Глоссодінія

Глоссодінія – це неврогенне захворювання, яке розвивається на тлі хронічної патології внутрішніх органів, проявляється парестезіями, змінами смакової чутливості та секреції слини. Пацієнти вказують на появу печіння, поколювання на слизовій оболонці рота, мові, небі, шкірі обличчя. Під час їди парестетичні симптоми відсутні. Діагностика включає клінічний огляд, дослідження слини, виявлення характерних неврологічних рефлексів. Терапія спрямована на усунення причинних факторів, пускових механізмів та місцевих парестетичних проявів. Завдання патогенетичного лікування – нормалізація роботи ЦНС.

Глоссодинію (парестетичний феномен, стоматодинія) – вісцеро-рефлекторний стовбуровий синдром, що супроводжується порушенням чутливості мови, парестезіями, зміною секреторної функції слинних залоз. Серед захворювань слизової порожнини рота частота глосодинії становить 15-18%. Найчастіше патологію діагностують у жінок молодого та середнього віку. У переважної більшості пацієнтів з діагнозом «глосодинію» неприємні відчуття сконцентровані мовою. У 2/3 пацієнтів спостерігається зміна швидкості салівації: з них у 80% – гіпосалівація, у 20% – підвищене слиновиділення. Психосоматичні розлади сприяють розвитку хвороби.

Етіологічні чинники не остаточно вивчені. Встановлено патогенетичний зв’язок глоссодинії із загальносоматичною патологією. Причинами глоссодинії є хронічні хвороби внутрішніх органів та неврогенні порушення:

• Розлади системи травлення. При гастриті, коліті, холецистит характерна парестезійна симптоматика виникає в момент загострення основного захворювання і відсутня в період ремісії. Прояви глоссодинії також можуть бути пов’язані з панкреатитом, виразковою хворобою шлунка.
• Захворювання ендокринної системи. Зміни гормонального тла сприяють запуску парестетичного феномену. Ознаки глоссодинії виникають у хворих на цукровий діабет, при порушенні функціонування щитовидної залози.
• Хвороби серця та судин. Причинами глоссодинії виступають початкова форма атеросклерозу, гіпертонія, ішемічна хвороба (ІХС). Захворювання, котрим характерне поразка церебральних судин, також протікають із вираженою парестетической симптоматикою.
• Дисфункція нервової системи. До цієї групи відносять вегето-судинну дистонію, а також функціональні порушення нервової системи, що супроводжуються безсонням, зниженням працездатності, швидкою стомлюваністю.

Фактори ризику

Маніфестації патології і натомість хронічних захворювань сприяє вплив локальних чи загальних провокуючих чинників. Пускові механізми:

При захворюваннях органів травлення, що супроводжуються функціональними розладами, сегментарний апарат стовбура головного мозку і надсегментарні структури вегетативної нервової системи надходить постійний потік нервових імпульсів. Внаслідок цього в новій корі, лімбіко-ретикулярному комплексі та гіпоталамусі розвиваються застійні осередки збудження.

Спостерігається порушення зв’язку корково-підкірково-стовбурових структур із залученням імунної системи, опіоїдергічних нейронів, гіпоталамо-гіпофізарної регуляції. Це ще більш виражене роздратування ядер сегментарного апарату. На слизовій порожнині рота, язику, небі виникають парестезії, розвиваються секреторні та смакові бульбарні розлади.

У хворих спостерігається підвищена активність симпато-адреналової системи з одночасним пригніченням калікреїн-кінінової. Внаслідок гіпертензії в органах-мішенях виникає гіпоксія та тканинна ішемія із надмірним накопиченням продуктів метаболізму, що призводить до змін чутливих структур вегетативних ядер.

Характерною ознакою глоссодинії є концентрація парестезій в одній зоні з поступовим поширенням симптоматики на суміжні ділянки. З цього принципу нейростоматолог Яворська Є.С. виділяє 6 форм патології:

1. Лінгвально-мандібулярна. Неприємні відчуття сфокусовані мовою з поширенням слизову альвеолярного відростка нижньої щелепи.
2. Мандібуло-максиллярна. У патологічне вогнище залучені губи, слизова оболонка, що покриває альвеолярні відростки, небо.
3. Максілярна. Парестезії локалізовані у ділянці верхньої щелепи.
4. Глоссофарингеальна. Парестетичний осередок з кореня язика поширюється на горлянку та стравохід.
5. Фронтопарієтальна. Неприємні відчуття виникають на шкірі лобової зони із поступовим залученням тім’яної ділянки.
6. Окципітальна. Відчуття печіння, поколювання відповідають потиличній ділянці.

У клінічній стоматології існує ще одна альтернативна класифікація, де за основу взято також принцип локалізації патологічних проявів. Включає 2 форми:

• Мукозну. Глоссодинію поширюється на слизову оболонку порожнини рота, язик, небо, альвеолярні відростки, горлянку.
• Дерматомукозну. Парестетична симптоматика, крім слизової порожнини рота, альвеолярних відростків, проявляється і на шкірі центральних відділів обличчя.

