Гірсутизм

Гірсутизм – надмірне зростання волосся на тілі та обличчі у жінок за чоловічим (андрогенним) типом. Характеризується появою волосся в області верхньої губи, підборіддя, грудної клітки, на спині та животі. При гірсутизмі часто спостерігається порушення регулярності менструального циклу, маткові кровотечі, безплідність, анемія. Легкий ступінь гірсутизму може не вимагати лікувальних заходів. Гірсутизм вираженого ступеня потребує тривалого лікування (від 6 до 12 місяців) та усунення причини (полікістоз або пухлини яєчників, пухлини надниркових залоз, гіпофіза, синдром Іценко-Кушинга) для припинення росту волосся. Позбутися волосся, що є в небажаній зоні пацієнтам з гірсутизмом допомагають різні косметологічні способи.

Гірсутизм – надмірне зростання волосся на тілі та обличчі у жінок за чоловічим (андрогенним) типом. Характеризується появою волосся в області верхньої губи, підборіддя, грудної клітки, на спині та животі. При гірсутизмі часто спостерігається порушення регулярності менструального циклу, маткові кровотечі, безплідність, анемія. Вимагає тривалого лікування (від 6 до 12 місяців) та усунення причини (полікістоз або пухлини яєчників, пухлини надниркових залоз, гіпофіза, синдром Іценко-Кушинга) для припинення росту волосся.

Гірсутизм спостерігається приблизно у 2-10% жінок і може бути настільки вираженим, що змушує жінку вдаватися до різних методів механічного видалення надлишкового волосся. При гірсутизмі спостерігається зростання грубого, пігментованого стрижневого волосся в андроген-залежних зонах, що мають підвищену чутливість до чоловічих статевих гормонів – андрогенів: на обличчі, грудях, навколо ареоли соска, на животі, спині, стегнах. Гірсутизм є не лише косметологічною проблемою, а й свідченням наявності в організмі серйозних патологічних процесів, що потребують корекції з боку гінеколога та ендокринолога.

Гірсутизм слід відрізняти від гіпертрихозу, при якому зростання волосся відбувається в андроген-незалежних зонах.

При гірсутизмі тонке, м’яке, непігментоване пушкове волосся під впливом ряду факторів трансформується в термінальне – довге, жорстке і пігментоване. Серед причин, що викликають гірсутизм, найчастіше зустрічаються гіперандрогенія, сімейний фактор, побічна дія ліків та ідіопатичний надлишок андрогенів.

Гіперандрогенія, або підвищена продукція андрогенів (чоловічих статевих гормонів), може розвиватися за наступних станів:

• розладах яєчникової функції при синдромі полікістозних яєчників, новоутвореннях яєчників, гіпертекозі яєчників, хронічній ановуляції, гіпоталамічній аменореї та ін Гірсутизм оваріального походження характеризується порушеннями менструального циклу, безпліддям, гіпертрофією яєчників.
• розладах функції надниркових залоз при вродженій або набутій гіперплазії кори надниркових залоз, пухлинах надниркових залоз та ін.
• розладах гіпофізарної функції при синдромі Іценка-Кушинга, акромегалії, пролактиномі та ін.

Розвиток сімейного (або генетичного) гірсутизму відбувається в результаті генетичних та хромосомних особливостей, що спостерігаються протягом кількох поколінь в окремих сім’ях чи етнічних групах. Найчастіше гірсутизм спостерігається у кавказьких та середземноморських жінок, рідше – у північноєвропейських та азіатських.

Прийом ряду лікарських засобів має своїм побічним ефектом розвиток гірсутизму. Це – кортикостероїди (гідрокортизон, кортизол та ін.), Анаболічні препарати, прогестини, андрогени, стрептоміцин, ацетазоламід, інтерферон, циклоспорин, карбамазепін та ін.

