Гостра діарея

Гостра діарея – це поліетиологічний синдром, що супроводжує перебіг ряду інфекційних та неінфекційних захворювань, що характеризується частим рідким випорожненням. При гострій діареї стілець стає рясним, рідким або кашкоподібним, у ньому можуть утримуватися домішки неперетравленої їжі, слиз; його частота становить понад три рази на добу. Для визначення причин розладу проводять збір скарг та анамнезу, загальний аналіз крові та калу, бакпосів випорожнень, а також інструментальні дослідження: колоноскопію та іригоскопію. Лікування передбачає дієтотерапію, призначення антибактеріальних препаратів, антидіарейних засобів, еубіотиків, а також проведення регідратаційної терапії.

Гостра діарея – це патологічний синдром, який клінічно проявляється неоформленим або рідким випорожненням більше 3 разів на добу; при цьому послаблення випорожнень зберігається не більше трьох тижнів. Якщо діарея триває довше 21 дня, говорять про її хронічний перебіг. Найчастіше діарея викликається бактеріальними, вірусними та паразитарними факторами. Щороку у світі реєструється понад 2 мільярди нових випадків захворювань, що супроводжуються гострою діареєю. Таким чином, це дуже поширений прояв різних патологічних процесів у клінічній інфектології, гастроентерології та проктології. У той самий час, гостра діарея переважно характеризується сприятливим перебігом, у якому практично немає летальних результатів. Якщо діарея була викликана гострою кишковою інфекцією, лікування таких хворих має проводитися в умовах інфекційного стаціонару.

Гостра діарея може розвиватися під впливом багатьох етіофакторів на тлі різних патологічних процесів. Основними причинами цього стану є інфекційні агенти, дія токсинів, прийом лікарських засобів, ішемічна чи запальна патологія кишечника, а також гострі захворювання органів малого тазу. У розвинених країнах гостра діарея найчастіше виникає на тлі вірусної інфекції, збудниками якої є ротавіруси та аденовіруси. Крім вірусів, розвиток синдрому можуть провокувати штами різних бактерій, які продукують ентеротоксини, наприклад сальмонели, кишкова паличка, шигела, кампілобактер і так далі. У деяких випадках причиною діареї є найпростіші мікроорганізми (лямблії, бластоцисти та інші) та кишкові гельмінти (збудники стронгілоїдозу, шистосомозу та ангіостронгільозу).

Гостра діарея іноді виникає і натомість прийому різних лікарських засобів, будучи побічним ефектом їх на організм. Поява діареї може бути пов’язана з лікуванням антибіотиками, магнійвмісними засобами, антисеротоніновими препаратами, дигіталісом, антикоагулянтами та хенодезоксихолевою кислотою. Крім того, гостра діарея виникає при передозуванні та неправильному вживанні проносних засобів, при цьому розлад випорожнень може розвиватися як відразу після прийому певного препарату, так і при збільшенні його дозування.

Окремою формою є діарея мандрівників, яка спостерігається у людей при переїзді з регіонів із високим санітарним рівнем до країн з низьким рівнем санітарії. Причиною діарейного синдрому в даному випадку є ентеропатогенний штам кишкової палички. Також гостра діарея може розвиватися у хворих на СНІД чи інші форми імунодефіцитів. Залежно від механізмів патогенезу, виділяють секреторну, осмолярну та ексудативну, гіперкінетичну та гіпокінетичну форми гострої діареї.

Клінічні прояви захворювання залежить від переважання тій чи іншій форми кишкових розладів. При секреторній формі патологічний процес супроводжується безболісним рясним стільцем, об’єм якого перевищує 1 л на добу. Ця симптоматика обумовлена ​​підвищеною секрецією води та електролітів у кишечнику на фоні впливу на слизову патогенних токсинів. Прояви секреторної діареї не залежить від характеру харчування, а тому не проходять на тлі голодування.

Осмолярна форма гострої діареї проявляється збільшенням загальної кількості калу, що обумовлено наявністю в кишечнику осмотично активних компонентів, які порушують всмоктування рідини та електролітів, тому стілець містить великий обсяг неперетравлених залишків їжі. Осмолярна діарея спостерігається при прийомі проносних препаратів або мальдігестії. Відповідно, симптоми цієї форми гострої діареї найчастіше проходять після відміни послаблюючих засобів або на фоні голодування.

Ексудативна форма гострої діареї характеризується рідким випорожненням, у якому відзначається велика кількість кров’янистих та гнійних виділень. Симптоми є наслідком підвищеного надходження до кишечника мікроелементів та води у вигляді запального ексудату, що може спостерігатися при патології слизової оболонки товстої кишки або підвищенні тиску в лімфатичних судинах черевної порожнини. Ця форма гострої діареї відзначається при неспецифічному виразковому коліті, дивертикуліті, дизентерії, хворобі Крона і так далі.

