Гонконгський грип

Гонконгський грип – це гостре респіраторне захворювання, що викликається серотипом H3N2 вірусу грипу А. Клінічними особливостями хвороби служать поразка дихальної та травної системи, а також висока лихоманка, що погано купується. Симптомами цього виду грипу є сухий кашель, першіння у горлі, головний біль, закладеність носа, виражена слабкість, диспепсія. Діагностика включає методи виявлення збудника в біологічних рідинах організму, а також антитіл до нього. Лікування складається з етіотропної противірусної терапії та симптоматичних методів (дезінтоксикаційні, жарознижувальні препарати, муколітики та інші).

Гонконгський грип є інфекцією дихальних шляхів, викликану вірусом грипу птахів, що мутував у середині ХХ століття. Вперше про патологію стало відомо в 1968-1969 роках, коли виник перший спалах цього захворювання в Гонконгу, В’єтнамі, Сінгапурі, США, Австралії та деяких країнах Африки з більш ніж півмільйоном летальних наслідків. Повторна мутація вірусу призвела до виникнення 2016-2017 р.р. нових спалахів по всій земній кулі. Сезонність хвороби визначається холодною порою року (осінь та зима); Найбільше смертей і ускладнень посідає ранній дитячий (до 5 років) і літній (старше 65) вік.

Збудник хвороби – вірус грипу типу А (Н3N2), що відноситься до сімейства ортоміксовірусів. Збудник нестійкий у навколишньому середовищі, гине під час кип’ятіння, при вплив стандартних доз розчинів для дезінфекції, ультрафіолетового опромінення. Джерелом інфекції є хвора людина, шляхи передачі – повітряно-краплинна (при чханні, кашлі, нежиті) та контактна (при користуванні загальними предметами гігієни та столовими приладами без обробки, недотриманні «кашльового етикету»).

Групами ризику захворюваності виступають діти, особи похилого віку, вагітні жінки, ВІЛ-інфіковані люди, пацієнти з хронічними соматичними патологіями, злоякісними новоутвореннями, які отримують імуносупресивну терапію; медичні працівники, військовослужбовці, студенти, школярі, викладачі, працівники сфери обслуговування. Поширеність цієї нозології повсюдна, але Південно-Східна Азія зазвичай вважається регіоном високого ризику.

Проникнення вірусу грипу в клітини епітелію носоглотки, трахеї, бронхів проявляється масивним руйнуванням епітеліоцитів, зниженням бар’єрної функції слизової оболонки. Наслідком цього стає попадання збудника, продуктів його життєдіяльності та некрозу клітин у кров. Білки нейрамінідазу і гемаглютинін, що містяться на поверхні вірусу, викликають нейротоксичну дію і порушення реологічних властивостей крові. Все разом має виражену інтоксикаційну дію, у важких випадках призводячи до інфекційно-токсичного шоку. Особливістю патогенезу гонконзького грипу вважається швидка імунна відповідь організму на наявність даного вірусу та більш сприятливий його перебіг. Найімовірніше, цей ефект пов’язаний з антигенною структурою збудника та особливостями імунітету. Доведено, що антитіла до нейрамінідази зберігаються в організмі людини до 20 і більше років, так само тривало зберігаються захисні білки та гемаглютиніну.

Інкубаційний період інфекції становить 1-2 дні. Захворювання характеризується стрімким початком, тривалим перебігом (10-14 днів) та вираженими симптомами інтоксикації. Дебют хвороби гострий, з різким підйомом температури тіла (до 39,5 ° С і вище), при цьому часто пацієнт може назвати навіть точний час початку погіршення самопочуття. Незабаром приєднується головний біль, почервоніння очей, болючість при русі очними яблуками, приголомшливі озноби, біль у м’язах та суглобах, порушення травлення (нудота, рідше блювання, рідкий водянистий стілець до 10 і більше разів на добу), зниження апетиту та виражена слабкість. Через добу або дві додаються садіння в горлі, закладеність носа, сухий кашель.

Небезпечними симптомами для прогнозу перебігу патології прийнято вважати порушення продуктивного контакту з хворим, епізоди судом і втрат свідомості, виникнення фонтануючої блювоти на висоті головного болю, прогресуючої м’язової слабкості в кінцівках, поява носових, ясенних, органних кровотеч і дрібноточок наростаючу дихальну недостатність (задишка, акроціаноз), зниження кількості сечі.

Своєчасне звернення за медичною допомогою та прийом ефективних препаратів практично завжди нівелюють можливі ускладнення. Найчастішими наслідками грипу вважаються бактеріальні запальні процеси у різних органах та системах. Насамперед, це пневмонія, запалення придаткових пазух (гайморит, фронтит), отит, а також пієлонефрит, міокардит, рідше – менінгоенцефаліт, інфекційно-токсичний шок. Крім того, багато діагностичних та лікувальних маніпуляцій можуть призвести до порушення цілісності шкіри та слизових і стати причиною появи місцевих гнійних процесів (абсцеси, флегмони), а також генералізованого септичного процесу у імунодефіцитних осіб.