Гірсутизм, викликаний невідомими причинами, зветься ідіопатичного синдрому надлишку андрогенів. При ідіопатичному гірсутизмі спостерігається підвищена чутливість до андрогенів рецепторів шкіри та волосяних цибулин. Прояви ідіопатичного гірсутизму менш виражені, гормональні відхилення незначні, менструальний цикл та репродуктивна функція зазвичай не порушені.

Причинами гірсутизму також можуть бути фізіологічні та вікові стани жінки, під час яких спостерігається зрушення у співвідношенні естрогенів та андрогенів (вагітність, постменопауза). У 90% випадків гірсутизм обумовлений синдромом полікістозних яєчників або ідіопатичним синдромом.

Відповідно до причин, що викликають надмірне оволосіння, в ендокринології розрізняють кілька клінічних форм гірсутизму:

• нейроендокринний: оваріальний, наднирковий, пітуїтарний гірсутизм;
• дерматологічний чи конституційний: сімейний, ідіопатичний гірсутизм;
• ятрогенний або екзогенний – лікарсько-залежний гірсутизм.

За рівнем асоційованості гірсутизму з іншими порушеннями виділяють:

• власне гірсутизм;
• гірсутизм, обтяжений гіперактивним пілосеборейним комплексом (акне, вугрова хвороба тощо);
• гірсутизм із порушеннями овуляції;
• гірсутизм у поєднанні з ознаками вірилізації.

Основним проявом гірсутизму служить чоловічий тип оволосіння у жінок, тобто зростання короткого, жорсткого, пігментованого волосся на обличчі, грудях, навколо ареол молочних залоз, на спині, животі, внутрішніх поверхнях стегон, сідницях. Іншими ознаками гірсутизму є посилення сальності шкіри та волосся, акне, алопеція, як наслідок підвищеного рівня андрогенів. Часто гірсутизм супроводжується розладом менструальної функції (нерегулярними менструаціями, аменореєю) та безпліддям.

Надалі при гірсутизмі, зумовленому гіперандрогенією у жінок, нерідко розвиваються ознаки вірилізації, тобто чоловічі риси: наростає м’язова маса, грубіє голос, з’являється облисіння на скронях, посилюється статевий потяг, зменшуються розміри молочних залоз, за ​​чоловічим типом змінюється локалізація жирових відкладень на тілі . Гіперандрогенія викликає зміни з боку жіночих статевих органів: збільшується клітор, зменшуються статеві губи, припиняється утворення піхвового мастила.

Для оцінки виразності проявів гірсутизму застосовуються різноманітні кількісні системи показників. Ступінь оволосіння особи оцінюється за шкалою від “0” до “+4”, де “+1” – це наявність волосся над верхньою губою або на підборідді, а “+4” – добре розвинена борода. За іншою шкалою підрахунку ступінь виразності гірсутизму визначають за підрахунком:

• «гормонального числа» (суми балів, що характеризує кількісний та якісний ріст волосся на підборідді, верхній губі, грудній клітці та молочних залозах, верхній та нижній частині спини, верхній та нижній половині живота, плечах та стегнах);
• «індиферентного числа» (суми балів, що характеризує кількісне та якісне зростання волосся на передпліччі та гомілки);
• «гірсутного числа» (суми «індиферентного» та «гормонального» чисел за норми – менше 12 балів, у середньому 4,5-4,6 балів).

Однак, дані оціночні показники багато в чому суб’єктивні і важливі лише для оцінки динаміки збільшення або зменшення росту волосся при лікуванні або при прогресуванні захворювання.

При збиранні анамнезу у пацієнток із гірсутизмом необхідно з’ясувати такі фактори:

1. Характер розвитку захворювання:

• поступове зростання волосся на тілі, що супроводжується появою акне, наростанням маси тіла, нерегулярністю менструацій, частіше свідчить на користь полікістозу яєчників.
• різкий розвиток гірсутизму, що супроводжується ознаками вірилізації, частіше спостерігається при андроген-секретуючих пухлинах.

2. Лікарський анамнез.

3. Характер менструальної функції. У пацієнток з регулярним менструальним циклом гірсутизм зазвичай має ідіопатичний або сімейний характер і не потребує глибокого обстеження.

