Головна / unsorted / Гостра алкогольна інтоксикація

Гостра алкогольна інтоксикація

Гостра алкогольна інтоксикація (алкогольне сп’яніння) – комплекс порушень поведінки, психологічних та фізіологічних реакцій, що виникають після прийому алкоголю. Розвивається внаслідок токсичної дії етанолу та продуктів його метаболізму. Виявляється ейфорією, порушенням координації рухів, втратою уважності, зниженням критики до власних можливостей та стану. При збільшенні дози у людей, які не страждають на алкоголізм, виникає нудота і блювання. При тяжкому ступені сп’яніння порушується дихання та кровообіг. Можливі розлади свідомості до коми. Лікування – детоксикація, симптоматична терапія.

Загальні відомості

Гостра алкогольна інтоксикація (алкогольне сп’яніння) – стан, що часто зустрічається, він може спостерігатися як у алкоголіків, так і у людей, які не страждають на алкогольну залежність. Алкогольне сп’яніння є медичною, соціальною та юридичною проблемою. П’яні найчастіше беруть участь у кримінальних інцидентах, потрапляють у ДТП, стають жертвами нещасних випадків у побуті та на виробництві. Значна частина пацієнтів, які звертаються за допомогою до травматологів, у момент травми перебувала у стані алкогольного сп’яніння.

Алкогольне сп’яніння збільшує ризик загострення низки хронічних захворювань та виникнення гострих станів, які нерідко становлять небезпеку для життя хворого. До таких станів належать синдром Меллорі-Вейса, гострий панкреатит, гіпертонічний криз, інсульт, аритмія, ІХС, інфаркт міокарда і т. д. Після тривалого перебування в стані інтоксикації (у запої) у хворих на алкогольну залежність може розвиватися алкогольна депресія та алкоголь . Лікування інтоксикації здійснюють фахівці у галузі наркології. У важких випадках потрібна участь реаніматологів.

Гостра алкогольна інтоксикація

Причини та класифікація гострої алкогольної інтоксикації

Безпосередньою причиною алкогольного сп’яніння є вплив етанолу та продуктів його метаболізму на організм пацієнта. У цьому провідну роль грають особливості реакції ЦНС. Спочатку алкоголь має збуджуючу дію на кору головного мозку, потім збудження змінюється гальмуванням, підкіркові утворення виходять з-під контролю кори. При збільшенні концентрації етанолу в крові процеси гальмування поширюються на підкіркові утворення, мозок і довгастий мозок.

Поширення гальмування різні структури ЦНС можна відстежити, розділивши ознаки алкогольного сп’яніння на психічні, неврологічні і вегетативні порушення. При вживанні невеликої кількості етанолу в першу чергу страждають на психічні функції (гальмування кори головного мозку). При збільшенні дози стають дедалі помітнішими неврологічні розлади. При тяжкому сп’яніння психічна діяльність практично припиняється, спостерігається пригнічення життєво важливих вегетативних функцій.

Тяжкість інтоксикації в першу чергу визначається кількістю етанолу, що надходить у кров, тобто кількістю і міцністю алкогольного напою. Виразність сп’яніння збільшується при прийомі неякісного спиртного («паленої» горілки, денатурату, технічних і медичних рідин, що містять спирт, не призначених для внутрішнього вживання). Поряд із перерахованим, на тяжкість інтоксикації впливає час, протягом якого алкоголь надходив до організму.

Має значення маса тіла хворого, час доби, якість та кількість їжі (натще сп’яніння настає швидше, при вживанні їжі, особливо жирної – повільніше), умови в приміщенні (у спекотних та задушливих приміщеннях людина п’яніє швидше, на холоді – повільніше, при переході з холоду у спеку явища інтоксикації посилюються). Багато залежить від індивідуальної реакції пацієнта, що змінюється залежно від його фізичного та психологічного стану.

Одні й самі симптоми гострої алкогольної інтоксикації виявляються по-різному в пацієнтів із різними особистісними особливостями (типом нервової системи, рівнем виховання та загальної культури поведінки тощо. буд.). Сприйнятливість до алкоголю підвищується при фізичному та емоційному перенапрузі, психічних захворюваннях та деяких психологічних порушеннях, соматичних та інфекційних захворюваннях, загальному виснаженні, а також після перенесених черепно-мозкових травм.

Розрізняють три ступені та три типи гострої алкогольної інтоксикації. За тяжкістю виділяють легкий, середній та важкий ступінь алкогольного сп’яніння, за типом – просте (типове), атипове та патологічне сп’яніння. Атипове сп’яніння частіше спостерігається при хронічному алкоголізмі, може виникати при черепно-мозкових травмах, психічних порушеннях і т.д.