Гіперкінетична форма обумовлена ​​неврогенними та гормональними факторами. Основним симптомом гіперкінетичної гострої діареї є частий випорожнення рідкого або кашкоподібного характеру. При цій формі добова кількість калу вбирається у 300 р. Зазвичай, ці симптоми спостерігаються при синдромі подразнення кишечника.

Гіпокінетична форма діареї спостерігається при синдромі сліпої кишки або склеродермії, коли порушується транзит кишкового вмісту. В результаті відзначається надмірне бактеріальне зростання, на тлі якого прогресує мальабсорбція жирів та підвищене утворення слизу в кишечнику. Симптомом гіпокінетичної гострої діареї є рідкий смердючий випорожнення з наявністю неперетравлених жирів.

Гостра діарея найчастіше супроводжується загальними неспецифічними кишковими симптомами, такими як біль у животі, підвищення температури тіла, нудота та блювання. Також при частому рясному стільці можуть спостерігатися симптоми дегідратації у вигляді сухості шкіри, зниження артеріального тиску та тахікардії. Крім того, в калі можуть бути домішки, характерні для ураження певного відділу кишечника. Наприклад, гостра діарея, викликана ураженням тонкої кишки, супроводжується наявністю в калі неперетравлених залишків їжі. Стілець при цьому часто має зелений відтінок і видає неприємний запах. При розвитку патологічного процесу в товстому кишечнику можуть відзначатися кров’яні виділення та підвищена кількість слизу.

Важливим фактором, що дозволяє визначити характер гострої діареї, є повний збір скарг та анамнезу. При цьому у хворого важливо з’ясувати частоту та консистенцію випорожнень, наявність у калі різних домішок чи крові. На тяжкість патологічного процесу вказують такі симптоми, як абдомінальний біль, блювання, сухість шкіри та висока температура. Ці клінічні прояви вимагають від лікаря-інфекціоніста або проктолога швидкого призначення відповідної терапії. Під час розмови з пацієнтом фахівець уточнює, які препарати він приймав останнім часом, оскільки цей фактор також може призводити до розвитку гострої діареї. Діагностичним критерієм гострої діареї є поява рідкого випорожнення більше 3 разів на добу за тривалості кишкових розладів не більше трьох тижнів.

Для діагностики гострої діареї використовуються лабораторні методи, такі як загальний аналіз крові та калу. Ці дослідження дозволяють підтвердити запальний генез процесу. Зокрема, копрограма визначає концентрацію лейкоцитів та еритроцитів, що дає можливість диференціювати запальну та незапальну діарею. За відсутності ознак запалення бакпосів калу не проводять. У разі виявлення великої кількості лейкоцитів та еритроцитів у стільці обов’язковим є мікробіологічне дослідження калових мас. Цей метод дозволяє виявити патогенні бактерії, що спричинили розвиток гострої діареї. Однак у ряді випадків мікробіологічне дослідження калу не дає результату, оскільки діарею викликають інші фактори.

З інструментальних методів встановлення причини гострої діареї використовується колоноскопія. Дане дослідження дає можливість виявити запальні зміни слизової оболонки кишки, а також наявність виразок та ерозій стінки кишечника. Ендоскопія кишечника дозволяє діагностувати коліт, хворобу Крона, дивертикуліт та інші захворювання, які могли стати причиною гострої діареї. Інформативним інструментальним методом дослідження є контрастна рентгенографія кишківника (ірригоскопія). Ця методика дає можливість визначити швидкість пасажу по кишечнику та запідозрити запальні зміни слизової оболонки.

Незалежно від причини, що викликала розлад стільця, всім хворим призначається спеціальна дієта, еубіотики, а також в’яжучі та адсорбуючі засоби. Дієта при діареї використовується для зниження моторики кишечника та зменшення секреції рідини у просвіт кишки. Дуже важливо виключити продукти, які можуть призводити до подразнення та пошкодження слизової оболонки.

При вираженій втраті рідини та електролітів з калом проводиться регідратаційна терапія. При легкому ступені дегідратації призначається пероральна терапія – спеціальні солевмісні розчини. При важких формах діареї спостерігається значна втрата рідини та електролітів. У таких випадках використовується парентеральна регідратація, яка передбачає внутрішньовенне введення збалансованих сольових розчинів. Антибактеріальні препарати призначають лише у випадках, коли синдром діареї викликаний патогенними бактеріями. При цьому тривалість курсу антибіотикотерапії може змінюватись від кількох днів до місяця.

У лікуванні гострої діареї важливу роль відіграють засоби, що гальмують моторику кишківника. Вони знижують секрецію рідини в просвіт кишки, уповільнюючи скорочення гладкої мускулатури. Ефективним антидіарейним препаратом є лоперамід, проте його не рекомендується призначати при запальному генезі діареї. Також обов’язкове використання еубіотиків для відновлення нормальної кишкової флори.

Для профілактики гострої діареї необхідно дотримуватися правил особистої гігієни та грамотно зберігати харчові продукти. Крім того, м’ясо, рибу та яйця необхідно піддавати ретельній термічній обробці. При своєчасному комплексному лікуванні прогноз при цьому патологічному стані сприятливий.