Для з’ясування природи гірсутизму проводять лабораторні тести, визначаючи вміст наступних гормонів у сироватці крові:

• загального тестостерону (при вмісті тестостерону 200 нг% – пухлинна поразка яєчників);
• дегідроепіандростерону сульфат (ДЕА-С) – показника активності секреторної функції надниркових залоз (при концентрації ДЕА-С > 700 нг%, що зменшується при прийомі дексаметазону, підозрюють гіперплазію надниркових залоз; підвищений рівень ДЕА-С змушує думати про пухлинні процеси;
• андростендіону (підвищення концентрації андростендіону спостерігається при патології яєчників);
• 17-гідроксипрогестерону – проміжного метаболіту стероїдних гормонів надниркових залоз (підвищується при вроджених формах гіперплазії надниркових залоз);
• кортизолу (концентрація підвищується при синдромі Іценка-Кушинга);
• гонадотропінів (концентрація ЛГ збільшується по відношенню до ФСГ при полікістозі яєчників).

Для з’ясування причин гірсутизму проводиться консультація гінеколога, УЗД надниркових залоз та яєчників, КТ, МРТ надниркових залоз та інших органів, МРТ головного мозку. Для виключення пухлинних процесів у яєчниках виконується діагностична лапароскопія.

Легкий ступінь гірсутизму, що не супроводжується порушенням менструальної функції, спеціального лікування не вимагає. Оскільки гірсутизм, як правило, є не самостійним захворюванням, а проявом іншої патології, його лікування спрямоване на усунення первинного етіологічного фактора (видалення пухлин надниркових залоз, гіпофіза або яєчників, скасування ліків, що викликають ріст волосся, лікування гіпотиреозу, синдрому Іценка-Кушинга або акромегалії). і т.д.).

Лікарську терапію при гірсутизмі призначають після виключення андроген-секретуючих пухлин. Оскільки найчастіше гірсутизм є наслідком гіперандрогенії, доцільним є призначення препаратів антиандрогенної дії, що пригнічують рівень тестостерону та знижують чутливість до андрогенів волосяних цибулин.

При вродженій гіперплазії надниркових залоз застосовується кортизол, преднізолон або дексаметазон. Для придушення надлишкового утворення андрогенів при полікістозі яєчників призначають пероральні контрацептиви, спіронлактон, кломіфен. Цикл лікування гормональними препаратами займає від 3 до 6 місяців, іноді цикли доводиться проводити неодноразово. Слід враховувати наявність серйозних протипоказань до лікування антиандрогенами при вагітності, а також те, що прийом цих препаратів запобігає появі нового волосся, проте не скорочує наявні. При гірсутизмі, що супроводжується надмірною вагою, пацієнткам рекомендується дотримання дієти зі зниженим вмістом вуглеводів.

Косметологічні методи лікування гірсутизм допомагають видалити або зробити менш помітним небажане волосся. Вони включають освітлення, вищипування, гоління, біоепіляцію воском або спеціальними кремами, епіляцію і т. д. Помірно виражені прояви гірсутизму маскуються знебарвленням волосся перекисом водню. Постійне вищипування та гоління волосся може викликати утворення рубців або шкірні інфекції. Хімічна депіляція неефективна щодо товстого та грубого волосся. Найбільш дієвим методом позбавлення від волосся при гірсутизм є фотоепіляція або лазерна епіляція, що руйнують волосяний фолікул і зупиняють зростання нового волосся.

У багатьох жінок, які страждають на гірсутизм, розвиваються серйозні психологічні комплекси, що заважають повноцінному сімейному та інтимному життю, ускладнюють спілкування в соціумі.

Лікування гірсутизму тривале, ефект зменшення росту волосся стає помітним лише через 6-12 місяців. При лікуванні гірсутизму зростання нового волосся припиняється, проте вже наявне волосся не зникає. Тому повністю позбутися надмірного росту волосся при гірсутизмі не представляється можливим, хоча сповільнити швидкість їх росту цілком реально.