Гнійний періодонтит

Гнійний періодонтит – гостре запальне захворювання періодонту, що характеризується скупченням гнійного ексудату в апікальній частині кореня зуба. Є ускладненою формою серозного періодонтиту, якому передує тривалий каріозний процес. Пацієнта турбує різке погіршення самопочуття, пульсуючий біль без чіткої локалізації, біль при накусуванні на уражений зуб та набряклість обличчя. Діагноз ставиться на підставі стоматологічного огляду, для уточнення діагнозу використовується загальний аналіз крові, рентгенологічне дослідження та електроодонтометрія. Лікування ендодонтичне, спрямоване на евакуацію гнійного вмісту. У ряді випадків доводиться видаляти зуб.

Гнійний періодонтит є скупченням гною в періодонті, звідки надалі бактеріальні токсини потрапляють у кровоносне русло і викликають виражені симптоми інтоксикації. Запальний процес локалізований у верхівки кореня зуба (в апікальній частині) або йде краєм ясен. У поодиноких випадках запалення дифузно охоплює весь періодонт. Гнійному періодонтиту завжди передує серозний періодонтит, що розвивається найчастіше на тлі занедбаного каріозного ураження. Хвороби періодонту, за статистикою, становлять понад 40% стоматологічних захворювань, поступаючись за поширеністю лише карієсу та пульпіту. Пацієнти віком від 18 до 40 років зазвичай переносять періодонтит у гострій формі, в осіб старшої вікової групи він, як правило, відразу набуває хронічного перебігу. Запальне вогнище в періодонті перешкоджає нормальному процесу вживання їжі та провокує появу найсильнішого больового синдрому. Якщо вчасно не розпочати лікування, інфекційний процес може перейти на навколишні тканини і навіть поширитись по всьому організму, викликаючи ураження внутрішніх органів.

Виділяють інфекційну, травматичну та медикаментозну форму захворювання. Найчастіше зустрічається інфекційний гнійний періодонтит на тлі карієсу, пульпіту та гінгівіту. Тканини періодонту у 62-65% випадків уражаються гемолітичними стрептококами, сапрофітними стрептококами та стафілококами і лише у 12-15% випадків відзначається інфікування негемолітичними стрептококами та іншими мікроорганізмами. Бактерії порушують структуру зубної емалі, впроваджуються в канали кореня та ясенні кишені, де за сприятливих умов починають активно розмножуватися та виділяти токсини. У ряді випадків інфекція проникає в періодонт через кров або лімфу при бактеріальних захворюваннях, наприклад, при отіті, гаймориті та остеомієліті.

При травматичній формі захворювання виникає через удар, забиття або попадання між зубами при пережовуванні їжі камінчика або кістки. Виділяють також хронічну травматизацію внаслідок некоректного лікування стоматології, порушення прикусу, професійної діяльності (постійний контакт з мундштуком у музикантів-духовиків) або звички гризти тверді предмети. При травмі, що постійно повторюється, компенсаторний процес переходить у запальний. Медикаментозний гнійний періодонтит розвивається найчастіше через неправильний вибір препаратів для лікування пульпіту або серозного періодонтиту. Такі сильнодіючі речовини, як фенол, миш’як, формалін тощо, провокують сильну запальну реакцію.

До додаткових факторів ризику розвитку гнійного періодонтиту можна віднести зневагу гігієної порожнини рота, авітаміноз та нестачу мікроелементів. Існує також група соматичних захворювань, які, на думку лікарів-стоматологів, сприяють виникненню гнійного періодонтиту: цукровий діабет, хронічні хвороби ендокринної та бронхолегеневої системи, хвороби ШКТ.

Захворювання протікає гостро та має характерні клінічні ознаки. Пацієнти скаржаться на різкий пульсуючий біль, що посилюється при дотику до ураженого зуба та при накушуванні, неприємний запах із рота. Через це хворі можуть відмовлятися від твердої їжі, жувати з іншого боку і навіть тримати рот трохи відкритим. Біль часто не має точної локалізації, може віддавати в око, скроню чи вухо, посилюватись у положенні лежачи. Деякі пацієнти кажуть, що вони болить половина голови. Через скупченого в періодонті гнійного ексудату виникає суб’єктивне відчуття зуба, що виріс над лункою. Усі пацієнти з періодонтитом пред’являють скарги на симптоми інтоксикації, підвищення температури тіла, різке погіршення самопочуття, нездужання та головний біль.

При огляді відразу звертає на себе увагу уражений зуб темного кольору з глибоким каріозним дефектом, може спостерігатися його рухливість. Пацієнт відзначає різку болючість при перкусії та при пальпації перехідної складки в області коренів ураженого зуба. У відповідній ділянці спостерігається набряклість м’яких тканин, збільшення та болючість при пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Деяким пацієнтам із гнійним періодонтитом важко широко відкрити рот для повноцінного огляду.

Для верифікації діагнозу у деяких випадках проводяться додаткові дослідження. Так, у результатах загального аналізу крові у пацієнта з гнійним періодонтитом спостерігатиметься помірний або виражений лейкоцитоз та збільшення ШОЕ. При рентгенологічному дослідженні області верхівки кореня виявляється розширена періодонтальна щілина, заповнена гноєм. Показник сили струму, у якому відзначається чутливість зуба під час електроодонтометрії, становить менше 100 мкА (некроз пульпи).

Необхідно проводити диференціальну діагностику гнійного періодонтиту з іншими гострими запальними стоматологічними та отоларингологічними захворюваннями. Так, для болю при гострому гнійному пульпіті характерна приступоподібна течія з короткими «світлими» проміжками. У пацієнтів з одонтогенним гайморитом спостерігається одностороння закладеність носа та гнійні виділення, рентгенологічно відзначається зменшення пневматизації пазухи. При огляді пацієнтів з гнійним періоститом відзначається флюктуація та згладженість перехідної складки, наявність запального інфільтрату в ділянці 2-4 зубів. Для гострого одонтогенного остеомієліту щелепи характерний найсильніший інтоксикаційний синдром. При перкусії відзначається болючість кількох зубів та рухливість ураженого зуба.

Основна мета лікування зводиться до евакуації гнійного вмісту та видалення інфікованих тканин. Для цього використовують ендодонтичні методи. Насамперед стоматолог повинен забезпечити відтік гнійного вмісту з тканин періодонту. Це досягається шляхом очищення порожнини зуба та каналів від інфікованої пульпи за допомогою пульпоекстрактора. У запущених випадках може знадобитися розсічення окістя для максимального відтоку та дренажу порожнини. При сильному руйнуванні та рухливості зуба, коли виключено можливість встановлення ортопедичних конструкцій, показано видалення зуба. Але сучасні стоматологічні технології дозволяють звести цю можливість до мінімуму.

При своєчасному початку лікування прогноз захворювання є сприятливим, і втрати зуба можна уникнути. В іншому випадку можуть розвинутися такі грізні ускладнення, як флегмона щелепно-лицьової області та остеомієліт щелепи. Потрапляючи в кров’яне русло, бактерії з періодонту розносяться по всьому організму, формуючи вогнища запалення в інших тканинах та органах і призводячи до таких захворювань, як септичний артрит, септичний ендокардит і, при несприятливій течії, сепсис. Для профілактики гнійного періодонтиту необхідне повноцінне лікування карієсу та пульпіту, регулярне спостереження у стоматолога (1 раз на півроку) та дотримання правил гігієни ротової порожнини.