Гострі алергічні реакції

Гострі алергічні реакції – це патологічні стани, що виникають внаслідок гіперчутливості організму до проникних ззовні алергенів і характеризуються раптовим розвитком локалізованих або генералізованих алергічних реакцій. До локалізованих форм відносять кропив’янку, ангіоотек, ларингоспазм та бронхоспазм, до системних – анафілактичний шок та поширені токсико-алергічні дерматити. Прояви гострої алергічної реакції залежить від її форми, стану організму, віку та інших чинників. Лікувальні заходи включають елімінацію алергену, відновлення життєво важливих функцій, введення антигістамінних засобів та глюкокортикостероїдів.

Гострі алергічні реакції – це захворювання, що розвиваються за наявності підвищеної чутливості імунної системи до проникають в організм ззовні алергенів. Зазвичай при цьому виявляються ознаки алергічної реакції негайного типу з раптовим гострим початком, поширенням патологічного процесу на різні органи та тканини, вираженим порушенням життєво важливих функцій організму. За статистикою, кожен десятий житель нашої планети коли-небудь переносив гостру алергічну реакцію. Виділяють легкі (локалізовані) прояви гіперчутливості у вигляді загострення алергічного ринокон’юнктивіту та обмеженої кропив’янки, середньотяжкі – з розвитком поширеної кропив’янки, набряку Квінке, ларингоспазму, бронхоспазму та тяжкі – у вигляді анафілактичного шоку.

Розвиток гострих алергічних реакцій зазвичай пов’язаний з впливом чужорідних речовин, що проникають в організм з повітрям, що вдихається (бактеріальні, пилкові, що містяться в атмосферному повітрі та домашньому пилу алергени), продуктами харчування, лікарськими препаратами, внаслідок укусів комах, при використанні латексу, на використанні латексу, слизові різні неорганічні та органічні речовини.

Провокуючими моментами можуть бути екзогенні чинники: екологічне неблагополуччя, шкідливі звички, неконтрольоване вживання лікарських засобів та побутової хімії. До ендогенних факторів ризику відносять обтяжену алергією спадковість, стресові ситуації, імунні порушення.

Патологічний процес найчастіше характеризується розвитком гострої алергічної реакції негайного типу. При цьому формується IgE-опосередкована гіперчутливість до проблемної чужорідної речовини, що стає антигеном. Імунна реакція, що розвивається, протікає в присутності клітин трьох типів – макрофагів, T-і B-лімфоцитів. Синтезовані B-клітинами імуноглобуліни класу E розташовуються на поверхні клітин-мішеней (огрядних клітин, базофілів).

Повторне надходження алергену в організм призводить до розвитку алергічної реакції з активацією клітин-мішеней та викидом великої кількості медіаторів запалення (це, насамперед, гістамін, а також серотонін, цитокіни та ін.). Така імунна реакція зазвичай спостерігається при надходженні пилкових, харчових, побутових алергенів, лікарських засобів та сироваток, виявляючись симптомами полінозу, атопічного дерматиту та бронхіальної астми, анафілактичними реакціями.

Механізм виникнення гострих алергічних захворювань може бути зумовлений формуванням цитотоксичних, імунокомплексних, клітинно-опосередкованих імунних реакцій. В результаті патохімічних і патофізіологічних змін, що розвиваються після сенсибілізації, з’являються типові симптоми гострої алергії.

Легкий перебіг гострих алергічних реакцій найчастіше проявляється симптомами алергічного риніту (утруднення дихання через ніс, ринорея, напади чхання) та кон’юнктивіту (свербіж та набряклість повік, почервоніння очей, світлобоязнь). Сюди ж можна віднести появу ознак кропив’янки на обмеженій ділянці шкіри (округлі бульбашки, гіперемія, свербіж).