Захворювання характеризується виникненням парестетичних відчуттів на слизовій оболонці ротової порожнини. Характерні скарги: поколювання, свербіж, «повзання мурашок», наявність волосся. Для глосодинії характерна концентрація місцевої симптоматики в ділянці кінчика або на всій поверхні язика, рідше в зоні кореня. Згодом вогнище поразки розширюється на кшталт «масляної плями». У патологічний процес залучаються слизова оболонка порожнини рота, ковтка, шкіра обличчя.

Спочатку неприємні відчуття тривають кілька хвилин. З прогресом захворювання пацієнти скаржаться на постійний дискомфорт. Найчастіше епізоди виникають надвечір. Іноді печіння в мові може тривати всю ніч, після чого хворі почуваються виснаженими. Під час їжі парестезійний симптомокомплекс відсутній. Крім поколювання, печіння, сверблячки, пацієнти можуть вказувати, що мова стала набряклим, не міститься в роті. Виникає відчуття тиску в горлі, порушуються ковтання та артикуляція.

Тривалість періодів парестезій з часом має тенденцію до зростання. Це призводить до емоційного гноблення. Пацієнти відчувають виражену фізичну втому, слабкість, зниження працездатності. Хворі часто страждають на безсоння. На тлі глосодинії можуть розвинутися неврастенія, невроз, канцерофобія.

Діагностика глоссодинії базується на скаргах, даних клінічного огляду та допоміжних методах дослідження. Пацієнта обстежують стоматолог-терапевт, гастроентеролог, невропатолог. Діагностика включає:

• Огляд. Слизова оболонка рота блідо-рожевого кольору без патологічних змін. На спинці язика незначний наліт. При пальпації язика патологічних утворень не виявляють, форма та розміри без змін. При стисканні виникає болючість.
• Дослідження слини. Може відзначатись як гіпер-, так і гіпосалівація. Водневий показник визначають за допомогою індикаторних смужок, рh у межах норми. При глоссодинії відсутні гальванічні струми в ході вимірювання різниці потенціалів.
• Електроміографію. З допомогою електроміографа визначають вихідну локалізацію, зони поширення, тривалість парестезійної симптоматики.
• Неврологічне дослідження. Глоткові та фіранкові рефлекси відсутні, при огляді язика діагностують активні скорочення м’язових волокон, ритмічне тремтіння. У ході пальпації проекційних ділянок верхнього шийного та піднижньощелепного вегетативних вузлів присутня болючість.
• Допоміжні дослідження. Для виявлення соматичної патології призначають загальний та біохімічний аналіз крові, електрокардіограму, визначення кислотності шлункового соку.

Диференціюють глоссодинію з глоссалгією, гальванозом, глоситами, запальними захворюваннями слизової оболонки. Також слід виключити невралгію язикоглоткового та язичного нерва, неврит язичного нерва.

Фармакотерапія

Терапія захворювання потребує комплексного підходу. Місцеві симптоматичні заходи є неефективними. Тільки повноцінна міждисциплінарна етіопатогенетична терапія, спрямована на зняття загострення та досягнення стійкої ремісії хронічного соматичного захворювання, дозволяє зупинити застійний потік патологічних імпульсів.

• Етіотропна терапія. Мета – нормалізація роботи серцево-судинної, ендокринної системи, органів ШКТ. Окрім призначення медикаментозного лікування, рекомендують дотримуватись дієти, вживати їжу невеликими порціями з інтервалами 2-3 години. Це дозволяє усунути дискінезію жовчовивідних шляхів, яка часто спостерігається при глосодинії.
• Патогенетична терапія. Основне завдання – вплив вагосимпатичний відділ, розрив ланцюга патологічної імпульсації. Для покращення роботи нервової системи призначають вітаміни B, PP. Оскільки глосодинію супроводжується гіпертензією і, як наслідок, ішемізацією органів-мішеней, пацієнтам показані спазмолітики, препарати, що знижують артеріальний тиск і розширюють просвіт судин.
• Симптоматичне лікування. Усунення парастетичного симптомокомплексу досягається за рахунок прийому седативних препаратів, нейролептиків. Для зняття неприємних відчуттів із слизової оболонки, шкіри, язика виконують блокади, призначають препарати на основі заліза.

Стоматологічний етап

Пацієнтам проводять професійну гігієну ротової порожнини, лікування карієсу та його ускладнень. Щоб не допустити травмування слизової оболонки, гострі краї пломб згладжують. За наявності дефектів зубного ряду показано протезування із використанням однорідних металів. Пластмасові коронки можливі лише як часові конструкції.

Фізіотерапія

При глоссодинії широко застосовується озонотерапія. Завдяки вираженому впливу озону на обмінні процеси разом із насиченням тканин киснем відбувається утилізація продуктів метаболізму. Використання лазеротерапії знижує парестетичну симптоматику, сприяє виробленню місцевих факторів імунітету, усуває запальний процес.

Прогноз при глоссідинії залежить від причини захворювання і від того, настільки точно будуть встановлені всі етіологічні фактори соматичного генезу. Тому в прогностичному плані важливими є два показники: співпраця з боку пацієнта та якісний збір анамнезу за участю суміжних фахівців: стоматолога, терапевта, ендокринолога, невропатолога, кардіолога, психіатра.

Схеми первинної профілактики глоссодинії не розроблено. Вторинні превентивні заходи полягають у своєчасному виявленні та лікуванні загальносоматичної патології, підтримці здорового способу життя. Також важливо уникати стресових ситуацій.