Гнильна диспепсія

Гнильна диспепсія – це патологія травної системи, при якій порушується перетравлення білкової їжі у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, через що в товстому кишечнику переважають гнильні процеси. Спостерігаються нудота, блювання, відрижка, кишкові коліки, метеоризм, бурчання, тяжкість у животі, тенезми, діарея, потемніння стільця. Інтоксикаційні та психосоматичні прояви включають млявість, апатію, субфебрилітет, втрату апетиту, тривогу, безсоння, парестезію, порушення менструального циклу, зниження потенції. Діагностується на підставі скарг, анамнезу, даних аналізів, візуалізаційних досліджень. Лікування – дієтотерапія у поєднанні з медикаментозною терапією.

Гнильна диспепсія – один з різновидів диспепсії, при якій переважають порушення перетравлення білків. Зазвичай має хронічний перебіг, може виявлятись як у дорослих, так і у пацієнтів дитячого віку. Страждають люди обох статей. Патологія погіршує якість життя хворого, супроводжується різноманітною шлунково-кишковою симптоматикою, психосоматичними проявами. Через варіабельність та нестабільність симптомів може стати причиною діагностичних труднощів на початкових стадіях обстеження.

Гнильна диспепсія є поліетиологічним станом, що розвивається при порушеннях харчування, органічних захворюваннях та функціональних розладах травної системи. У клінічній гастроентерології вважається наслідком ферментативної недостатності чи надлишкового надходження білка з їжею. Виділяють такі вроджені та набуті захворювання, які можуть стати причиною розвитку патології:

Значну роль грають порушення харчування. Гнильна диспепсія виникає на тлі переїдання, переважання тваринних продуктів, нестачі рослинних речовин у раціоні. Надмірна кількість їжі та її незбалансований склад призводять до нестачі ферментів, а нестача рослинних компонентів провокує атонію кишечника, що посилює процеси гниття.

Неякісні та прострочені продукти викликають харчові токсикоінфекції, на тлі яких знижується активність ферментів, розвивається бродіння та гнильні процеси. Сприятливими факторами розвитку хвороби є недостатня рухова активність, численні та затяжні стреси.

Недостатність ферментів призводить до того, що білки погано перетравлюються у верхньому відділі шлунково-кишкового тракту та надходять у товстий кишечник. Це активізує гнильні процеси, внаслідок яких у просвіті кишки збільшується кількість токсинів та кислих продуктів розпаду. Вплив кислот на стінку кишечника потенціює розвиток набряку слизової оболонки.

Мікроорганізми, що беруть участь у процесі травлення, починають виділяти ендотоксини, які разом з іншими токсинами всмоктуються, надходять у кровотік, викликаючи інтоксикацію та запальні ураження органів травної системи. Через підвищення кількості аміаку, що теж всмоктується з кишечника, порушується діяльність нервової системи. Підвищується схильність еритроцитів до агрегації, що провокує згущення крові, погіршує мікроциркуляцію у стінці кишки, призводить до посилення набряку.

З урахуванням вираженості симптомів виділяють три ступені тяжкості гнильної диспепсії:

• Легка. Пацієнта турбують симптоми ШКТ, ознаки інтоксикації відсутні.
• Середній тяжкості. Спостерігається загальна та кишкова симптоматика, виявляються розлади водно-сольової рівноваги, відзначається зниження ваги.
• Важка. Перераховані вище прояви доповнюються неврологічними розладами, змінами рН крові у кислу сторону, зменшенням кількості сечі.

Пацієнти скаржаться на відрижку, періодичну нудоту та блювання. Можлива нестерпність жирної їжі. Спостерігаються болі спастичного характеру, бурчання та дискомфорт у животі. Турбує метеоризм. Періодично з’являються тенезми. Відзначаються зниження апетиту, зміна характеру і кольору стільця – він темніє, стає рідким або кашкоподібним, набуває різкого запаху. Під час огляду виявляється здуття живота, напруга м’язів черевної стінки.

Симптоми інтоксикації включають незначне підвищення температури тіла, млявість, слабкість, розбитість, зниження працездатності. До списку невротичних розладів входять підвищена тривожність, невмотивовані страхи, апатія, схильність до депресивних розладів. Можливе безсоння вночі, сонливість у денний час. До психосоматичних проявів відносяться незвичайні відчуття в ділянці живота: поколювання, оніміння, повзання мурашок. У жінок порушується менструальний цикл. У чоловіків знижується лібідо.

