піридоксину (таблетки, капсули). За наявності хвороб шлунково-кишкового тракту, що перешкоджають всмоктуванню вітамінів, проводиться їхнє лікування. Одночасно розпочинають парентеральне введення вітаміну B6. Якщо гіповітаміноз спровокований тривалим прийомом ліків, відбувається корекція основного лікування зі скасуванням або зниженням дози препарату.

Гіповітаміноз B6 успішно піддається лікуванню, у більшості випадків вітамінну недостатність та її клінічні прояви вдається усунути за 2-3 місяці терапії. Профілактичні заходи включають відмову від жорстких дієт та голодування, використання дитячих поживних сумішей, збагачених вітамінами, лікування захворювань кишківника. Додатковий прийом лікарських форм піридоксину необхідний вагітним, жінкам у період лактації, пацієнтам, які приймають антибіотики, сульфаніламідні та протитуберкульозні препарати, пероральні контрацептиви.