Симптоми типової алкогольної інтоксикації

Просте алкогольне сп’яніння зазвичай спостерігається у людей, які не страждають на алкогольну залежність. За легкого алкогольного сп’яніння переважає піднесення настрою, задоволеність, відчуття внутрішнього та зовнішнього комфорту, бажання контактувати з іншими людьми. Всі прояви перебільшені, дещо перебільшені: мова гучна і швидка, міміка дуже активна, рухи розгонисті. Відзначається деяке погіршення точності рухів, розсіяність уваги та сексуальна розгальмованість. Особа гіперемована, пульс прискорений, апетит підвищений. Через 2-3 години ейфорія змінюється сонливістю, млявістю та загальмованістю. Надалі людина добре пам’ятає все, що відбувалося під час прийому спиртних напоїв.

За середнього ступеня сп’яніння ейфорія зберігається, проте настрій стає більш нестійким. Веселощі можуть швидко змінюватися озлобленістю, благодушність – роздратуванням, прихильність до співрозмовника – нападом агресії. На перший план виходять неврологічні розлади: невиразне мовлення, нерозбірливий почерк, виражена статична та динамічна атаксія. У людей, які не страждають на алкоголізм, часто виникає нудота і блювання. Хворі орієнтуються в навколишньому, проте перемикання уваги становить значні труднощі. Через деякий час настає глибокий сон. При пробудженні пацієнти відчувають біль голови, слабкість, млявість, розбитість. У малопитущіх людей спогади збережені, але туманні. У алкоголіків часто виникають провали у пам’яті.

Тяжке алкогольне сп’яніння супроводжується прогресуючими порушеннями свідомості. Оглушення змінюється сопором. У важких випадках виникає кома. Продуктивний контакт практично неможливий, пацієнт щось нерозбірливо бурмоче чи не реагує на навколишнє. Міміка мізерна. Через грубі порушення координації рухів хворий не може стояти, сидіти і виконувати нескладні рухи. Можливе нетримання сечі та калу. Через деякий час пацієнт засинає безпробудним сном, з якого його неможливо вивести, навіть використовуючи нашатирний спирт. Можлива аспірація блювотних мас. У стані коми зіниці хворого не реагують на світло, пульс ослаблений, утруднене дихання. Після виходу зі стану алкогольного сп’яніння спостерігається погіршення апетиту та різка астенія. Пацієнт не пам’ятає, що відбувалося під час вживання спиртних напоїв.

Атипова гостра алкогольна інтоксикація

Дисфоричне сп’яніння може спостерігатися після черепно-мозкових травм, епілепсії та деяких психопатіях. Переважає дратівливість, похмурість та злість. Можлива агресія та аутоагресія. Для депресивного сп’яніння, що виникає при ендогенній та психогенній депресії, характерне різке зниження настрою, безвихідь та схильність до самобичування. Рухи та мова уповільнюються, на цьому фоні можуть спостерігатися раптові сплески активності, що супроводжуються суїцидальними діями.

Сомнолентне сп’яніння розвивається при астенії та загальному виснаженні, вживанні етанолу у поєднанні з клофеліном та транквілізаторами. Ейфорія практично не виражена чи відсутня. Хворий швидко занурюється у глибокий сон, який може переходити до сопорозного та коматозного стану. Істеричне сп’яніння спостерігається у пацієнтів істероїдного типу, що супроводжується бурхливою експресивністю та театральністю поведінки. Хворий наче розігрує спектакль перед оточуючими. При виборі «трагічного» сценарію можливі спроби самогубства, які, як правило, не становлять реальної небезпеки для життя пацієнта.

Лікування гострої алкогольної інтоксикації

Тактика лікування визначається тяжкістю сп’яніння та загальним станом пацієнта. При інтоксикації легкого ступеня медичної допомоги не потрібно. При сп’яніння середнього та тяжкого ступеня здійснюють дезінтоксикаційну та симптоматичну терапію. Проводять промивання шлунка – хворому дають подрібнене активоване вугілля, а потім видаляють шлунковий вміст через зонд або викликають блювання, натискаючи на корінь язика. Інфузійну терапію призначають як для детоксикації, так і для відновлення водно-електролітної та кислотно-лужної рівноваги.

У крапельниці із сольовими розчинами та глюкозою додають вітаміни. Проводять симптоматичне лікування, спрямоване на підтримку та нормалізацію життєво важливих функцій: сечовиділення, серцевої діяльності, тиску, дихання, кровообігу тощо. При необхідності здійснюють катетеризацію сечового міхура, хворих переводять на ШВЛ.

У разі розвитку гострої алкогольної інтоксикації в осіб, які страждають на алкоголізм, можливе транспортування хворого в наркологічну клініку для проходження ним курсу стаціонарного лікування алкоголізму під наглядом нарколога.

Прогноз

Прогноз здебільшого сприятливий. При легкому та середньому сп’яніння залишкові явища зникають протягом доби, при тяжкому можлива слабкість протягом кількох днів. Прогноз погіршується при розвитку невідкладних станів, гострих та хронічних захворювань, спричинених прийомом алкоголю. Особливо часто ускладнення виникають при алкогольній комі, можливий міоренальний синдром, токсичний гепатит, гостра серцево-судинна, дихальна та печінкова недостатність.