Патологія протікає з чергуванням ремісій та загострень. Загострення виникають без зовнішніх причин, частіше спостерігаються навесні та восени. Характерні добові коливання загального стану з погіршенням у ранкові години та поліпшенням у другій половині дня. Симптоми варіативні можуть змінюватися з часом, що ускладнює розпізнавання захворювання на підставі клінічних ознак.

Гнильна диспепсія негативно впливає на всі боки життя пацієнта. При тривалому існуванні патології можливий розвиток функціональних, а потім і органічних хвороб, зумовлених постійним всмоктуванням токсинів та обмінними порушеннями. Нерідко спостерігаються невротичні розлади. Деякі пацієнти страждають від депресії, тривожного неврозу, іпохондрії.

Діагностика здійснюється лікарем-гастроентерологом. При переважанні невротичної симптоматики пацієнти іноді первинно звертаються до психологів, а потім перенаправляються до лікарів соматичного профілю. Однією з основних завдань спеціаліста є виключення інших хвороб, що супроводжуються подібними симптомами. Призначаються такі діагностичні процедури:

• Лабораторні дослідження. В аналізах калу виявляються зміни, що підтверджують переважання гниття. Аналізи крові та сечі за відсутності інших патологій без змін, у тяжких випадках виявляються обмінні розлади. Аналізи на глистів та лямблії дозволяють виключити паразитарні захворювання.
• Ендоскопічні дослідження. Пацієнтам виконують ЕГДС та колоноскопію. За функціонального характеру зміни не визначаються. За наявності органічних патологій підтверджуються ознаки гастриту чи коліту.
• УЗД органів черевної порожнини. За відсутності інших захворювань патологічні зміни відсутні. Можливе виявлення панкреатиту та інших хвороб, що є причиною диспепсії.
• Рентгенографія шлунка та кишечника. Використання контрастної речовини дає можливість підтвердити порушення евакуаторної функції шлунка та моторики кишківника, що спостерігаються при диспепсії.

За свідченнями проводять інші дослідження. Насамперед виключають найбільш небезпечні захворювання – злоякісні пухлини ШКТ. Потім здійснюють диференціальну діагностику з іншими функціональними та органічними патологіями: синдромом подразненого кишечника, гастритом, колітом та ін.

Лікування консервативне. Основу лікувальних заходів становить дієтотерапія, яка доповнюється прийомом лікарських засобів. Пацієнту призначають голод протягом 1-3 днів. У цей період дозволяють часто, але невеликими порціями пити воду та несолодкий чай. Припинення голодування починають із вживання простих вуглеводів.

Потім раціон поступово розширюють, виключивши із нього значну кількість білкових продуктів. Хворому рекомендують часте дробове харчування з переважанням термічно обробленої їжі. Медикаментозна терапія може включати:

• спазмолітики для зменшення болю;
• в’яжучі та протидіарейні препарати для відновлення нормального характеру випорожнень;
• адсорбенти зменшення метеоризму;
• вітаміни та мікроелементи для усунення авітамінозу та нормалізації мінерального обміну;
• засоби відновлення мікрофлори.

При виявленні хронічних захворювань, що спричиняють гнильну диспепсію, пацієнту призначають відповідну етіопатогенетичну терапію. За наявності невротичних та депресивних розладів показано роботу з психологом, іноді – прийом антидепресантів та заспокійливих препаратів.

Прогноз визначається тяжкістю та тривалістю захворювання, наявністю провокуючої органічної патології, готовністю хворого дотримуватись лікарських рекомендацій. При дотриманні дієти, прийомі призначених лікарських засобів, нормалізації психологічного стану часто вдається досягти стійкої ремісії.

Профілактичні заходи включають організацію регулярного збалансованого харчування з використанням якісних продуктів, збереження достатньої рухової активності, попередження стресових ситуацій. Пацієнтам, які страждають від захворювань, які можуть викликати гнильну диспепсію, слід спостерігатися у фахівця, отримувати призначене лікування.