Головний біль напруження

Головний біль напруження – Переважна форма первинного головного болю. Виявляється цефалгічними епізодами (кілька хвилин – кількох діб). Біль, як правило, двосторонній, що давить або стискає характеру, помірної або легкої інтенсивності, не посилюється при звичайному фізичному навантаженні. Іноді можлива фото- та фонофобія. Діагностика головного болю напруги полягає головним чином у виключенні серйозних органічних порушень, які можуть лежати в основі головного болю: пухлини, розлади мозкового кровообігу, запальних захворювань головного мозку. З цією метою проводиться повне неврологічне обстеження, ЕЕГ, Ехо-ЕГ, РЕГ, за свідченнями – МРТ головного мозку.

Головний біль напруження – Переважна форма первинного головного болю. Виявляється цефалгічними епізодами (кілька хвилин – кількох діб). Біль, як правило, двосторонній, що давить або стискає характеру, помірної або легкої інтенсивності, не посилюється при звичайному фізичному навантаженні. Іноді можлива фото- та фонофобія. Поняття “головний біль напруги” також відповідають: ГБН, головний біль м’язової напруги, стресовий головний біль, психоміогенний головний біль, ідіопатичний головний біль.

Розрізняють кілька різновидів головного болю напруги, деякі з яких мають підтипи:

• епізодична (Виникає не частіше 15 днів протягом 1 місяця) 1. Часта 2. Нечаста
• хронічна (виникає понад 15 днів на місяць)

Крім того, і ту і іншу форму головного болю напруги поділяють на ГБН з напругою і ГБН без напруги перикраніальних м’язів.

У сучасній медицині головний біль напруження розглядають виключно як нейробіологічне захворювання. Імовірно, в етіології головного болю напруги беруть участь не лише центральні, а й периферичні ноцицептивні механізми. Провідну роль патогенез головного болю напруги відіграє підвищена чутливість больових структур, а також недостатня функція гальмівних шляхів мозку, що сходять.

Основний провокуючий фактор нападу головного болю напруги – емоційний стрес. Доведено, що перемикання уваги або позитивні емоції здатні знижувати інтенсивність головного болю аж до повного зникнення. Однак через деякий час біль голови повертається. Ще один провокуючий фактор – т.з. м’язовий фактор, тобто тривале перебування в напрузі без зміни пози (вимушене положення голови та шиї при роботі за столом та при керуванні транспортом).

Існують також фактори, що формують хронічний паттерн болю. Один із таких факторів — депресія. Крім травмуючих життєвих ситуацій розвитку депресії сприяють особливості особистості, ті чи інші її поведінкові особливості. Інший фактор хронізації – лікарський абузус (зловживання симптоматичними знеболюючими препаратами). Доведено, що у разі споживання великої кількості знеболювальних препаратів хронічний головний біль напруги формується вдвічі частіше. Для лікування абузусного головного болю необхідно якомога раніше відмінити препарат, що спричинив це ускладнення.

Як правило, пацієнти описують головний біль напруги як слабкий або помірний, непульсуючий, двосторонній стискаючий головний біль, який стискає голову «обручем». Інтенсивність такого головного болю залежить від фізичних навантажень, дуже рідко супроводжується нудотою. Виявляється, як правило, через деякий час після пробудження і продовжується протягом усього дня.

Існує кілька критеріїв діагностики головного болю напруги:

• Тривалість головного болю від 30 хвилин до 7 днів 1. наявність як мінімум двох із наступних ознак: 2. інтенсивність болю не залежить від фізичних навантажень; 3. двосторонній головний біль; 4. легка чи помірна інтенсивність болю;
• характер болю не пульсуючий, а давить (стискає голову «обручем»)
• відсутність нудоти та блювання
• біль голови не є симптомом іншого порушення функцій організму
• наростання болю на тлі сильних емоційних навантажень
• полегшення болю на тлі позитивних емоцій та психологічного розслаблення

Оскільки крім перелічених вище ознак, що вказують на головний біль напруги, пацієнти часто скаржаться на почуття дискомфорту і навіть печіння в області потилиці, задньої поверхні шиї та передпліччя (синдром «вішалки для пальто»), при огляді пацієнта необхідно досліджувати краніальні м’язи. Доведено, що найчутливішим діагностичним методом виявлення дисфункції перикраніальних м’язів у пацієнтів з ГБН є пальпація. Дана дисфункція виявляється при натисканні в ділянці лобових, жувальних, грудино-ключично-соскоподібних і трапецієподібних м’язів, а також при пальпації обертальними рухами 2-го і 3-го пальців в області тих же м’язів. Наявність дисфункції перікраніальних м’язів враховується в подальшому при виборі стратегії лікування. Гіперчутливість перикраніальних м’язів під час пальпації означає наявність «хронічного (або епізодичного) головного болю напруги з напругою перикраніальних м’язів».

Крім того, переліченими вище ознаками досить часто супроводжують прояви тривожних і депресивних розладів у вигляді туги, зниженого фону настрою, апатії або, навпаки, підвищеної агресивності і дратівливості. Ступінь таких розладів при головному болі напруги може змінюватись від легкої до важкої.

Диференціальний діагноз

Для виключення органічної причини головного болю напруги, що виникає (пухлини, запальні процеси, порушення кровообігу головного мозку) проводять повний комплекс неврологічних обстежень: ЕЕГ головного мозку, реоенцефалографію, ВІЛ-ЕГ, за наявності показань – КТ або МРТ головного мозку.

Основною відмінністю епізодичного головного болю напруги від хронічного ГБН є кількість днів (днів/на місяць), в які проявляється даний головний біль.

У лікуванні головного болю напруження неврологи застосовують комплексний підхід. По-перше, необхідно нормалізувати емоційний стан пацієнта, по-друге, усунути дисфункцію перикраніальних м’язів. Крім того, необхідно вжити заходів щодо запобігання лікарському абузусу. Результатом такого лікування стає зменшення больового та м’язово-тонічного синдрому, запобігання трансформації епізодичного головного болю напруги у хронічний ГБН.

Як медикаментозне лікування головного болю напруги застосовують такі групи препаратів та процедури:

• антидепресанти (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну);
• міорелаксанти (толперизон, тизанідин);
• НПЗЗ (диклофенак, напроксен, кетопрофен);
• препарати для профілактичного лікування мігрені (у разі поєднання головного болю напруги з мігренню);

• блокади потиличного нерва.

Як немедикаментозні методи лікування головного болю напруги застосовують акупунктуру, мануальну терапію, масаж, релаксаційну терапію, біологічно зворотний зв’язок.