При середньотяжкому перебігу гострих алергічних реакцій ураження шкірних покривів стає більш вираженим і характеризується розвитком генералізованої кропив’янки із захопленням практично всієї поверхні шкіри та появою нових бульбашок протягом кількох діб. Нерідко при цьому відзначаються ознаки ангіоневротичного набряку Квінке із виникненням обмеженого ангіоотеку шкіри, підшкірної клітковини, слизових оболонок. Патологічний процес частіше локалізується в області обличчя, вражаючи губи та повіки, іноді зустрічається на кистях, стопах та мошонці, може призводити до набряку гортані та слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Гостра алергічна реакція з розвитком запалення слизової оболонки гортані та бронхів може викликати тяжкі ускладнення аж до летального результату від асфіксії.

Найбільш тяжкі наслідки гіперчутливості імунної системи спостерігаються у разі розвитку анафілактичного шоку. При цьому уражаються життєво важливі органи та системи організму – серцево-судинна та дихальна з виникненням вираженої артеріальної гіпотензії, колаптоїдного стану та втрати свідомості, а також порушень дихання внаслідок набряку гортані або бронхоспазму. Клінічні прояви, як правило, розвиваються протягом декількох хвилин після контакту з алергеном, за відсутності кваліфікованої невідкладної допомоги нерідко настає смерть.

Діагностика гострих алергічних реакцій передбачає ретельний аналіз анамнестичних даних (переносимість лікарських препаратів і сироваток, перенесені раніше алергічні захворювання), клінічних проявів алергії (ураження шкіри, верхніх дихальних шляхів, ознаки ядухи, непритомність, наявність судом, порушення серцевої діяльності). . Необхідний огляд алерголога-імунолога та інших фахівців: дерматолога, оториноларинголога, гастроентеролога, ревматолога та ін.

Виконуються загальноклінічні лабораторні дослідження (крові, сечі), біохімічний аналіз крові, за показаннями – визначення ревматоїдного фактора та антинуклеарних антитіл, маркерів вірусного гепатиту, наявності антитіл до інших мікроорганізмів, а також необхідні у цьому конкретному випадку інструментальні діагностичні процедури. При можливості можуть проводитися шкірні проби, визначення загального та специфічних імуноглобулінів класу E, а також інші обстеження, що використовуються в алергології.

Диференціальна діагностика гострих алергічних реакцій потребує виключення широкого кола різних алергічних, інфекційних та соматичних захворювань, що супроводжуються шкірними проявами, ураженням слизових оболонок внутрішніх органів, порушенням функції дихання та кровообігу.

Лікувальні заходи при гострих алергічних реакціях повинні включати якнайшвидшу елімінацію алергену, проведення протиалергічної терапії, відновлення порушених функцій дихання, кровообігу та інших систем організму. Щоб припинити подальше надходження речовини, що викликало розвиток підвищеної чутливості, необхідно зупинити введення лікарського засобу, сироватки або кровозамінника (при внутрішньом’язових та внутрішньовенних ін’єкціях, інфузіях), зменшити всмоктування алергену (накладення джгута вище місця введення цієї ліки або укусу комахи, обкали адреналіну).

Проведення антиалергічної терапії передбачає використання антигістамінних препаратів та глюкокортикостероїдних гормонів місцево, внутрішньо або парентерально. Конкретні дозування препаратів та спосіб їх введення залежать від локалізації патологічного процесу, тяжкості гострої алергічної реакції та стану хворого. Симптоматична терапія спрямована на корекцію порушених функцій організму та, насамперед, дихання та кровообігу. Так при бронхоспазму інгаляційно вводяться бронхолітичні та протизапальні препарати (іпратропія бромід, сальбутамол та ін.), при вираженій гіпотензії призначаються вазопресорні аміни (допамін, норадреналін) з одночасним заповненням об’єму циркулюючої крові.

У важких випадках невідкладна допомога надається в умовах реанімаційного відділення стаціонару із застосуванням спеціальної апаратури, яка підтримує функцію кровообігу та дихання. Після усунення гострих проявів алергічних реакцій лікування здійснюється лікарем-алергологом-імунологом з використанням індивідуально підібраної схеми медикаментозної терапії, дотриманням елімінаційної дієти, при необхідності – проведенням АСІТ.