Гостра пневмонія

Гостра пневмонія – гостропротекаючий запальний процес у паренхімі та інтерстиції легень, в етіології якого визначальна роль належить інфекційному фактору. Гостра пневмонія супроводжується ознобом, стійкою лихоманкою, кашлем зі слизово-гнійним мокротинням, нездужанням, головним болем, задишкою та тахікардією. Запалення легень діагностують за клініко-рентгенологічною картиною, аускультативними даними, результатами лабораторних досліджень. Терапія гострої пневмонії спрямована на всі ланки етіопатогенезу і включає призначення антибіотиків, муколітиків, бронходилататорів, відхаркувальних і антигістамінних засобів, інфузійної терапії, оксигенотерапії, фізіолікування.

Гостра пневмонія – інфекційно-запальне ураження респіраторних відділів легень, що протікає з інтоксикаційним та бронхолегеневим синдромом, характерними рентгенологічними змінами. Гостра пневмонія належить до найпоширеніших захворювань дихальної системи, нерідко супроводжується ускладненнями, зумовлює до 9% смертей, що потребує посиленої уваги фахівців у галузі терапії та пульмонології. За характером перебігу гостру пневмонію поділяють на гостропоточну (до 3 тижнів) і затяжну (до 2 місяців), що розвивається зазвичай на тлі зниження імунобіологічної реактивності макроорганізму. Випадки гострої пневмонії помітно частішають у зимово-весняний період, особливо при різких коливаннях погоди, під час епідемічних спалахів респіраторних інфекцій.

Домінуюча роль етіології гострої пневмонії належить інфекції, насамперед, бактеріальної. Зазвичай збудниками захворювання стають пневмококи (30-40%), мікоплазма (6-20%), золотистий стафілокок (0,4-5%), паличка Фрідлендера, рідше – гемолітичний та негемолітичний стрептокок, синьогнійна та гемофільна палички, гриб ; серед вірусів – вірус грипу, РС-вірус, аденовірус. Чисто вірусні гострі пневмонії зустрічаються рідко, зазвичай ГРВІ полегшують колонізацію тканини легені ендогенною або рідше екзогенною бактеріальною мікрофлорою. При орнітозі, вітряній віспі, кашлюку, кору, бруцельозі, сибірці, сальмонельозі розвиток гострої пневмонії визначено специфічним збудником цієї інфекції. Мікроорганізми потрапляють у нижні відділи дихального тракту бронхогенним шляхом, а також гематогенним (при інфекційних захворюваннях, сепсисі) та лімфогенним (при пораненні грудної клітки) шляхами.

Гостра пневмонія може виникати після впливу на респіраторні відділи легких хімічних та фізичних агентів (концентрованих кислот та лугів, температури, іонізуючого випромінювання), як правило, у поєднанні з вторинним бактеріальним інфікуванням аутогенною мікрофлорою зі зіва та верхніх дихальних шляхів. Внаслідок тривалого використання антибіотиків у розвитку гострих пневмоній стала значнішою роль умовно-патогенної мікрофлори. Є випадки алергічних (еозинофільних) гострих пневмоній, зумовлених гельмінтозами та прийомом лікарських препаратів. Гостра пневмонія може протікати неускладнено та з ускладненнями; легкою, середньою або важкою мірою; з відсутністю чи розвитком функціональних порушень.

До виникнення гострої пневмонії привертають різні фактори, що знижують резистентність макроорганізму: тривалі інтоксикації (в т. ч., алкогольна та нікотинова), переохолодження та підвищена вологість, супутні хронічні інфекції, респіраторна алергія, нервовий потрясіння, м’язовий потрясіння, м’язовий потрясіння, м’язовий потрясіння, м’язи, нервові потрясіння, м’язи. Проникненню інфекції у легені сприяє порушення прохідності та дренажної функції бронхів, пригнічення кашльового рефлексу, недостатність мукоциліарного кліренсу, дефекти легеневого сурфактанту, зниження місцевого імунітету, у т. ч., фагоцитарної активності, рівня лізоциму та ін.

При гострій пневмонії запалення торкається альвеол, міжальвеолярних перегородок і судинного русла легень. Причому на різних ділянках ураженої легені можуть одночасно спостерігатися різні фази – припливу, червоного та сірого «опічення», дозволу. Морфологічні зміни під час гострої пневмонії варіативні залежно від виду збудника. Деякі мікроорганізми (стафілокок, синьогнійна паличка, стрептокок) виділяють екзотоксини, що викликають глибоке пошкодження легеневої тканини з появою множинних дрібних, іноді зливаються вогнищ абсцедуючої пневмонії. При гострій фрідлендеровській пневмонії організуються великі інфарктоподібні некрози в легенях. Інтерстиціальне запалення домінує при пневмоніях пневмоцистного та цитомегаловірусного генезу.