Для діагностики гонконзького грипу обов’язковою є консультація інфекціоніста, пульмонолога (після появи симптомів ураження легень), гастроентеролога (за наявності гастроентериту). При підозрі на цей вид грипу застосовуються такі діагностичні методи:

• Об’єктивний огляд. Фізикальне дослідження дозволяє виявити наявність дихальної недостатності (вимушена поза, задишка, явища акроціанозу), глухість серцевих тонів, ступінь порушення свідомості, симптоми ураження мозкових оболонок та речовини мозку. При огляді ротоглотки визначається гіперемія зіва, слизової оболонки носа, в легенях можуть вислуховуватися поодинокі або дифузні сухі хрипи.
• Лабораторні дослідження крові. У загальноклінічному аналізі крові реєструється лейкопенія, лімфоцитоз, помірне прискорення ШОЕ. На піку лихоманки у загальному аналізі сечі можуть з’являтися незначні протеїнурія та мікрогематурія (при зниженні температури тіла ці показники нормалізуються). Біохімічне дослідження крові зазвичай у межах фізіологічної норми, може відзначатися підвищення СРБ.
• Виявлення інфекційних збудників. ПЛР-діагностика здійснюється при дослідженні носового відокремлюваного, мокротиння, мазків з носоглотки, горла. Антитіла до вірусу реєструються за допомогою ІФА, при цьому взяття венозної крові проводиться двічі з інтервалом у 2-3 тижні для виявлення зростання антитіл титру (дворазово і більше). Існують експрес-тести (чутливість 99%, специфічність 98-99%) для діагностики грипу в домашніх та амбулаторних умовах, що ґрунтуються на імунохроматографічному методі. Матеріалом дослідження зазвичай служить носоглоточное вміст.
• Променева діагностика. Проведення рентгенографії органів грудної клітки та придаткових пазух, УЗД черевної порожнини та нирок необхідне з метою раннього виявлення інфекційних ускладнень та дифдіагностики гонконзького грипу.

Диференціальну діагностику проводять з іншими ГРВІ, сепсисом, менінгококовою інфекцією, черевним тифом, туберкульозом, малярією, паратифами А та В, генералізованим сальмонельозом, висипним тифом. Подібна клінічна картина спостерігається при пневмоніях, бронхітах, тонзилітах, дебютах дифузних хвороб сполучної тканини, пієлонефритах, гнійних процесах у черевній порожнині (печінкові абсцеси), заочеревинному просторі (карбункул нирки), грудній клітці (осумкований та).

За наявності клінічних та епідемічних показань пацієнти з підозрою на інфекцію підлягають госпіталізації, іноді можливе лікування в домашніх умовах. Спеціальної дієти не розроблено, рекомендується часте дробове харчування та молочно-рослинна їжа. Велика увага приділяється відмові від куріння (з метою покращення газообміну в легенях) та вживанню великої кількості рідини (переважно регідрону або кип’яченої води), оскільки при тривалому підвищенні температури тіла, посиленому потовиділенні та диспепсії може виникати зневоднення. Рекомендується постільний режим до стійкого зниження температури тіла протягом 2-3 днів.

Специфічним лікуванням гонконзького грипу виступають противірусні препарати, які мають бути призначені якомога раніше (перша доба хвороби і раніше). Найбільш ефективними засобами вважаються осельтамівір, занамівір, імідазолілетанамід пентандіової кислоти; В даний час у стадії клінічних випробувань знаходиться препарат балоксавір.

Средствами симптоматической терапии выступают дезинтоксикационные препараты (глюкоза, физиологический раствор, хлосоль, трисоль, реамберин), жаропонижающие средства (диклофенак, целекоксиб), местные антисептики (растворы фурацилина, хлоргексидина, календулы), муколитики (ацетилцистеин), сосудосуживающие капли в нос и другие. При явищах рідкого випорожнення, нудоти, блювання призначаються сорбенти (колоїдний діоксид кремнію, активоване вугілля), ферменти (панкреатин, ліпаза).

Прогноз при гонконгському грипі сприятливий, летальність становить не більше 0,5 %, що пов’язують із можливим імунітетом серед осіб, які перенесли захворювання в середині минулого століття, обмеженням масових заходів (карантин), забезпеченням належного медичного догляду та застосуванням противірусних та антибактеріальних засобів (для своєчасного). лікування бактеріальних ускладнень).

Єдиним методом ефективної специфічної профілактики грипу є вакцинація. Вакцини містять поверхневі антигени найбільш актуальних у даних епідемічний сезон вірусів грипу (не менше 15 мкг гемаглютиніну за рекомендаціями ВООЗ). Доведеної ефективності додавання імуномодуляторів (поліоксидоній, совідон) до складу вакцин проти грипу не має. Неспецифічна профілактика грипу полягає у уникненні місць масового скупчення людей, використанні масок та респіраторів у приміщеннях, підтримці адекватного мікроклімату, вологому прибиранні, миття рук та обличчя з милом після приходу додому.