Класифікація гострих пневмоній спирається на відмінності етіології, патогенезу, анатомічних та клінічних проявів. За клініко-морфологічними властивостями розрізняють паренхіматозну та інтерстиціальну пневмонію; крупозну (лобарну або плевропневмонію) та осередкову (бронхопневмонію); за поширеністю запалення – дрібноосередкову, осередкову (у межах кількох часточок), великовогнищеву та зливну (з охопленням більшої частини частки).

Гострі пневмонії виникають первинно чи вдруге як ускладнення інфекційних захворювань (ГРВІ, грипу, кору), хронічної патології органів дихання (бронхіту, пухлини), серцево-судинної системи, нирок, крові, системних захворювань, метаболічних порушень. З урахуванням епідемічних критеріїв розмежовують позалікарняні та госпітальні форми гострої пневмонії.

За причинним фактором виділяють інфекційні (бактеріальні, вірусні, мікоплазмові, рикетсіозні, грибкові, змішані), алергічні, застійні, гострі посттравматичні пневмонії, а також пневмонії, викликані хімічними або фізичними подразниками. Аспіраційні пневмонії можуть розвиватися при вдиханні сторонніх тіл (харчових частинок, блювотних мас); інфаркт-пневмонії – внаслідок тромбоемболії судинної мережі легень.

Клінічна картина гострої пневмонії може відрізнятися рівнем вираженості загальних та бронхолегеневих проявів, що значною мірою визначається збудником, станом здоров’я хворого, перебігом супутньої патології. Для більшості форм гострої пневмонії характерна постійна присутність загальних порушень: ознобу, різкого підйому температури та стійкої лихоманки, загальної слабкості, пітливості, головного болю, тахікардії, збудження або адинамії, розладу сну. Кашель при гострій пневмонії носить різний характер, супроводжуючись виділенням слизово-гнійного мокротиння, прискореним диханням (до 25-30 за хв.), болем у грудях або під лопаткою. Вогнищева пневмонія (бронхопневмонія) зазвичай починається і натомість бронхіту чи гострого катара верхніх дихальних шляхів. Типова фебрильна лихоманка неправильного типу, у літніх та ослаблених осіб може триматися нормальна або субфебрильна температура.

Грипозна пневмонія зазвичай розвивається гостро в першу-третю добу захворювання на грип. Протікаючи, як правило, легше бактеріальної, іноді може набувати важкого перебігу зі значною інтоксикацією і високою лихоманкою, завзятим кашлем, швидким розвитком набряку легень. Пізня пневмонія, що виникає в період одужання від грипу, зумовлена ​​бактеріальною мікрофлорою.

Стафілококова пневмонія нерідко виникає як ускладнення сепсису. Для неї характерна схильність до абсцедування, що супроводжується важким загальним станом, фебрильною температурою, кашлем з гнійним або слизово-гнійним мокротинням, а у дітей та старих – важким блискавичним перебігом. Можливий розвиток емпієми легень. Кількість смертельних випадків при даному виді гострої пневмонії залишається високою. Стрептококові пневмонії спостерігаються рідше, ускладнюючи перебіг ГРВІ, кору, кашлюку, хронічних захворювань легень, супроводжуючись некрозами легеневої тканини, ексудативним плевритом. Пневмонія, викликана синьогнійною паличкою, протікає важко: з ризиком дисемінації, абсцедування, а при прориві гнійника в плевру – розвитку піопневмотораксу.

Яскраво виражена клініка крупозної пневмонії розгортається раптово, виражаючись у приголомшливих ознобах, лихоманці до 39-40 ° C, наростаючій задишці, кашлі з іржавою мокротою, тахіпное (30-40 за хв.) і тахікардії (100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100 – 100). , сильні болі в грудній клітці (при залученні діафрагмальної плеври – з іррадіацією в черевну порожнину). Висока температура може зберігатися кілька днів, спадаючи потім протягом 1-3 діб. При тяжкому перебігу крупозної пневмонії з’являється дифузний ціаноз, гіпотонія, у хворих може виникнути збудження, загальмованість, стан гострого психозу; у літніх осіб із супутньою патологією – нагноєльні процеси в легенях та плеврі; високий ризик смерті.

У результаті гострої пневмонії можливі

У 1-4% випадків можливий перехід гострої пневмонії на хронічну форму.

Діагноз гострої пневмонії ґрунтується на клініко-рентгенологічних даних, результатах оцінки ФЗД, дослідження лабораторних показників. Оцінка перкусії при крупозній пневмонії виявляє притуплення відтінку звуку з посиленням ексудації альвеол. Аускультативно на вдиху вислуховується крепітація, іноді хрипи дрібнопухирчасті, пізніше – бронхіальне дихання, бронхофонія, шум тертя плеври.

У крові показовий лейкоцитоз, прискорення ШОЕ, позитивні острофазові реакції; у сечі – протеїнурія, можливі циліндрурія та мікрогематурія. У харкотинні при гострій осередковій пневмонії виявляється безліч бактерій, лейкоцитів та злущеного епітелію дихального тракту, при крупозній формі – еритроцити.

При підозрі на гостру пневмонію призначається рентгенографія легень у двох проекціях у динаміці (на 7-10 день та 3-4 тижні). Рентгенологічним доказом інфільтративних змін при крупозній та великовогнищевій пневмонії є сегментарне або пайове гомогенне інтенсивне затінення легеневої тканини; при бронхопневмонії – неоднорідне затінення частини частки середньої та малої інтенсивності із захопленням перибронхіальних та периваскулярних ділянок. У разі уповільнення розсмоктування інфільтратів при гострій пневмонії показано КТ легень.

Бакпосів мокротиння, крові, сечі дозволяє встановити збудника та його антибіотикочутливість. Зміни ФЗД рестриктивного типу (зниження ЖЕЛ, МВЛ, підвищення МОД) характерні для великої зливної осередкової та крупозної пневмонії. Бронхоскопію та бронхографію виконують при затяжному перебігу гострої пневмонії, що дозволяє виявити наявність бронхоектазів, порожнин розпаду у легеневій тканині. У рамках проведеної діагностики виключаються бронхіт, рак легені, туберкульоз, інфаркт легені, ателектатичні бронхоектази.

Хворим з гострою пневмонією потрібний ранній початок лікування, як правило, в умовах стаціонару. Протягом гарячкового періоду показано дотримання постільного режиму, рясне питво і калорійне харчування, що легко засвоюється, вітаміни. При гострій пневмонії результативна етіотропна терапія антибактеріальними препаратами, що призначаються, виходячи з клініко-рентгенологічних особливостей. Застосовуються напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін, амоксицилін), аміноглікозиди (гентаміцин), цефалоспорини (цефтріаксон), макроліди (еритроміцин, азитроміцин), тетрацикліни, як резервні – рифампіцин, лінкоміцин. У гостру фазу і при тяжкому перебігу можуть призначатися 2-3 антибіотики або поєднання антибіотика з метронідазолом, сульфаніламідами. Інтенсивність курсу антибіотикотерапії залежить від тяжкості та поширеності ураження легень.

Хворим на гостру пневмонію показані бронхолітичні та відхаркувальні препарати, муколітики. Для усунення інтоксикації здійснюють інфузії сольових розчинів, реополіглюкіну, у разі задишки та ціанозу вимагає призначення оксигенотерапії. При серцево-судинній недостатності призначаються серцеві глікозиди, сульфокамфокаїн. Додатково до антибіотикотерапії використовуються протизапальні та антигістамінні засоби, імунокоректори. У стадії дозволу гострої пневмонії ефективне фізіолікування (інгаляції, електрофорез із хлористим кальцієм, УВЧ, вібромасаж, ЛФК).

Прогноз гострої пневмонії за раннього повноцінного лікування досить сприятливий. Вогнища фібринозного запалення розсмоктуються протягом 2-4 тижнів, деструктивні – протягом 4-6 тижнів. Протягом півроку та довше можуть зберігатися залишкові явища. Вкрай тяжкий перебіг з ускладненнями та смертельним наслідком частіше зустрічається у немовлят, літніх та старих людей, ослаблених хворих із серйозними супутніми захворюваннями.

До заходів профілактики гострої пневмонії відносяться відмова від шкідливих звичок, заняття спортом та загартовування, повноцінне харчування, санація хронічних осередків інфекції, вакцинація проти грипу, попередження стресів. Перехворілі на гостру пневмонію стоять на диспансерному обліку у пульмонолога протягом півроку.